Лекція 2 гігієна сільськогосподарських тварин план

1.Санітарно-гігієнічні вимоги до повітряного середовища

2.Склад повітряного середовища і вплив його на організм тварин

3.Фізичні властивості повітря

4. Гігієна води і напування сільськогосподарських тварин

5. Гігієна кормів і годівлі тварин

1. Санітарно-гігієнічні вимоги до повітряного середовища

Повітря у закритих приміщеннях – корівниках, свинарниках та ін. відрізняється від атмосферного за своїм газовим складом, вмістом пари води і різних домішок, яка може сприяти появі окремих захворювань.

Параметри повітряного середовища повинні бути не лише оптимальними, але і стимулюючими, особливо для молодняку, зміцнювати біологічний стан організму, здоров’я та продуктивність.

Серед чинників повітряного середовища виділяють фізичні властивості повітря, його газовий склад, а також запиленість і мікробну забрудненість. У приміщеннях при утриманні тварин на обмежених територіях практично ці чинники визначають мікроклімат.

Мікроклімат — це клімат обмеженого простору. Тому у тваринництві під мікрокліматом розуміють клімат приміщень, в яких знаходяться тварини. Визначають мікроклімат як сукупність фізичного стану повітряного середовища — температури, вологості, природного і штучного освітлення та опромінювання, шуму, пилової, мікробної забрудненості.

Мікроклімат у приміщеннях для тварин можна створювати штучно. Залежить він від клімату місцевості, теплозахисних якостей елементів будівлі – стін, стелі, підлоги, вікон; вентиляції, опалення, каналізації, від щільності розміщення, технології утримання тварин і так далі. Зміною повітряного середовища можна впливати на характер реакції організму, управляти здоров’ям і продуктивністю тварин. На характер мікроклімату впливають усі чинники зовнішнього середовища: фізичний стан повітря, газовий склад, сонячна радіація, озеленення, водоймища, рельєф місцевості та інше.

2. Склад повітряного середовища і вплив його на організм тварин

У сухому атмосферному повітрі міститься: кисню – 20,95%, азоту – 78,09%, вуглекислого газу – 0,03%.

Окрім постійних складових частин, у повітрі знаходяться деякі домішки природного походження, а також забруднення, що вносяться до атмосфери за рахунок діяльності людини. Складові частини повітряного середовища по-різному впливають на організм тварин.

Азот належить до інертних газів, він не підтримує дихання і горіння.. Атмосферний азот, крім того, є розчинником кисню, дихання чистим киснем є початком незворотних змін в організмі.

Кисень — найважливіший для життя газ повітря, оскільки він необхідний для дихання.

Тварини споживають у середньому таку кількість кисню (мл/кг маси): кінь e стані спокою – 253, під час роботи – 1780, корова – 328, вівця – 343, свиня – 392, курка – 980.

Кількість споживаного газу залежить також від віку, статі і фізіологічного стану організму. Вміст кисню у повітрі закритих приміщень для тварин за недостатнього обміну повітря — вентиляції може знижуватися, що за тривалої дії позначається на їх здоров’ї і продуктивності.

Вуглекислий газ (двоокис вуглецю, CO₂) є фізіологічним збудником дихального центру. Зниження концентрації вуглекислого газу у вдихуваному повітрі не становитьістотної небезпеки для організму.

Підвищений вміст вуглекислого газу позначається негативно на тваринах. Коли вдихаються великі концентрації вуглекислого газу, в організмі порушу-ються окислювально-відновні процеси, відбувається накопичення двоокису вуглецю у крові, що призводить до збудження дихального центру. При цьому дихання стає частішим і глибшим.

У гігієнічному відношенні двоокис вуглецю є важливим показни-ком, за яким судять про ступінь чистоти повітря, — ефективності роботи вентиляції. Якщо у тваринницьких приміщеннях погано працює вентиляція, вуглекислий газ накопичується у значних кількостях, оскільки у повітрі, що видихається, його міститься до 4,2%.

За тривалого знаходження тварин у погано вентильованих приміщеннях, а також за відсутності прогулянок на свіжому повітрі вони відчувають слабкість, у них знижується апетит, продуктивність і опірність до захворювань.

Максимально допустима кількість вуглекислого газу у повітрі тваринницьких приміщень не повинна перевищувати 0,25% для тварин і 0,1 - 0,2% для птиці.

Окис вуглецю (чадний газ). Коли у тваринницьких приміщеннях техніки — трактори, кормороздавачі, теплогенератори він виділяється з вихлопними газами. Виділення чадного газу спостерігається також при роботі газових пальників.

