1.2. Економічний зміст процесу управління

Економічний зміст процесу управління полягає у цілеспрямованому впливі суб’єкта управління (керуюча підсистема) на об’єкт управління (керована підсистема), який забезпечує збереження, функціонування і розвиток підприємства.

З точки зору управління будь-яке підприємство є складною фінансово-господарського системою, що характеризується сукупністю взаємопов’язаних рівнів та елементів (підсистем) і якій притаманне багатоцільове функціонування.

На відміну від закритої системи, яка має фіксовані межі функціонування і не залежить від впливу зовнішнього середовища, підприємство як суб’єкт економічної діяльності – це відкрита економічна система.

Відкрита економічна система активно взаємодіє з навколишнім середовищем і постійно перебуває під його впливом, отже, є вразливою до зовнішніх змін.

Моделювання діяльності підприємства як відкритої економічної системи дозволяє визначити критерій ефективності управління: управління є ефективним, якщо в процесі перетворення входів (фінансових, матеріальних та трудових ресурсів) з’являються додаткові виходи (прибуток, соціальний ефект тощо) і на цій основі утворюється додаткова вартість входів. У процесі виробничо-фінансової діяльності між керуючою і керованою підсистемами відбуваються функціональні зв’язки, які виявляються в потоках економічної інформації між ними.

Рис. 1.5 Зміст процесу управління [13]

При позитивному зворотному зв’язку забезпечується досягнення поставленої цілі відповідно до прийнятої програми.

При негативному зворотному зв’язку здійснюється корегування об’єкта управління відповідно до визначеної цілі.

Для того, щоб вихідні характеристики відкритої економічної системи підтримувались на заданому рівні, структури оперативного управління забезпечуються прямим і зворотним зв’язком з керованим об’єктом. Сукупність прямих і зворотних зв’язків утворює інформаційну систему управління об’єктом.

Прямий зв’язок слугує для передання інформації, що має характер команди, якою прийняті управлінські рішення доводяться до керованого об’єкта.

Зворотний зв’язок забезпечує оперативний контроль виконання команд. Разом з тим, зі зворотним зв’язком в орган управління надходить оперативна інформація щодо зміни j параметрів керованого об’єкта внаслідок виконання або невиконання команди. Аналіз оперативної інформації дозволяє своєчасно відкоригувати стратегію і тактику управління підприємством відповідно до обставин, які склалися на керованому об’єкті.

Таким чином, зміст процесу управління полягає у тому, щоб керуючий вплив був своєчасний і забезпечував досягнення цілей підприємства.

1.3. Сутність та функціональна наповненість управлінського рішення

Жодна людина не може не пізнати на практиці процес прийняття рішень Кожен із нас протягом дня приймає їх десятки, а протягом життя - тисячі Деякі з них прості, інші більш складні і вимагають ретельного обдумування Необхідність прийняття рішення пронизує все, що робить керівник будь-якого рівня, формулюючи мету і добиваючись її досягнення Навіть одним із показників діяльності менеджера є його здатність приймати правильні рішення.

Рішення – це відповідна реакція на внутрішні і зовнішні впливи, які спрямовані на розв’язання проблем і максимальне наближення до заданої мети.

Кінцевим продуктом управлінської діяльності, й основою є рішення керівника, тобто вибір ним найкращого варіанту дій із багатьох можливих Реалізація цілей будь-якого організаційного формування забезпечується шляхом прийняття і виконання численних рішень, від якості яких значною мірою залежить ефективність використання ресурсів.

Потреба у прийнятті рішення виникає у зв’язку із зовнішніми обставинами (припис вищої організації, регулювання взаємовідносин з кооперативними підприємствами та організаціями) і внутрішніми (відхилення від заданих параметрів виробництва, виникнення вузьких місць, виявлення резервів, порушення трудової дисципліни, заохочення працівників тощо). Рішення є відповідною реакцією на внутрішні й зовнішні впливи, вони спрямовані на розв’язання проблем і максимальне наближення до заданих цілей.

Рішення – це творчий процес вибору однієї або декількох альтернатив із множини можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення певних цілей.

Рішення є процесом, який реалізується суб’єктом управління і визначає дії, спрямовані на вирішення поставленого завдання в даній фактичній чи запроектованій ситуації. У широкому розумінні рішення розглядається як акт реалізації влади з вибором способу дій у конкретній ситуації. Рішенням визначається, хто і що має здійснити, в які строки, з якими затратами праці і коштів, в якому порядку, при якому розподілі обов’язків, прав і відповідальності, за якої організації контролю, яких результатів слід очікувати.

Управлінське рішення – це сукупний результат творчого процесу суб’єкта та дій колективу об’єкта управління для вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв’язку з функціонуванням системи.

