2 Практичні завдання: ситуації та законодавчі акти для аналізу

Завдання № 1

Ситуація для розгляду: «Еволюція предмета державного управління»

Джерело: Дзвінчук Д.І. Державне управління : Курс лекцій / Д.І. Дзвінчук. - Івано-Франківськ : Місто НВ, 2010. - 501 с.

Міфи народів Стародавнього Світу (Ассирії, Вавилону, Єгипту, Греції, Китаю, Індії) містять у собі зародки ідей необхідності й важливості певного упорядкування і регулювання співжиття людей, без чого воно матиме хаотичний і деструктивний характер. Управлінські мотиви зберігаються і при переході від політеїстичних вірувань до монотеїстичних релігій, зміст яких слугує своєрідним теоретичним фундаментом, а сукупність - регуляторним механізмом суспільного життя. Цінність держави як філософсько-правової теорії і практики організації політичної влади та управління суспільством визнавалися античними філософами Платоном, Аристотелем, Плутархом. Будучи прихильниками ідеї держави, вони головне її завдання вбачали у збереженні цілісності суспільства, упередженні його розпаду на протиборчі частини. Зміст наполегливого пошуку ними досконалих, заснованих на знаннях і людських чеснотах, форм державної організації полягав у тому, що правління освічених і мудрих людей забезпечувало б дотримання законів і соціальну справедливість.

Ранньохристиянські мислителі, обґрунтовуючи істинність вчення Христа, підкреслювали його важливе значення для утвердження відповідних стереотипів організації суспільного життя. Хоча і в релігійному контексті, ними пропонувались конструктивні ідеї щодо доцільності організації суспільного життя і соціального регулювання на засадах справедливості, дотримання біблейських заповідей: йдеться фактично про появу певної управлінської парадигми, яка у тогочасних суспільствах з деспотичними формами державного правління і невисоким рівнем розвитку продуктивних сил не могла слугувати світській владі взірцем щодо її удосконалення. Викладені у працях Орігена, Блаженного Августина, Фоми Аквінського ідеї стали теоретичним підґрунтям так званої органічної концепції державного управління і соціального регулювання. Якщо церква усвідомлювала невідкладну необхідність удосконалення методів управління своїм внутрішнім життям і екстраполяції її на сферу суспільних відносин (Уікліф, Марсилій, Оккам, Іоан Росселін, Іоан Дунс Скот), то можновладці залишалися прихильниками абсолютистського центризму з його засадами силового тиску і неприйнятністю будь-яких обмежень особистої влади.

Визначні представники філософської думки Новітнього Часу Г. Гроцій, Т. Гоббс, Б. Спіноза, Д. Локк обстоювали ідею верховенства закону, вимогу дотримання правової справедливості, договірну концепцію держави. Первинною ланкою суспільності і державності ними вважається людина, а індивідуальні засади у суспільному житті є фактором боротьби проти корпоративізму та ієрархізму, властивих системі феодальних відносин. Перехід людей з природного стану до стану державного вони пов'язували не лише із суспільним розвитком, а й з історичним поділом праці. Висунуту Д. Локком ідею поділу влади на окремі гілки - законодавчу, виконавчу і судову - було підтверджено досвідом державного будівництва у різних країнах.

Вагомий внесок у розробку проблем нормативно-правового управління життям суспільства належить видатним французьким філософам ХVIII ст. Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо, К. Гельвецію, вчення яких пройняті пафосом гуманізму, просвітництва, боротьби проти абсолютизму, за забезпечення політичної свободи людей, за відносне вирівнювання майнового становища громадян. У конкретно-історичному плані їх ідеї були спрямовані проти феодального ладу, який з утвердженням буржуазно-демократичних принципів соціального управління позбавлявся легітимності.

