Лекція 7 вівчарство і технологія виробництва вовни і баранини план
1. Сучасний стан галузі вівчарства в Україні
2. Відворення у вівчарстві
3.Годівля і утримання овець
4.Стрижка овець
Сучасний стан галузі вівчарства в Україні
В нинішніх умовах господарювання галузь вівчарства залишається однією з перспективних/ для розвитку з позицій підвищення ефективного використання землі, рівня зайнятості населення, забезпечення переробної та легкої промисловості незамінною сировиною (вовна, овчини, каракуль, смушки, шкіра) та продуктами харчування (м'ясо, молоко, бринза тощо).
Крім того, вівчарство найменш енерговитратна галузь. Вівці, завдяки своїй біологічній особливості, здатні використовувати пасовища з мінімальними витратами майже 8-9 місяців на рік, а тому їх доцільно розводити в усіх природно-кліматичних зонах України.
Україна має унікальні генетичні ресурси племінних овець різних порід, типів і напрямів продуктивності (від тонкорунного до смушкового і хутрового, багатоплідного – всього 10 вітчизняних порід та 16 внутрішньо-породних типи).
Навіть в умовах кризового стану вченими України проведена велика робота по удосконаленню вітчизняних порід та виведенню нових (створено: таврійський тип в асканійській тонкорунній породі, українську м’ясо-вовнову породу з кросбредною вовною, асканійську каракульську породу овець та ін.).
Проте, незважаючи на свою унікальність, галузь впродовж останніх двадцяти років зазнала колосальних змін та непоправних втрат, навіть більших, ніж за роки ВВВ.
Так, чисельність поголів’я овець в Україні станом на 01.01.13 року становить близько 1,073 млн. голів, з них у приватному секторі зосереджено 76%. Порівняно з 1990 роком, 1990 року, скоротилась з 8,5 до 1 млн. голів або майже у 8 разів, виробництво вовни – з 32,0 тис. тонн до 4 тис. тонн або у 8 разів, баранини – у 9 разів.
Вівчарство з крупнотоварного перетворилось в дрібнотоварне. Нині майже 97% господарств утримують до 300 голів овець. Галузь збиткова.
Основні причини цих негативних процесів відомі. Вони обумовлені, в першу чергу, різким нелогічним зниженням закупівельної ціни на вовну. В останні роки вовну з тонкорунних і напівтонкорунних овець закуповують по 3,5-4,0 грн./кг, а грубу, напівгрубу та кольорову – по 0,80-1,40 грн./кг при середній собівартості 1 кг вовни 18,61 грн., а це різко погіршило зацікавленість товаровиробників у її виробництві.
В Україні розводяться три основні породи овець: прекос, латвійська темноголова і романівська. Невеликим поголів’ям представлено цигайську породу. Всі названі породи відрізняються якістю і кількістю отримуваної від них шерсті, доброю пристосованістю до місцевих умов.
2. Відворення у вівчарстві
У вівчарстві застосовують вільне і ручне парування, а також штучне запліднення.
При вільному паруванні барани знаходяться в одній отарі з матками протягом 40-45 днів. На кожних 20-25 маток повинен бути один баран. Такий вид парування нераціональний і призводить до передчасного зносу виробників. При цьому також зберіга-ється небезпека перенесення інфекції.
Ручне парування передбачає виявлення маток в охоті за допомогою баранів-пробників. Навантаження на одного барана-виробника підвищується до 90-100 маток.
Штучне запліднення – найбільш прогресивний спосіб. За парувальний сезон спермою одного барана запліднюється від 300-500 до 5-6 тис. маток. При цьому з’являється можливість інтенсивно використовувати високоцінних виробників, що прискорює якісне поліпшення овець. При штучному заплідненні також використовуються барани-пробники, яких підпускають до маток вранці і увечері для виявлення тих, що прийшли в охоту.
Зимове ягніння підвищує плодючість маток на 20-30%, а ягнята до пасовищного періоду здатні поїдати траву і до осені дають повноцінну за масою тушу.
Весняне ягніння при покритті маток у листопаді-грудні вигідно в тих господарствах, де відчувається нестача кормів або теплих приміщень для ягніння. Негативним чинником у цьому випадку є зниження плодючості маток, а також вигорання трави в той момент, коли ягнята досягають 1,5-2-місячного віку і здатні використовувати пасовища.
При ягнінні маток розміщують в окрему клітку, де вони знаходяться з ягнятами перші дні життя. (ТЕПЛЯК)
Вирощування ягнят відбувається у групах, які формують через 2-3 дні після ягніння. Група маток з ягнятами називається (САКМАНИ). Для маток з двійнятами формуються окремі сакмани.
Обрізання хвостів у тонкорунних і напівтонкорунних ягнят здійснюється в 10-12-денному віці на відстані 6-10 см від кореня хвоста між 3 і 4 хвостовими хребцями. Ця операція дозволяє уникнути забруднення задньої частини руна брудом і калом, підвищує якість шерсті.
Валашки дають кращу якість шерсті, чим барани, краще відгодовуються, тому баранчиків, непридатних для племінних цілей, каструють у віці 2-3 тижнів. Якщо баранчиків забивають в 7-8-місячному віці, їх можна не каструвати.