4. Гігієна води і напування сільськогосподарських тварин

Вміст води в організмі тварин значною мірою залежить від їх виду, віку, статі і типу тканин. Так, в організмі великої рогатої худоби міститься води 50 - 70%, коней 50 - 65%. У молодих тварин, особливо новонароджених, вміст води значно вищий, ніж у дорослих. Кількість її більше у тілі нежирних тварин.

До організму тварин вода надходить при напуванні, з кормами і частково за рахунок внутріклітинного розпаду органічних речовин. У тваринництві вода має фізіологічне і санітарно-гігієнічне значення.

Санітарно-гігієнічні вимоги до води. Води, що використовується у тваринництві, повинна відповідати нормативним вимогам.

Питна вода поганої якості (каламутна, незвичайного запаху і смаку) порушує секрецію травного тракту і викликає негативну фізіологічну реакцію.

При напуванні дуже холодною водою організм тварини переохолоджується, виникають простудні захворювання, порушується функція травлення.

У вагітних маток при напуванні такою водою можливі аборти.

Дуже теплу воду (більше 20°С) тварини п’ють неохоче, всмоктується вона поволі, внаслідок чого можливі проноси.

Кількість споживаної води залежить від виду, віку, продуктивності тварин, умов експлуатації, характеру годівлі, способів напування, температури і властивостей води.

Орієнтовна потреба тварин у воді (у середньому) така (л/кг сухої речо-вини корму): для коней – 2-3, корів – 4-6, відгодівельного молодняку – 3-4, свиней – 6-8, овець – 2-3.

Для постачання тваринницьких ферм використовують річки, озера, струмки, ставки, колодязі, джерела.

Великі ферми і комплекси потребу у воді забезпечують за рахунок централізованого водопостачання. У невеликих господарствах використовують свердловини, колодязі і природні водоймища.

Централізоване водопостачання має безперечні санітарні та економічні переваги, що дозволяє за найменших витрат фізичної праці механізувати та автоматизувати напування тварин та інші потреби.

Для поліпшення фізичних властивостей її відстоюють у спеціаль-них басейнах, в яких осідають більші частинки і мікроорганізми. Після цього воду фільтрують через шар піску або щебеня.

Знезараження води здійснюють за допомогою кип’ятіння, або обробки хімічними речовинами.

Тварин напувають групами із загальних корит, жолобів або ж індивідуально з напувалок. З гігієнічної точки зору доцільно поїти тварин уволю, що досягається використанням автонапувалок. Це дозволяє збільшити надої корів, приріст молодняку, настриг вовни в овець за тих самих умов утримання.

Температура води для корів бажана 10 - 12°С.

Свиней забезпечують водою уволю з автонапувалок. Застосовують індивідуальні (клапанного і соскового типу) і групові автонапувалки. Останні зазвичай встановлюють у літніх таборах.

Для овець у кошарах і на базах застосовують групові автонапувалки, взимку з пристроєм для підігріву води. За відсутності водопроводу можна поїти овець 1 - 2 рази на добу з корит, що встановлюються біля колодязів. Їх кількість повинна бути достатньою, щоб не було тисняви тварин, що може бути причиною абортів.

Коней напувають не менше 3 разів на добу до згодовування їм зернових кормів і після дачі сіна. Жадібне споживання ними води, особливо холодної, призводить до захворювання коліками, ревматичного запалення копит. Коней можна поїти і під час роботи або їзди, якщо після напування робота продовжуватиметься близько 30 хвилин, а рух – на відстань 4-5 км. Допускається напувати коней з автонапувалок, але в них повинне бути пристосування для тимчасового відключення надходження води.

Телятам і поросятам у перші два тижні життя дають кип’ячену воду температурою 15 - 16°С.

Якість води слід періодично перевіряти у лабораторії.