МКР № 1

Перелік теоретичних питань

1.Поняття, ознаки та види суб’єктів господарювання.

Суб’єктами господарського права є учасники господарських відносин.

Згідно зі ст. 2 ГК учасниками відносин у сфері господарювання є: а) суб’єкти господарювання;Частина 1 ст. 55 ГК визнає суб’єктами господарюванняучасників господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Ознаки суб’єкта господарювання:

- цей суб’єкт є учасником господарських відносин;

- він безпосередньо здійснює господарську діяльність;

- він наділений господарською компетенцією (сукупністю господарських прав і обов’язків), яку реалізує при здійсненні господарсь д-сті, набуваючи при цьому нових прав і обов’язків.

- він має відокремлене від інших суб’єктів (в тому числі й від власника) майно;

- він несе відповідальність за своїми зобов’язаннями у межах закріпленого за ним майна.

   Суб’єктами господарювання згідно з ч. 2 ст. 55 ГК є:

1)   господарські організації — ю. о., створені відповідно до ЦКУ, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК, а також інші ю. о., які здійснюють господа д-сть та зареєстровані в установленому з-ном порядку;

2)   громадяни У-ни, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську д-сть та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3)   філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Суб’єкти господарювання — господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та ГК.

Суб’єкти господарювання — відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій — можуть діяти лише на основі права оперативного використання майна, без статусу юридичної особи.

2. Правовий статус державних та комунальних унітарних підприємств.

Державне унітарне підприємство — це організація, утворена компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, що входить до сфери його управління.

Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції в межах, визначених ГКУ та законодавчими актами України.

Майно державного унітарного підприємства перебуває в дер­жавній власності й закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи оперативного управління.

Комунальне унітарне підприємство — це підприємство, що утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комуналь­ної власності і входить до сфери його управління.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника — відповідної терито­ріальної громади і виконує його функції в межах, визначених ГКУ та законодавчими актами України.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває в кому­нальній власності й закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або оперативного (комунальне некомерційне підприємство).

Статутний фонд комунального унітарного підприємства утво­рюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встанов­люється відповідною місцевою радою.