Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
НАВЧ. ПОСІБ. МіМ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2.88 Mб
Скачать

Питання для самоконтролю:

  1. В чому полягає економічна суть інвестицій?

  2. За якими напрямками класифікуються інвестиції?

  3. Які групи методів використовуються в інвестиційному аналізі?

  4. В чому полягає суть методу чистого приведеного ефекту?

  5. Як оцінюються інвестиційні проекти за методом індексу рентабельності?

  6. У чому недоліки та перевагу методу внутрішньої норми рентабельності?

  7. В чому суть метода строку окупності інвестицій?

  8. У чому полягає суть методу норми прибутку?

Тема 9 Методи і моделі аналізу фінансових інвестицій

Питання:

9.1. Поняття та основні форми фінансового інвестування.

9.2. Модель формування політики управління фінансовими інвестиціями.

9.3. Методи аналізу фінансових інвестицій.

9.1. Поняття та основні форми фінансового інвестування

Більшість підприємств має у своєму розпорядженні тимчасово вільні грошові кошти, окрім необхідних для здійснення щоденних операцій. З метою отримання прибутку такі тимчасово вільні кошти підприємство може інвестувати в окремі об’єкти різних галузей економічної діяльності.

Фінансові інвестиціїце активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора [12].

Особливості здійснення фінансових інвестицій:

  • фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки;

  • фінансові інвестиції виступають основним засобом здійснення підприємством зовнішнього інвестування;

  • стратегічні фінансові інвестиції підприємства дозволяють йому реалізовувати окремі стратегічні цілі свого розвитку швидшим і дешевшим шляхом;

  • портфельні фінансові інвестиції використовуються підприємствами реального сектору економіки в основному за двома цілями: отримання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних грошових активів та їх протиінфляційний захист;

  • фінансові інвестиції надають підприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування за шкалою «доходність – ризик»;

  • фінансові інвестиції надають підприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування і за шкалою «доходність – ліквідність»;

  • процес обґрунтування управлінських рішень, пов’язаних із здійсненням фінансових інвестицій, є більш простим і менш трудомістким;

  • значне коливання кон’юнктури фінансового ринку, в порівнянні з товарним, визначає необхідність здійснення активнішого моніторингу в процесі фінансового інвестування.

Фінансове інвестування здійснюється підприємством у наступних двох основних формах:

  1. вкладання капіталу в доходні види грошових інструментів;

  2. вкладання капіталу в доходні види фондових інструментів.

Вкладання капіталу в доходні види грошових інструментів як форма фінансового інвестування спрямована перш за все на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним видом грошових інструментів інвестування є депозитні внески у комерційних банках. Як правило, ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу, її головною метою є генерування інвестиційного прибутку.

Вкладання капіталу в доходні види фондових інструментів є найбільш масовою та перспективною формою фінансових інвестицій. Вона характеризується владанням капіталу в різні види цінних паперів, що вільно обертаються на фондовому ринку.

Особливості цієї форми фінансового інвестування:

  • широкий вибір альтернативних інвестиційних рішень, як за інструментами інвестування, так і за його строками;

  • більш високий рівень державного регулювання та захищеності інвестицій; розвинутою інфраструктурою фондового ринку;

  • наявність оперативного надання інформації про стан і кон’юнктуру фондового ринку в розрізі окремих його сегментів.

Основною метою цієї форми фінансового інвестування є також генерування інвестиційного прибутку, хоча в деяких випадках він може бути використаний для встановлення форм фінансового впливу на окремі підприємства при вирішенні стратегічних завдань (шляхом придбання контрольного або досить вагомого пакету акцій).