Новий етап у філософській розробці проблем державного управління пов'язаний з творчістю визначних німецьких філософів І. Канта і Г.В.Ф. Гегеля. Канту належить велика заслуга у справі послідовного філософського обґрунтування і розвитку ліберальної теорії правової держави як ідеальної моделі, якою слід керуватися у практичній організації державного життя. У свою чергу Гегель поділ влади вважав гарантією публічної свободи. Різновиди влади, на його погляд, повинні підпорядковуватися ідеї державної єдності, яка становить сутність внутрішнього суверенітету держави. Викладаючи договірну теорію держави, він водночас надавав першорядного значення конституційним правам і свободам, правовій рівності людей.

На початку ХХ ст. у промислово розвинених країнах з'явилися і оригінальні погляди на регулятивну функцію держави у розвитку економіки, на еволюцію механізмів соціального управління, які формуються у працях представників «австромарксизму» - О. Бауера, В. Адлера, К. Ренера, Р. Гільфердінга. Виступаючи з переоцінкою деяких положень доктрини Маркса, вони приділяли значну увагу новим елементам у механізмах соціального управління, розробці методів соціально-політичного прогнозування, ролі психологічного фактора в ситуативному управлінні, проблемам демократизації управління виробництвом, виключенню з суспільної практики авторитарних методів управління.

Дослідження актуальних проблем соціального управління у ХХ ст. пов'язується також з іменами Д. Істона, Г. Алмонда, М. Вебера, Т. Парсонса, Г. Мертона, Г. Моски, У. Ростоу, Ю. Хабермаса, Е. Тоффлера, А. Печчеї та інших відомих соціологів та філософів. Усіх їх об'єднують намагання уникнути жорсткого соціального детермінізму, ідеї необхідності втручання держави в управління економічними процесами, боротьби з бідністю, гуманізації праці, розуміння важливості врахування впливу на всі сфери суспільного життя новітніх досягнень науки, техніки і культури.

Питання до ситуації:

1. Яке значення для розвитку теорії державного управління мало вчення Христа?

2. Які ідеї щодо розвитку державного управління відстоювали Г. Гроцій, Т. Гоббс, Б. Спіноза, Д. Локк?

3. Яка концепція Д. Локка була підтверджена досвідом державного будівництва у різних країнах?

4. Чому надавав першорядного значення Гегель, формулюючи власну теорію держави?

5. Охарактеризуйте вклад в теорію державного управління представників «австромарксизму».

Завдання № 2

Ситуація для розгляду:

У США в 1935 році Конгрес ухвалив "Акт про соціальну безпеку", проголосивши створення держави загальної соціальної захищеності. Соціальна допомога охоплювала страхування по старості, виробничій інвалідності та в інших випадках непрацездатності, інші соціальні гарантії.

З часом цей Акт доповнили колективними договорами підприємців та найманих працівників, встановленням мінімальної зарплати та мінімально допустимого річного доходу, вихід за нижню межу якого відшкодовується приватним підприємцем чи державою, надходженням спеціальних відрахувань від надприбутків (особливо від природних монополій), прогресивним податком на прибуток, попередженням вивезення капіталу за кордон, встановленням межі в 10-12 разів між мінімальними й максимальними заробітками найбільш і найменш забезпечених груп населення (зараз в Україні це співвідношення перевищує 12 разів, у країнах Західної Європи - не перевищує 6 разів, у США - 11).

Сьогодні державні соціальні витрати у Сполучених Штатах Америки становлять майже 50% федерального бюджету і 60% бюджетів штатів та місцевих органів влади. А у Швеції частка соціальних витрат держави в структурі національного продукту більш як удвічі перевищує аналогічний показник колишнього Радянського Союзу. І це далеко не виняток серед розвинених країн.

Питання до ситуації:

1. Про яку функцію державного управління йдеться в даній ситуації?

2. Які методи використовуються в даному прикладі для забезпечення соціальної захищеності населення в США?

3. Порівняйте рівень реалізації даної функції в Україні, США та розвинених країнах Європи.