Окис вуглецю — сильна отрута для тварин і людини: з’єднуючись із гемоглобіном крові, він позбавляє його здатності переносити кисень в тканини.

Вдихаючи цей газ, тварини гинуть від задухи внаслідок гострої нестачі кисню.

Щоб запобігти подібним отруєнням, слід добре провітрювати приміщення, де працюють двигуни внутрішнього згорання, проводити регламентні роботи теплогенераторів і і-ших механізмів, що виділяють чадний газ. Коли сталося отруєння тварин чадним газом, у першу чергу їх необхідно вивести з приміщення на свіже повітря. Гранично допустима концентрація цього газу – 2 мг/м³.

Аміак (NН₃) — безбарвний газ з їдким запахом. У тваринницьких приміщеннях аміак утворюється при розкладанні сечі, гною, підстилки

Особливо він накопичується у приміщеннях, де погана вентиляція, не підтримується чистота підлоги, тварин утримують без підстилки або міняють її несвоєчасно, а також у гноєсховищах, жомових ямах цукро-вих заводів. Багато аміаку утворюється у свинарниках, телятниках, пташниках, якщо у цих приміщеннях зосереджена велика кількість тварин.

Тому участь людей з роботах по перекачування рідкого гною, очищення закритих гнойових каналів можливо лише після ретельного провітрювання цієї зони.

У старих і холодних приміщеннях багато аміаку скупчується на поверхні устаткування, у мокрій підстилці, оскільки він краще розчиняється холодним вологим середовищем.

Як результат у тварин з’являється кашель, сльозотеча, бронхіт, набряк легенів. За високих концентрацій аміаку настає параліч дихання, тварина гине.

Необхідно пам’ятати, що аміак діє негативно не лише на тварин, але й на допоміжний персонал.

Сірководень (H₂S). Джерелом накопичення його у повітрі тваринницьких приміщень слугує гниття сірковмісних органічних речовин і кишкові виділення тварин, особливо при використанні багатих білком кормів або розладах травлення. Сірководень може надходити у повітря приміщень з гнойових каналів.

Вдихання цього газу у незначних кількостях (10 мг/м³) викликає запалення слизових оболонок, кисневе голодування, а у великих кон-центраціях – параліч дихального і судиннорухового центрів.

Для того, щоб запобігти утворенню сірководню у приміщеннях, необхідно стежити за справним станом каналізаційних споруд, застосовувати якісну підстилку, дотримувати належної гігієнічної та ветеринарно-санітарної культури на фермах і комплексах, гарантувати своєчасне видалення гною.

Механічні домішки. Пил скупчується при виконанні виробничих операцій: роздачі кормів, розкладанні підстилки, прибиранні, переміщенні тварин.

Пил безпосередньо діє на шкіру, очі та органи дихання.

Внаслідок цього порушується функція виділення і терморегуляція шкіри, її чутливість, виникають дерматози.

Для зменшення забруднення повітряного середовища пилом необхідно створювати навколо ферм і комплексів захисні зелені насадження, укріплювати поверхневий шар ґрунту на території посівами багаторічних трав. Гноєсховища і очисні споруди також обсаджують чагарником і деревами. Чистити тварин слід поза приміщенням або використовувати для цих цілей пилососи.

Тому для очищення і знешкодження повітря, що виходить з приміщень, використовують різні фільтри.

Вплив на тварин сонячного світла дуже важливий і багатогранний.

Через відсутність світла організм зазнає світлового голодування, що сильно позначається на обміні речовин. У результаті значно знижується продуктивність і опірність до хвороб, з’являються шкірні захворювання.

Дуже яскраве сонячне світло спричиняє у тварин, які до цього не звикли, несприятливу дію у вигляді опіків, а іноді і сонячного удару. Для захисту їх від цих чинників влаштовують тіньові навіси, використовують тінь дерев, забороняють важкі роботи на конях спекотливий час.

Тварини, особливо птахи, дуже чутливі до тривалості та інтенсивності світлового режиму. Тому у практиці промислового птахівництва чітко відпрацьований світловий режим відповідно до фізіологічного стану птаха.

Велике значення має штучне ультрафіолетове опромінювання за допомогою ртутно-кварцових ламп і використання для обігріву тваринних ламп інфрачервоного випромінювання. Режим їх використання, дозування і порядок роботи повинні контролюватися зооветеринарними фахівцями.