Центри медико-соціальної реабілітації дітей

Центри медико-соціальної реабілітації дітей створюються в державній системі охорони здоров'я за визначенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах сім'ї, дітей та молоді і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, для дітей, які вживають алкоголь, наркотики, а також для дітей, які за станом здоров'я не можуть бути направлені до шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації.{Частина перша статті 9 в редакції Закону N 864-XIV ( 864-14 ) від 08.07.99; із змінами, внесеними згідно із Законами N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007, N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

Основним завданням центрів медико-соціальної реабілітації є створення умов і забезпечення лікування дітей від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії та їх психосоціальна реабілітація і корекція.

До центрів медико-соціальної реабілітації направляються діти віком від 11 років на підставі висновку медико-експертної комісії.

Діти перебувають у центрах медико-соціальної реабілітації протягом терміну, необхідного для лікування, але не більше двох років.

Питання про перебування дитини у центрі медико-соціальної реабілітації розглядається керівництвом центру на підставі прохання, поданого батьками (усиновителями) чи опікунами (піклувальниками), а в разі відсутності останніх - на основі рішення служби у справах дітей. {Частина п'ята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами N 673-IV ( 673-15 ) від 03.04.2003, N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007 }

Центри медико-соціальної реабілітації дітей мають права юридичної особи, власний бланк, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

Положення про центри медико-соціальної реабілітації дітей затверджується Кабінетом Міністрів України.

Спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України

{ Назва статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005, N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009 }

Спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України - це установи, в яких відбувають покарання неповнолітні віком від 14 років, засуджені до позбавлення волі. {Частина перша статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005, N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009}

Організація та діяльність спеціальних виховних установ регламентується кримінально-виконавчим законодавством.

Притулки для дітей служб у справах дітей

Притулки для дітей утворюються, реорганізуються та ліквідуються відповідно до соціальних потреб відповідного регіону Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах рад і підпорядковуються відповідній службі у справах дітей. { Частина перша статті 11 в редакції Закону N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007 }

Притулки для дітей можуть також створюватися за погодженням із службами у справах дітей підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадськими організаціями та громадянами.

У притулках для дітей тимчасово розміщуються діти віком від 3 до 18 років, які опинились у складних життєвих обставинах. {Статтю 11 доповнено частиною згідно із Законом N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007 }

Діти можуть перебувати в притулку для дітей протягом часу, необхідного для їх подальшого влаштування, але не більш як 90 діб. { Частина статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 864-XIV ( 864-14 ) від 08.07.99; в редакції Закону N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007 }

Не підлягають розміщенню у притулках діти, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, психічно хворі з вираженими симптомами хвороби, а також ті, які вчинили кримінальне правопорушення і щодо яких є рішення про затримання, тримання під вартою або поміщення в приймальник-розподільник для дітей.{ Частина п'ята статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 245-VII ( 245-18 ) від 16.05.2013 }

Основними завданнями притулків для дітей є соціальний захист дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, залишили сім'ї, навчальні заклади; створення належних житлово-побутових і психолого-педагогічних умов для забезпечення нормальної життєдіяльності дітей, надання їм можливості навчатися, працювати та змістовно проводити дозвілля.{ Частина статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами N 864-XIV ( 864-14 ) від 08.07.99, N 3167-IV ( 3167-15 ) від 01.12.2005; в редакції Закону N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007 }

Посадові особи притулків для дітей:

• надають дітям кваліфіковані та різнобічні (психологічні, педагогічні, медичні, юридичні) консультації залежно від конкретних причин соціальної дискомфортності;

• вживають вичерпних заходів щодо забезпечення дітям доступу до безоплатної правової допомоги на підставах та впорядку, встановлених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги; { Частину сьому статті 11 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 5477-VI ( 5477-17 ) від 06.11.2012 - зміна набирає чинності поетапно після початку діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги - див. розділ II Закону N 5477-VI ( 5477-17 ) від 06.11.2012 }

• сприяють у прийнятті рішення про зміну або створення нових умов життєдіяльності дітей у сім'ї, навчально-виховних закладах, за місцем роботи та в інших сферах;

У структурі центрів соціальних служб діють заклади соціального обслуговування: соціальні гуртожитки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, центри соціально-психологічної допомоги, центри матері і дитини, центри для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді, центри соціально-психологічної реабілітації дітей і молоді з функціональними обмеженнями.

Особливістю соціального гуртожитку є те, що він виконує роль не тільки тимчасового житла, але і роль центру, де випускники інтернатних закладів адаптуватимуться до подальшого самостійного життя.

Основними цілями цієї програми є:

• соціальна адаптація дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківської опіки, у віці від 15 до 23 років шляхом формування активної життєвої позиції, засвоєння норм і цінностей суспільства;

• формування у молоді навиків самостійного життя за межами соціального гуртожитку, підготовка до створення власної сім'ї, народженню і вихованню дітей.

• захист прав і інтересів молоді.

