Тема 2 системний аналіз управлінських проблем

Питання:

2.1. Поняття системного аналізу та передумови його застосування при вирішенні управлінських проблем.

2.2. Процес системного аналізу управлінських проблем.

2.3. Методи і способи системного аналізу.

2.4. Формалізація управлінських рішень.

2.5. Аналіз чутливості управлінських рішень.

2.1. Поняття системного аналізу та передумови його застосування при вирішенні управлінських проблем

Закономірне ускладнення об’єкта господарювання об’єктивно потребує системного мислення в процесі управління, системного підходу до аналізу господарських ситуацій, що вирішуються і прийняття управлінських рішень.

Системний аналіз є наслідком дії принципів системного підходу до управління. Кожен об’єкт, яким управляють, розглядається як система, тобто як комплекс взаємопов’язаних елементів, які знаходяться в певному русі. В свою чергу, кожна така система є підсистемою будь-якої іншої, більш великої системи. Кожна управлінська проблема за такого підходу розглядається системно, тобто з врахуванням багатьох аспектів управління, а також з врахуванням зв’язків з іншими взаємопов’язаними проблемами.

Системний аналіз – це комплексне дослідження управлінських проблем, що виникають, за умови, якщо господарська діяльність розглядається як система, з метою визначення найбільш ефективних методів управління нею[12].

Системний аналіз дає підстави для поєднання знань та досвіду спеціалістів різних областей при знаходженні рішень, перешкоди яких не можуть бути вирішені на основі суджень будь-якого окремого експерта.

Основним завданням системного аналізу є підвищення ефективності виробництва, впровадження в практичну діяльність управлінських рішень, що ґрунтуються на наступних підходах[12]:

– розгляд всіх процесів і явищ у виробничій діяльності як взаємозв’язаних та взаємообумовлених, які утворюють в сукупності єдину систему, в якій зміна одного елемента впливає на всі інші;

– виявлення характеру таких взаємозв’язків в середині підприємства, які можуть бути або енергетичними, коли рух одного елемента викликає рух іншого в тому ж напрямку, або альтернативними, коли рух одного елемента викликає рух іншого в протилежному напрямку;

– виділення емерджентних властивостей системи, тобто таких властивостей які не властиві кожному окремому елементу, а породжені виключно їх взаємодією;

– встановлення ієрархічної взаємодії систем: взаємозв’язки господарської діяльності підприємства із розвитком галузі та економіки держави в цілому, а в середині підприємства – взаємозв’язки і взаємодії його структурних підрозділів;

– чітке формулювання цілей, які ставляться в процесі управління, цільової функції підприємства, як системи, та визначення критеріїв ефективності як ступеня реалізації цієї функції.

При дослідженні систем використовують такі основні поняття:

• елемент – частина системи, що виконує специфічну функцію і є неподільною з погляду завдання, яке розв’язується;

• підсистема – сукупність елементів, об’єднаних єдиним процесом функціонування, що при взаємодії реалізують певну операцію для досягнення поставленою перед системою мети;

• система – сукупність взаємопов’язаних елементів і процесів, що змінюються у часі;

• надсистема – ширша система, в яку входить як складова досліджувана система.

Поділ на підсистеми пов’язаний із можливістю виділення сукупності взаємопов’язаних елементів, здатних виконувати відносно незалежні функції, які спрямовані на досягнення загальної мети системи.

Метою системи є заздалегідь продуманий результат свідомої діяльності людини. У багатьох детермінованих задачах системного аналізу метою є знаходження оптимуму певного показника.

Більш загальною метою системи, ніж певний оптимум, є її виживання, тобто належність стану системи певній заданій множині можливих станів за всіх можливих змін оточуючого середовища.

Підприємство – складна система, яка характеризується взаємодією п’яти основних систем:

Підприємство як технічна система є сукупністю верстатів, машин, іншого обладнання у послідовності виконуваних з їх допомогою операцій.

Підприємство як технологічна система є сукупністю операцій і процесів виробництва, в результаті яких створюється продукція необхідного асортименту і якості.

Підприємство як організаційна система – це сукупність структурних підрозділів, рівнів, ступенів, ланцюгів в самому виробництві і в апараті управління, їх взаємопов’язане функціонування.

Підприємство як соціальна система є трудовим колективом із відносинами, які виникають в ньому.

Підприємство як економічна система характеризується процесом кругообігу його виробничих фондів, сукупністю показників господарської діяльності, методами планування, аналізу, оцінки та економічного стимулювання ефективності виробництва і якості роботи.

Основні ознаки, що характеризують систему, наведені в табл. 2.1.

Система може бути представлена звичайним перерахуванням елементів або у вигляді моделі «вхід-вихід». Проте, при дослідженні об’єкта такого відображення недостатньо, так як потрібно вияснити, чим є об’єкт, що в ньому забезпечує виконання поставленої мети. В цих випадках вводять поняття структури.

Таблиця 2.1

Основні характеристики системи

Ознака	Характеристика ознаки
Стан системи	Характеристика системи в певний момент часу
Поведінка	Якщо система здатна переходити з одного стану в інший, то кажуть, що вона має поведінку.
Рівновага	Здатність системи за відсутності зовнішніх збурюючих дій (або при постійних діях) зберігати свій стан.
Стійкість	Здатність системи повертатись до стану рівноваги після того, як вона була з цього стану виведена збурюючими діями. Ця здатність притаманна системі при відхиленнях, що не перевищують певної межі.
Адаптація	Здатність системи проявляти цілеспрямовану пристосувальну поведінку в складних середовищах, а також сам процес такого пристосування. Адаптація до середовища, яка характеризується високою невизначеністю, дає змогу системі досягнути певної істотної мети в умовах недостатньої апріорної інформації про середовище.
Функція	Здатність об’єкта до виконання дій, спрямованих на досягнення мети.

Структура системи – це склад її за елементами, взаємовідношення між елементами та їх групами, які мало змінюються при змінах у системі, забезпечують існування системи та їх основних властивостей.

Структура відображає визначені взаємозв’язки, розташування складових частин системи, її будову. Найчастіше структуру системи відображають графічно. Вона також може бути представлена у вигляді теоретико-множинних описів, матриць, мови алгебри та інших засобів моделювання систем.

Між рівнями ієрархічної структури можуть існувати взаємовідношення суворої підпорядкованості компонентів нижнього рівня одному з компонентів вищого рівня (ієрархія типу «дерево»).

Важливим компонентом структури системи є зв’язок, що відображає відношення між елементами системи. Він характеризується напрямом, силою, характером. Розрізняють зв’язки направлені й ненаправлені, сильні й слабкі, внутрішні й зовнішні, прямі й зворотні тощо.

Поняття зв’язку одночасно характеризує і будову (статику), і функціонування (динаміку) системи.

Важливу роль в моделюванні систем відіграє поняття зворотного зв’язку. Він може бути додатнім, – який зберігає тенденції, що відбуваються в системі змін того чи іншого вихідного параметра, і від’ємним, – який протидіє тенденціям зміни вихідного параметра.