
- •Тема 1 Сутність, принципи і вимоги до управлінських рішень
- •1.1. Принципи управління як основа управлінських рішень
- •1.2. Економічний зміст процесу управління
- •1.3. Сутність та функціональна наповненість управлінського рішення
- •1.4. Види управлінських рішень
- •1.5. Вимоги, що висуваються до управлінських рішень
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 2 системний аналіз управлінських проблем
- •2.1. Поняття системного аналізу та передумови його застосування при вирішенні управлінських проблем
- •2.2. Процес системного аналізу управлінських проблем
- •2.3. Методи і способи системного аналізу
- •2.4. Формалізація процесу прийняття рішень
- •2.5. Аналіз чутливості управлінських рішень
- •Розв’язання типових завдань
- •Практичні завдання
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 3. Методологічні основи підготовки проектів управлінських рішень
- •3.1. Теорія рішень. Роль особи, що приймає рішення, у їх розробці
- •3.2. Методи та способи прийняття управлінських рішень
- •3.3. Прийоми й методи економічного аналізу у розробці рішень
- •3.4. Евристичні методи прийняття рішень
- •3.5. Моделювання при прийнятті управлінських рішень
- •3.6. Моделі, що використовуються в економічному аналізі
- •3.7. Програмне забезпечення моделювання
- •Розв’язання типових завдань
- •Практичні завдання
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 4 Програмно-цільове управління та управлінські рішення
- •4.1. Зміст програмно-цільового управління
- •4.2. Поняття програми та її основні характеристики
- •1) За характером і специфікою проблем і цілей:
- •2) За термінами використання:
- •4.3. Методика розробки комплексних програм
- •4.4. Життєвий цикл цільових комплексних програм
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5 Аналіз варіантів і підготовка проектів управлінських рішень
- •5.1. Процес підготовки і прийняття рішень.
- •5.2. Оцінка варіантів рішень
- •5.3. Багатокритеріальні аналітичні методи
- •5.4. Форми розробки рішень
- •5.5. Організація та форми виконання рішень
- •5.6. Контроль виконання управлінського рішення
- •5.7. Оцінка ефективності прийнятих рішень
- •Розв’язання типових завдань
- •Практичні завдання
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 6 Моделі розв’язання проблем беззбитковості діяльності
- •6.1. Теоретичні основи аналізу беззбиткового виробництва
- •6.2. Методика проведення аналізу беззбитковості
- •6.3. Основні методи диференціації витрат на постійні та змінні
- •6.4. Напрями застосування аналізу беззбитковості
- •Розв’язання типових завдань
- •Практичні завдання
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 7 Методи аналізу вигід і витрат
- •7.1. Послідовність аналізу вигід і витрат
- •7.2. Визначення коректних варіантів вибору
- •7.3. Урахування інфляції та дисконтування при оцінюванні вигод і витрат
- •7.4. Спеціальні рішення (про власне виробництво чи закупівлю, про ціни реалізації, про розширення чи скорочення сегмента)
- •Розв’язання типових завдань
- •Практичні завдання
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 8 Методи і моделі аналізу інвестицій в основні фонди
- •8.1. Основи аналізу інвестицій в основні засоби
- •8.2. Основні методи аналізу інвестицій в основні засоби
- •8.3. Особливості застосування методів і моделей інвестування в основні фонди
- •Розв’язання типових завдань
- •Практичні завдання
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 9 Методи і моделі аналізу фінансових інвестицій
- •9.1. Поняття та основні форми фінансового інвестування
- •9.2. Модель формування політики управління фінансовими інвестиціями
- •9.3. Методи аналізу фінансових інвестицій
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10 Методи ситуаційного аналізу в прийнятті управлінських рішень
- •10.1. Сутність ситуаційного аналізу
- •10.2. Прийняття рішень в умовах визначеності
- •10.3. Прийняття управлінських рішень в умовах ризику. Метод дерева рішень
- •10.4. Прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності
- •Розв’язання типових завдань
- •Практичні завдання
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 11 Моделі управління матеріальними запасами
- •11.1. Завдання аналізу використання матеріальних запасів
- •11.2. Модель оптимального розміру замовлення
- •11.3. Модель авс. Модель планування матеріальних потреб. Модель «філософія своєчасності»
- •11.4. Нормування як метод оптимізації матеріальних запасів
- •11.5. Ефективність використання запасів
- •Розв’язання типових завдань
- •Практичні завдання
- •Завдання для самоконтролю
- •Тема 12 Моделі фінансового управління
- •12.1. Поняття фінансового управління, його методи та завдання
- •12.2. Фінансова модель підприємств
- •12.3. Математичне моделювання в управлінні фінансовою діяльністю підприємства
- •12.4. Моделювання фінансових стратегій на основі матричного балансу
- •Квадранти матричного балансу
- •12.5. Моделі оптимізації структури капіталу
- •12.6. Моделі управління фінансовою стійкістю
- •Матриця результативності для фінансової стійкості
- •12.7. Удосконалення фінансового управління
- •Розв’язання типових завдань Методика побудови та аналізу матричного балансу
- •Практичні завдання
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 13 Методи прийняття стратегічних управлінських рішень
- •13.1. Стратегічний аналіз як основа прийняття стратегічних управлінських рішень
- •13.2. Переваги стратегічного підходу до управління
- •13.3. Процес прийняття стратегічних рішень
- •13.4. Оцінка конкурентної позиції та визначення стратегічних дій
- •13.5. Основи кластерного аналізу
- •13.6. Методи кластерного аналізу
- •13.7. Міри подібності та методи об’єднання об’єктів у кластери
- •Розв’язання типових завдань
- •Практичні завдання
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 14. Моделі і методи прийняття рішень у прогнозуванні розвитку підприємства
- •14.1. Суть та завдання прогнозування
- •14.2. Методи прийняття рішень щодо прогнозування розвитку підприємства
- •14.3. Стохастичні та детерміновані методи прогнозування
- •14.4. Методи апроксимації та згладжування
- •14.5. Прогнозування на основі пропорційних залежностей
- •14.6. Оцінка ефективності моделей прогнозування
- •Розв’язання типових завдань
- •Практичні завдання
- •Питання для самоконтролю
- •Додатки
- •Предметний показчик
- •Рекомендована література
13.7. Міри подібності та методи об’єднання об’єктів у кластери
Для обчислення відстані між об’єктами використовуються різні міри схожості (міри подібності), звані також метриками або функціями відстаней. Найбільш популярна міра схожості – це евклідова відстань.