• підвищення інформованості по психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних і юридичних питаннях.

• розвиток комунікативних навиків, організація змістовного відпочинку.

Центр соціально-психологічної допомоги.

Мета - виявлення і забезпечення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості дитини та учня. Завдання - зважаючи на незадовільний стан здоров'я дітей, низький показник охоплення дошкільною освітою, часті випадки несприятливих умов сімейного виховання, є визначення психологічної готовності дітей цієї вікової категорії до навчання, а також забезпечення корекційно-розвивальної роботи з такими дітьми (Усі положення знаходяться у законі «Про особливості діяльності практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх навчальних закладів в 2001/02 навчальному році»)

Центри матері і дитини.

Комунальне підприємство центр охорони здоров'я матері і дитини є спеціальним лікувально-профілактичним закладом державної форми власності III рівня надання спеціалізованої медичної допомоги вагітним, роділлям, породіллям, новонародженим. В центрі інтенсивно впроваджуються сучасні перинатальні технології ВООЗ, що базуються на принципах доказової медицини.

Структура центру матері і дитини:

• Обласний центр планування сім'ї та репродукції людини;

• Обласна медико-генетична консультація з генетичною лабораторією;

• Стаціонарне відділення;

• Приймальне відділення;

• Відділення екстрагенітальної та акушерської патології;

• Пологові відділення

• Відділення сумісного перебування матері і дитини;

• Відділення реанімації новонароджених;

• Відділення акушерської реанімації;

• Відділення центральної стерилізації.

• Клініко-діагностична лабораторія

Центр соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями заклад денного перебування дітей та молоді з функціональними обмеженнями віком від 7 до 35 років, метою діяльності якого є відновлення та підтримка їх фізичного та психічного стану, адаптація та інтеграція у суспільство. Основним завданням центру є надання психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, юридичних та інформаційних послуг дітям та молоді з функціональними обмеженнями і членам їх сімей.

Структура центру соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями: вчитель реабілітолог, психолог, логопед, масажист, медсестра, соціальний педагог.

Центр для віл-інфікованих дітей та молоді спеціалізований заклад, що проводить роботу із соціальної адаптації ВІЛ-інфікованих дітей та молоді.

Структура центру віл-інфікованих дітей та молоді: практичний психолог, фахівець із соціальної роботи, соціальний педагог, медсестра.

Центр у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також положення про цент для віл-інфікованих. Основними завданнями центру є створення умов для соціальної адаптації ВІЛ-інфікованих дітей та молоді, розроблення і здійснення заходів щодо соціальної підтримки і супроводу таких дітей та молоді, що спрямовані на їх інтеграцію в суспільство.

Центр надає ВІЛ-інфікованим дітям та молоді різні види соціальних послуг (соціально-побутові, психологічні, соціально-педагогічні, соціально-медичні, юридичні та інформаційні); здійснює лікувально-оздоровчі заходи, подає в разі потреби першу невідкладну допомогу; організовує клуби за інтересами, проводить конкурси; залучає батьків або осіб, що їх замінюють, до співпраці, дає їм методичні поради; організовує роботу груп взаємодопомоги для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді, а також батьків або осіб, що їх замінюють; забезпечує харчування дітей та молоді, що в ньому перебувають, відповідно до установлених норм; співпрацює із закладами охорони здоров'я, навчальними закладами та іншими організаціями, які надають допомогу ВІЛ-інфікованим дітям та молоді: направляє у разі потреби осіб, що звернулися до центру, до закладів та установ, які можуть забезпечити задоволення їх потреб.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

Нормативно-правові акти:

1. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/573-2013-п

2. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2558-14

3. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/20/95-вр

4. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0917-09

5. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0824-06

Спеціальна література:

6. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР: Учебник. -М.: ЮЛ, 1987. — 352 с.

7. Безугла Я.І. Актуальні проблеми соціального забезпечення і захисту в Україні //Проблеми соціального захисту в Україні: Матеріали наук. – практ. конф. 20-21 червня 2001 р. – Чернігів, 1996. – с. 6-14.

8. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення. Навчальний посібник. – К., 2004. — 266 с.

9. Борецька Н. П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. — К.: Ін Юре., 2005. — 136 с.

10. Вірич О. Створити суспільство рівних можливостей //Соціальний захист. — 2001. — №12. — Ст.34-36.

11. Ганслi Теренс М. Соцiальна полiтика та соцiальне забезпечення за ринкової економiки. - К.:Либідь, 2005. — 218 с.

12. Грачев Л. Программа социальной работы с семьями, имеющими детей-инвалидов.- М.: Атика,1992. — 316 с.

13. Зайцева З., Іванова І. Особливості функціонування сім'ї, яка виховує дитину з особливими потребами // Виховання дітей з особливими потребами в сім'ї. - К., 1998. — 59 с.

14. Иванова Р.И. Понятие и социально-правовая природа пособий как вида социального обеспечения. В кн.: "Социальное обеспечение в СССР за 60 лет". - М.: Труды ВЮЗИ. 1980. — 145 с.

