3.3. Прийоми й методи економічного аналізу у розробці рішень
Економічний аналіз, будучи, по суті, факторним, визначає з використанням інших методів залежність системи економічних факторів від результативного показника діяльності підприємства і базується на діалектичному підході до вивчення економічних процесів, явищ.
В економічному аналізі досліджується вплив комплексу факторів, які мають детерміновану і стохастичну природу, на результат діяльності організацій, що забезпечує:
установлення причинно-наслідкових чи вірогідних зв’язків чинників і результативних показників;
виявлення економічних закономірностей впливу факторів на функціонування підприємства і їх опис за допомогою математичних залежностей;
можливість побудови моделі впливу факторних систем на результативний показник і дослідження їх за допомогою впливу на кінцевий результат управлінських рішень.
Історично склались дві групи способів і прийомів економічного аналізу: традиційні й математичні.
До традиційних методів економічного аналізу відносяться:
метод абсолютних , відносних і середніх величин,
порівняння,
групування,
балансовий,
графічний,
факторний аналіз (ланцюгових підстановок, абсолютних та відносних різниць, індексний, логарифмічний, інтегральний, диференціальний) та ін.
Вирішення задач економічного аналізу математичними методами сприяє більш повному врахуванню факторів на результати діяльності і підвищенню рівня обчислень.
На рис. 3.2. наведені основні методи, що застосовуються в економічному аналізі.
Принциповим недоліком, що ускладнює обґрунтування прийняття рішень, є недостатня адаптація розроблених математичних методів до використання їх у соціально-економічній сфері. Застосування математичних методів базується на методології математичного моделювання керованими процесами, науково обґрунтованої класифікації методів і задач аналізу.
3.4. Евристичні методи прийняття рішень
Евристика – сукупність прийомів дослідження, методика постановки питань і їхнього вирішення; метод навчання за допомогою навідних запитань, а також теорія такої методики. Методи творчої праці ОПР і їхнього апарата управління при всій простоті використання вимагають певних навичок. До найбільш доступних слід віднести методи: «мозкової атаки», ключових питань, вільних асоціацій, інверсій, особистих аналогій, номінальних груп, синектики, 635, Дельфі (групові методи); чекання натхнення, Меттчета, ліквідації безвихідних ситуацій (індивідуальні методи). Ці методи дозволяють відбирати ідеї для прийняття рішень, збирати інформацію в умовах невизначеності, досліджувати об’єкти управління, розвивати мислення.
Рис. 3.2. Основні методи, які застосовують в економічному аналізі
Метод «мозкової атаки». Існує декілька різновидів методів «мозкових атак» (ММА): пряма «мозкова атака», зворотна, подвійна атака, «конкуренція ідей» та ін. Розглянемо найбільш поширений з них, тобто перший різновид.
Пряма «мозкова атака» – метод колективного генерування ідей стосовно рішення творчої задачі. Її мета – відбір ідей.
Правила для учасників:
1. Учасники сідають за стіл обличчям одне до одного.
2. Не дозволяються суперечки, критика, оцінки того, що пропонується.
3. Час виступу учасника – 1–2 хвилини.
4. Пропонуються будь-які ідеї, навіть марні.
5. Кількість ідей важливіша за їхню якість.
Рекомендації:
– ідеї слід схвалювати;
– необхідно вірити в те, що проблему можливо розв’язати;
– дозволяється ставити запитання, що мають розвивати ідею;
– слід прагнути вирішення висунутої проблеми;
– всі учасники є рівноправними;
– не слід думати про наслідки того, що буде сказано;
– групі не висувається якась конкретна задача, а характеризується проблема взагалі;
– не слід робити жестів, що відвертають увагу від розв’язання проблеми.
Керівник повинен:
– спрямовувати хід дискусії, ставити запитання, що стимулюють до вирішення завдання;
– підказувати, використовувати жарти, репліки, які створюють неформальну обстановку.