Рис. 1.6 Ознаки управлінського рішення [13]

Управлінські рішення є соціальним актом, що організовує і спрямовує в певне русло діяльність трудового колективу та виконує роль засобу, який сприяє досягненню мети, поставленої перед підприємством.

У процесі виробничо-фінансової діяльності між суб’єктом і об’єктом управління реалізуються функціональні зв’язки, які виявляються в потоках інформації між керуючої і керованою системами. Ця інформація використовується для здійснення основних функцій управління.

Функції управління – це операції або дії суб’єкта управління. Сукупність цих функцій складає зміст процесу управління.

Таблиця 1.1

Функції управління

Функція	Характеристика
Прогнозування	Різновид планування, за якого використовується накопичений досвід та припущення з метою передбачення майбутнього. Види прогнозів: економічні, соціальні, політичні, розвитку конкуренції, розвитку науково-технічного прогресу, розвитку технології, розвитку суспільства, розвитку сфер виробництва. Методи прогнозування: неформальні та формальні
Планування	Це процес розроблення виробничої програми щодо досягнення кінцевої цілі, встановлення проміжних цілей, визначення й обґрунтування методів і способів діяльності, розподілення ресурсів (матеріальних, фінансових, людських, інформаційних, часових). Планування залежить від цілей стратегії розвитку підприємства. З точки зору залучених ресурсів планування поділяється на: • матеріально-технічне (планування необхідне для виконання виробничих завдань); • фінансове (планування майбутнього прибутку, рентабельності, заробітної плати, тощо); • планування чисельності персоналу; • часове (побудова сітьових графіків); • планування інформаційної архітектури підприємства і її інформаційних ресурсів.
Організація	Це впорядкована сукупність підрозділів, які формують рівні управління, їх взаємозв’язки і керівництво ними
Координування	Процес встановлення визначеної узгодженості між собою підрозділів підприємства в процесі виробничо-фінансової діяльності щодо досягнення встановленої цілі
Мотивація	Процес спонукання персоналу до здійснення виробничо-фінансової діяльності відповідно до виробничої програми підприємства
Регулювання	Процес цілеспрямованого впливу на суб’єкт і об’єкт з метою усунення відхилень, недоліків у керованій системі шляхом розроблення і впровадження керуючою системою в практику роботи відповідних заходів, спрямованих на досягнення цілі
Закінчення таблиці 1.1
Функція	Характеристика
Контроль	Для оцінки виробничо-фінансової діяльності здійснюється контроль, який формалізується через функції обліку, аналізу та аудиту

Управлінські рішення слід розглядати у трьох аспектах:

1) вид діяльності, яка відбувається в керуючій системі й пов’язана з підготовкою, знаходженням, вибором та прийняттям певних варіантів дій (в цьому аспекті управлінські рішення - вид роботи в апараті управління, певний етап процесу управління),

2) варіант впливу керуючої системи на керовану (в такому розумінні управлінське рішення являє собою опис передбачуваного впливу керуючої системи на керовану),

3) організаційно-практична діяльність керівника у керованій системі.

Зміст управлінського рішення розкривається у його функціях.

У системі управління господарською діяльністю організацій і підприємств виділяють три основні функції управлінських рішень (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Функції управлінських рішень та їх характеристика

з/п	Функція	Характеристика
1	Скеровуюча	Будь яке рішення розробляють, виходячи з певної стратегії управління соціально економічною системою, організацією чи підприємством з урахуванням довгострокової перспективи Виходячи зі стратегічної лінії розвитку у рішенні ставиться конкретне завдання, яке потрібно виконати в певний строк При цьому найкращих результатів досягають у тих випадках, коли поставлене завдання забезпечує реалізацію принципу те, що вигідно підприємству, має бути вигідним і окремому працівнику
2	Координуюча (узгодження)	Управлінське рішення визначає місце кожної ланки, підрозділу працівника у вирішенні поставлених завдань, погоджує та взаємно пов’язує їх дії та необхідні ресурси в часі і просторі Таким чином, функція координації та узгодження у поєднанні з іншими заходами покликана забезпечувати чітку узгодженість дій всього трудового колективу, ритмічність виконання виробничої програми
3	Мобілізуюча (стимулююча)	Зміст цієї функції полягає у забезпеченні найбільш повної активізації окремих виконавців чи трудових колективів для досягнення сформульованих у рішенні цілей

Приймаючи управлінське рішення, необхідно забезпечувати наявність усіх розглянутих функцій Недооцінка ролі будь-якої з них на практиці призводить до нерозуміння цілей та завдань, які поставлені перед конкретними колективами, неузгодженостей в діях, безініціативності, а також порушення трудової дисципліни.