15. Иванова Р.И., Тарасова В.А. Пособия по социальному обеспечению. -М., 1977. — 80 с.

16. Іванова І. Соціально-психологічні проблеми дітей-інвалідів. - К., 2000. — 152 с.

17. Капська Л. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. – К., 2001. — 72 с.

18. Качан Л. Соціальний захист дітей-інвалідів в Україні //Соціальний захист. – 2000 - №7. — 89 с.

19. Комиссия по правам человека ООН. Права ребенка: Доклад Специального докладчика.—1997. 1февр.— E/CN.4/1997/95/Add.2.— С. 33.

20. Комиссия по правам человека ООН: Доклад Специального докладчика. — 1998. — 13 янв. — E/CN.4/1998/101. — С. 23.

21. Лібанова Е. Соціальна стратифікація українського суспільства і передумови становлення середнього класу // Нова політика. — 2006. — № 1. — Ст. 29

22. Мартинчук Л.М. Реалізація завдань держави в сфері соціальної політики // Соціальний захист. — 2000. — №10. — Ст.34-35.

23. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: Учеб. пособие. – М.: Книжный мир, 1999. — 281 с.

24. Мачульська Е.Е., Горбачева Ж.А. Право социальное обеспечения: Учебное пособие для ВУЗов. – 3-е изд. – М.: Книжный мир, 2001. — 293 с.

25. Мостіпан О. Відстоювати права інвалідів //Соціальний захист. — 2000. — № 6. — Ст.39- 41

26. Павлова Л.В. Международная защита прав ребенка // Права ребенка — законодательство и практика: Материалы республиканской научно-практической конференции. — Минск., 1999. — 48 с.

27. Паламар І. Ін. Шлях до життя дітей з особливими потребами інвалідів // Соціальний захист. — 2003 — №4. — Ст.32-34.

28. Приходько С. Держава і соціальний захист громадян // Право України. — 1999. — №9. — Ст. 22-26.

29. Рязанова Н. Державна допомога сім'ям з дітьми” // Соціальний захист. — №7. — 2001. — Ст. 30.

30. Синчук С.М., Бурак В.Я. Право соціального забезпечення в Україні. Навчальний посібник. - Київ “Знання”. 2003. — 206 с.

31. Сирота И.М. Все о пенсиях, пособиях, социальной защите граждан Украины. - Харьков. Одиссей, 1999. — 163 с.

32. Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине. Харьков. "Одиссей", 2005. — 384 с.

33. Сирота І. М. Право пенсійного забезпечення в Україні. Київ. Юрінком Інтер. 2005. — 288 с.

34. Система державного соціального і пенсійного страхування // Вісник ПСУ. — 2006. — №27. — Ст.50

35. Социальное обеспечение граждан Украине – К.: Юрид. компания ВЕСТ и КО, 1999. — 123 с.

36. Соціальна допомога нового типу // Праця і зарплата. — 1999. — №9. — Ст. 57-62

37. Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під ред. В.Полтавця. – К., 2004. — 205 с.

38. Сташків Б.І. Вдосконалення законодавства про допомоги //Право України. — 1997. — №7. — С.19-22.

39. Сташків Б.І. Допомога по вагітності та пологах. // Проблеми права. Науково-практичний збiрник. Ч. 1. – Чернігів, 1998. — 184 с.

40. Сташків Б.І. Одноразова допомога при народженні дитини. // Проблеми права. Науково-практичний збiрник. Ч. 2. – Чернігів, 1998. — 191 с.

41. Сташків Б.І. Юридичні факти в праві допомоги // Проблеми права: науково-практичний збірник. Випуск І. – Чернігів: Юрист, 1997. — 210 с.

42. Стичинський В.С., Зуб І.В., Мінюков П.І., Мінюков А.П. Право соціального забезпечення в Україні. - Киів. Видавничий Дім “Юридична книга”. 2005. — 231 с.

43. Талан М., Павленко І. Під знаком особливої уваги до людей з особливими потребами // Соціальний захист. — 2003. — №3. — Ст.12-16.

44. Татаренко Г. Моделі соціального страхування у контексті історії // Право України. — 2005. — №10. — Ст.69

45. Теория социальной работы: Учебник /Под. ред. проф. Е.И.Холостовой. – М.: Юристь, 1998. – 318 с.

46. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учебное пособие для студентов высших средних заведений. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2004. — 412 с.

47. Фролова Е.П., Егорова Л.А. Пособия по социальному страхованию и социальному обеспечению. - М.: “Финансы и статистика”, 1986. — 174 с.

48. Фролова Е.П., Потшеба Г.И. Государственная помощь матерям и детям. - М.: “Финансы и статистика”, 1989. — 111 с.

49. Цільові соціальні допомоги // Соціальний захист. — №4. — 2000. — Ст.55 - 57.

50. Юрій С.І., Шаманська Н.В. Соціальне страхування. – К.:”Кондор”. 2006. — 462 с.