6.4. Напрями застосування аналізу беззбитковості

Інструментарій аналізу дозволяє дати відповіді на ряд питань.

1. Який рівень беззбитковості має бути, якщо підприємство планує отримати певну величину прибутку до оподаткування за конкретного рівня виробництва і продажу?

Для відповіді на це питання доцільно скористатися графіком беззбитковості (рис. 6.2), який будується у два етапи:

1) на вертикальній осі позначають прибуток, який підприємство планує отримати (P_r^p), а також збитки, які буде мати підприємство за нульового обсягу реалізації (дорівнюють постійним витратам) (FC);

2) на горизонтальній осі позначають обсяг реалізації, за якого підприємство планує отримати конкретний прибуток (S^p).

Після цього точка, що відповідає запланованому прибутку при запланованому обсязі реалізації з’єднується з точкою, що відповідає збиткам, прямою лінією прибутку. Точка перетину лінії прибутку і лінії обсягів реалізації і буде рівнем беззбитковості, який матиме підприємство (S_b).

Рис. 6.2. Графік прибутку

Якщо визначений рівень беззбитковості менше фактичного рівня, то завдання фінансового менеджера полягає у пошуку шляхів зменшення рівня беззбитковості.

2. Який обсяг реалізації має бути за умов отримання конкретного прибутку? Для цього потрібний обсяг реалізації визначається за формулою:

Q_b = (FС + Р_r^p) / СМ_од (6.15)

де Р_r^p – сума бажаного (планового) прибутку.

У вартісному виразі:

S_b = (FС + Р_r^p) / СМR (6.16)

Відповідно, підприємство буде отримувати прибуток від продажу продукції поза рівнем беззбитковості. Для визначення цієї прибуткової кількості достатньо розділити величину планового прибутку на одиничний прибуток покриття.

3. Який прибуток отримає підприємство за відповідних рівнів реалізації? Кожна наступна одиниця продукції поза рівнем беззбитковості буде приносити підприємству прибуток у розмірі одиничного прибутку покриття. Отже, очікуваний прибуток можна визначити за формулами:

Р_r=(Q^p – Q_b)*СМ_од (6.17)

Р_r=(S^p – S_b)*СМR (6.18)

де Р_r – очікуваний прибуток;

Q^p , S^p – планований обсяг продажу відповідно у натуральному та вартісному вимірах;

Q_b , S_b – рівень беззбитковості, відповідно у натуральному та вартісному вимірах;

СМ_од, СМR – відповідно одиничний прибуток покриття і коефіцієнт покриття.

Розв’язання типових завдань

Методика розв’язання задачі розподілу витрат на постійні та змінні методом найвищої та найнижчої точки

Розглянемо приклад розподілу загальновиробничих витрат за місячними даними про обсяг виробництва та витрат (табл. 6.1). Визначимо розмір загальновиробничих витрат при обсязі виробництва 30 тис. шт.

Таблиця 6.1

Розподіл загальновиробничих витрат за місяцями року

Місяць	Обсяг виробництва продукції, тис. шт.	Загальновиробничі витрати, тис. грн.
Січень	26,0	538,3
Лютий	25,7	533,0
Березень	30,8	583,9
Квітень	25,4	486,5
Травень	27,8	545,0
Червень	28,4	530,6
Липень	28,7	535,9
Серпень	27,7	548,2
Вересень	32,8	568,2
Жовтень	34,3	584,4
Листопад	51,2	646,5
Грудень	39,6	608,0
Разом	378,4	6708,7
В середньому за місяць	378,4/12=31,5	6708,7/12=559,1

Для розв’язання завдання визначимо найбільші та найменші витрати протягом року та відповідні їм обсяги виробництва (табл. 6.2).

Визначимо ставку змінних витрат на одиницю продукції: 160,0/25,8= =6,2 грн. Розрахуємо величину постійних витрат: 559,1–6,2×31,5=363,8 тис. грн.

Отже, рівняння загальновиробничих витрат матиме такий вигляд: у=363,8+6,2х.

Визначимо розмір загальновиробничих витрат при обсязі виробництва 30 тис. шт.: 363,8+6,2×30=549,8 тис. грн.

Таблиця 6.2

Найбільші та найменші витрати протягом року

Показники	Обсяг виробництва продукції, тис. шт.	Загальновиробничі витрати, тис. грн.
Найбільші витрати	51,2	646,5
Найменші витрати	25,4	486,5
Різниця	25,8	160,0