6.2. Методика проведення аналізу беззбитковості

Аналіз взаємозв’язку «витрата – обсяг – прибуток» здійснюється, як правило, в наступній послідовності:

– збір, підготовка й аналітична обробка вихідної інформації відповідно до умов аналізу;

– розрахунок умовно-постійних та умовно-змінних витрат, рівня беззбитковості та зони безпеки;

– аналітичне обґрунтування обсягу реалізації, необхідного для забезпечення запланованої суми прибутку.

При проведенні СVР-аналізу також виконують наступні процедури:

• визначення точки критичного обсягу;

• визначення достатньої зони прибутковості;

• аналіз чутливості виручки до зміни визначальних чинників;

• прийняття відповідного управлінського рішення.

Точка беззбитковості може бути виражена в натуральних одиницях (кількості продукції), грошових одиницях або у відсотках до нормальної потужності. Основним при виборі показників є специфіка галузі.

Точка беззбитковості у грошових одиницях може бути визначена виходячи з рівняння:

S= ТС + Р_r = FС + VС + Р_r , (6.3)

де S – чистий дохід від реалізації;

ТС – сукупні витрати;

Р_r – прибуток;

VС і FС – змінні і постійні витрати.

Оскільки прибуток у точці беззбитковості дорівнює нулю, то відповідно:

S_b = FС + VС , (6.4)

де S_b – дохід у точці беззбитковості.

Якщо чистий дохід представити як добуток ціни одиниці продукції (Р) на кількість одиниць реалізованої продукції (Q_b), а загальну суму змінних витрат як добуток середніх змінних витрат одиниці продукції (АVС) на кількість одиниць реалізованої продукції, то:

Р×Q_b =FС + АVС×Q_b (6.5)

Відповідно, обсяг реалізації в натуральних одиницях виміру, що забезпечує рівність сукупного доходу і витрат дорівнює:

Q_b = FС / (Р-АVС) (6.6)

За наведеною формулою розраховується беззбитковий обсяг реалізації в натуральному вимірі. Для визначення беззбиткового обсягу реалізації у вартісному вимірі необхідно Q_b помножити на ціну реалізації Р.

Так як знаменник означає маржинальний (граничний) дохід на одиницю реалізованої продукції, або одиничний прибуток покриття, то:

Q_b = FС / СМ_од , (6.7)

де СМ_од – маржинальний (граничний дохід), або одиничний прибуток покриття.

Коефіцієнт покриття (СМR) – це питома вага прибутку покриття у сукупному доході від реалізації. Він розраховується або в частках від одиниці або у відсотках:

СМR = СМ / S, (6.8)

СМR = (СМ / S)×100 . (6.9)

Коефіцієнт покриття показує, як прибуток покриття реагує на зміни доходу. Наприклад, якщо СМR = 0,4 (або 40 %), то це означає, що при зростанні сукупного доходу на 1 грн. прибуток покриття буде зростати на 40 коп.

Можливі межі фінансової стійкості підприємства можна виміряти за допомогою межі безпеки.

Межа безпеки (МS) – це надлишок скупного доходу від реалізації над рівнем беззбитковості, тобто:

МS = S – S_b . (6.10)

Межу безпеки можна назвати запасом фінансової міцності підприємства, оскільки вона визначає розміри можливого зменшення обсягів реалізації продукції як за рахунок цінової політик , так зменшення обсягів виробництва і реалізації продукції при функціонуванні у несприятливих ринкових умовах (зменшення попиту, зростання конкуренції тощо).

У разі потреби межу безпеки можна розрахувати і в натуральному вимірі:

МS = (S –S_b) / Р = Q – Q_b (6.11)

де Q – це плановий (фактичний) обсяг продажу в натуральному вимірі.

Крім того, межа безпеки (запас міцності) може бути розрахована і у відносних величинах. Тобто можна визначити коефіцієнт безпеки (RS):

RS = (МS / S)*100 (6.12)

Аналогічний результат розрахунку цього коефіцієнта можна отримати, якщо обсяги реалізації наведено у натуральних показниках.

Фактори, що впливають на рівень беззбитковості виробництва:

– ціна одиниці виробу. Зниження ціни одиниці реалізованої продукції передбачає необхідність збільшувати обсяг реалізації в натуральному вираженні, тобто підвищувати точку беззбитковості для покриття витрат;

– рівень змінних витрат в одиниці реалізованої продукції. Взаємозв’язок зміни суми змінних витрат на одиницю продукції і точки беззбитковості прямий, зростання цих витрат призводить до підвищення точки беззбитковості;

– постійні витрати. Напрям впливу зміни постійних витрат на точку беззбитковості аналогічний;

– обсяг виробництва продукції, ціна на продукцію і витрати знаходяться в функціональній залежності один від одного, тому отримання максимального прибутку можливе при певних поєднаннях цих величин.

Характер реакції прибутку на зміни в діяльності підприємства залежить від структури його витрат – співвідношення змінних і постійних витрат. Відповідь на запитання, яке з підприємств має кращу структуру витрат, залежить від багатьох причин і в першу чергу – від тенденції зміни обсягу реалізації.