Ідеї відбирають фахівці – експерти, які здійснюють оцінки в два етапи. Спочатку відбираються найбільш оригінальні й раціональні ідеї, а потім оптимальні, з урахуванням завдань і цілей її вирішення.
Метод вільних асоціацій. Метод враховує особливості діяльності мозку людини, що виробляє нові ідеї при виникненні нових асоціативних зв’язків.
Так, якщо члени групи пропонують поняття, то воно може стати базисом для встановлення асоціативних зв’язків.
Наприклад, у деяких людей слово, почуте випадково, чийсь образ, картина, мелодія народжують ідею, що сприяє вирішенню проблеми. Приведемо рекомендації по використанню методу.
Рекомендації для керівника:
– не поспішати вирішувати проблему, а спробувати неодноразово її переформулювати, поглянути на неї з іншого боку;
– пропонувати слово, поняття, спробувати "викликати" якийсь образ, який може стати стимулом для утворення несподіваних вільних асоціацій, що сприяють виникненню ідеї розв’язання проблеми;
– на початкових етапах генерування ідей на основі утворення асоціацій критика заборонена;
– зміна слів, понять, картин, що створюють асоціації, повинна відбуватися швидко.
Рекомендації для членів групи (апарату управління):
– висловлювати, демонструвати все, що прямо або побічно викликає виникнення асоціацій, ідей;
– необхідно фіксувати будь-які ідеї, що зароджуються у колег;
– потім напрацювання ідей слід систематизувати і класифікувати їх;
– за допомогою критичного аналізу вибираються найбільш суттєві ідеї.
Метод інверсії. Метод базується на принципі дуалізму (подвійності), діалектичної єдності і оптимального використання протилежних (прямих і зворотних) процедур творчого мислення, діалектичного підходу до аналізу об’єкту дослідження.
Рекомендації для керівника:
– спонукати членів групи неодноразового переформулювання проблеми з метою її осмислення;
– поряд з прямим завданням висувати зворотні;
– добиватися діалектики аналізу і синтезу у міркуванні;
– пропонувати членам групи у процесі розв’язання проблеми використовувати протилежні процедури.
Рекомендації для членів групи:
– пам’ятати, що інверсія – пошук ідей в напрямах, протилежних традиційним поглядам, переконанням, здоровому глузду, формальній логіці;
– починати вирішувати задачу із спроби її переформулювати;
– до будь-якої ідеї шукати контрідею;
– вирішуючи задачі, намагатися використовувати протилежні процедури, засоби.
Метод 635. Група з шести учасників аналізує і формулює задану проблему. Кожен учасник заносить у формуляр три пропозиції розв’язання проблеми (протягом 5 хвилин) і передає формуляр сусіду.
Останній бере до уваги пропозиції свого попередника, а під ними в трьох полях вносить ще три власні пропозиції. Ці пропозиції можуть використовуватися в подальшій розробці записаних рішень, але можуть висуватися й нові. Процес закінчується, коли учасники опрацювали всі формуляри.
Метод Дельфі. Метод реалізується як багаторівнева процедура анкетування з обробкою і повідомленням результатів кожного туру експертам, що працюють ізольовано один від одного. Експертам пропонуються питання і формулювання відповідей без аргументування. Наприклад, у відповідях можуть бути числові оцінки параметрів. Отримані оцінки обробляються в цілях здобуття середньої і крайніх оцінок. Експертам повідомляються результати обробки першого туру опитування з вказівкою розташування оцінок кожного. При відхиленні оцінки від середнього значення експерт її аргументує.
Надалі (у другому турі) експерти змінюють свою оцінку, пояснюючи причини коректування. Результати обробляються і повідомляються експертам. При відхиленнях оцінок від середнього значення експерти коментують їх. Тури повторюються, доки оцінки не стануть стабільними.
При опитуванні зберігається анонімність відповідей експертів, що виключає конформізм (придушення однієї думки іншим, авторитетнішим).