Для додання більшої ваги віддаленішим один від одного об’єктам можемо скористатися квадратом евклідової відстані шляхом зведення в квадрат стандартної евклідової відстані.
Манхеттенська відстань (відстань міських кварталів), також звана «хемінговою» або «сіті-блок» відстанню. Ця відстань розраховується як середнє різниць по координатах. В більшості випадків цей захід відстані приводить до результатів, подібних розрахунку евклідової відстані. Проте, для цієї міри вплив окремих випадків менший, ніж при використанні евклідової відстані, оскільки тут координати не зводяться в квадрат.
Відстань Чебишева. Цю відстань варто використовувати, коли необхідно визначити два об’єкти як «різні», якщо вони відрізняються по якомусь одному вимірюванню.
Відсоток незгоди обчислюється, якщо дані є категоріальними.
Коли кожним об’єктом є окремий кластер, відстані між цими об’єктами визначаються вибраною мірою.
Існують різні правила, звані методами об’єднання або методами зв’язків для двох кластерів.
Метод ближнього сусіда або одиничний зв’язок. Тут відстань між двома кластерами визначається відстанню між двома найбільш близькими об’єктами (найближчими сусідами) в різних кластерах. Цей метод дозволяє виділяти кластери скільки завгодно складної форми за умови, що різні частини таких кластерів сполучені ланцюжками близьких один до одного елементів. В результаті роботи цього методу кластери представляються довгими «ланцюжками» або «волокнистими» кластерами, «зчепленими разом» тільки окремими елементами, які випадково виявилися ближчими за останніх один до одного.
Метод найбільш віддалених сусідів або повний зв’язок. Тут відстані між кластерами визначаються найбільшою відстанню між будь-якими двома об’єктами в різних кластерах (тобто «найбільш віддаленими сусідами»). Метод добре використовувати, коли об’єкти дійсно походять з різних «гаїв». Якщо ж кластери мають в деякому роді подовжену форму або їх природний тип є «ланцюговим», то цей метод не слід використовувати.
Метод Варда (Ward’s method). Як відстань між кластерами береться приріст суми квадратів відстаней об’єктів до центрів кластерів, отримуваний в результаті їх об’єднання (Ward, 1963). На відміну від інших методів кластерного аналізу для оцінки відстаней між кластерами, тут використовуються методи дисперсійного аналізу. На кожному кроці алгоритму об’єднуються такі два кластери, які приводять до мінімального збільшення цільової функції, тобто внутрішньогрупової суми квадратів. Цей метод направлений на об’єднання близько розташованих кластерів і «прагне» створювати кластери малого розміру.
Метод незваженого попарного середнього (метод незваженого попарного арифметичного середнього - unweighted pair-group method using arithmetic averages, UPGMA (Sneath, Sokal, 1973)). Як відстань між двома кластерами береться середня відстань між всіма парами об’єктів в них. Цей метод слід використовувати, якщо об’єкти дійсно походять з різних «гаїв», у випадках присутності кластерів типу «ланцюжка», при припущенні нерівних розмірів кластерів.
Метод зваженого попарного середнього (метод зваженого попарного арифметичного середнього - weighted pair-group method using arithmetic averages, WPGM A (Sneath, Sokal, 1973)). Цей метод схожий на метод незваженого попарного середнього, різниця полягає лише в тому, що тут як ваговий коефіцієнт використовується розмір кластера (число об’єктів, що містяться в кластері). Цей метод рекомендується використовувати саме за наявності припущення про кластери різних розмірів.
Незважений центроїдний метод (метод незваженого попарного центроїдного усереднювання - unweighted pair-group method using the centroid average (Sneath and Sokal, 1973)). Як відстань між двома кластерами в цьому методі береться відстань між їх центрами тяжкості.
Зважений центроїдний метод (метод зваженого попарного центроїдного усереднювання - weighted pair-group method using the centroid average, WPGMC (Sneath, Sokal 1973)). Цей метод схожий на попередній, різниця полягає в тому, що для обліку різниці між розмірами кластерів (числом об’єктів в них), використовуються ваги. Цей метод переважно використовувати у випадках, якщо є припущення щодо істотних відмінностей в розмірах кластерів.