Завдання № 3

Ситуація для розгляду:

На регіональному рівні держава покликана не тільки управляти, а й здійснювати регулюючий вплив на розвиток, вибираючи методи і межі втручання в ту чи іншу сферу життя регіону. Першочерговою умовою ефективного регіонального управління є дотримання принципу субсидіарності. Ідеальною є схема – держава регулює за допомогою законодавчих актів і надає ресурси, а регіони діють, максимально використовуючи внутрішні ресурси.

Ефективність дії сучасних механізмів державного регулювання регіонального розвитку (програмування розвитку окремих регіонів, регулювання міжбюджетних відносин, запровадження спеціального режиму інвестування, централізовані капіталовкладення та інвестиційні субвенції, регулювання транскордонного та прикордонного співробітництва тощо) стримується внаслідок:

– недосконалості нормативно-правової та інституційної бази державної регіональної політики (немає чіткого розмежування сфер повноважень та відповідальності між органами виконавчої влади різних рівнів та органами місцевого самоврядування відносно регіонального та місцевого розвитку), що спричиняє несистемність її реалізації та неузгодженість дій владних структур;

– відсутності на даному етапі належних механізмів координації: з одного боку, середньо- та довгострокової політики центральних органів виконавчої влади між собою щодо конкретної території; з іншого – між ними та регіональними органами публічної влади в узгодженні цілей та пріоритетів розвитку на державному, регіональному і місцевому рівнях;

– невідповідності фінансових і економічних можливостей цілям розвитку, що призводитиме і в подальшому до територіального розпорошення державних та регіональних ресурсів, їх неефективного використання;

– відсутністю фактичного стратегічного планування в Україні, що призводить до спонтанних дій і неадекватних (конкретній ситуації) рішень.

Питання до ситуації:

1. Назвіть завдання державного регулювання регіонального розвитку, що потребують нагального вирішення.

2. На що необхідно звернути увагу при вирішенні зазначених завдань?

3. На що спрямований регіональний підхід стратегічного розвитку?

4. Які стратегії розвитку регіонів виділяють у сучасному світі?

Завдання № 4

Ситуація для розгляду: «Органи самоорганізації населення»

Згідно Ст. 14 ЗУ Про місцеве самоврядування вiд 21.05.1997 № 280/97-ВР Сільські, селищні, міські, районні в місті ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Питання до ситуації:

1. З якою метою створюються органи самоорганізації населення?

2. Чи входите ви чи ваша родина до такого органу?

3. Чи є ефективними в Україні такого роду об*єднання?

4. Назвіть переваги і недоліки органів самоорганізації населення.

5. Що на вашу думку необхідно зробити, щоб стимулювати людей об’єднуватися в такі організації?

Завдання № 5

Ситуація для розгляду:

Важливе значення має вирішення в Україні проблеми чіткого розподілу сфер діяльності ЦОВВ та її спрямування на ефективну і результативну реалізацію державної політики. У зв'язку з цим доцільно законодавчо визначити перелік секторів діяльності уряду з їх наступним розподілом між відповідними міністерствами, що виключає їх перетин та дублювання функцій у формуванні секторної політики. Прикладом може бути Польща, у якій спеціальним законом закріплено 32 сектори урядової адміністрації.

В Україні загалом налічується п'ять типів органів виконавчої влади на центральному рівні – міністерства, державні комітети, ЦОВВ із спеціальним статусом, урядові органи державного управління в складі ЦОВВ, а також департаменти (служби) як органи державного управління у складі ЦОВВ зі спеціальним статусом. Це є додатковою причиною дублювання функцій в системі органів виконавчої влади, існування в певних секторах діяльності інших центрів вироблення політики, крім міністерств, насамперед ЦОВВ із спеціальним статусом, надмірно великої кількості ЦОВВ.

У Франції міністерства поділяють на три категорії. До першої категорії віднесені міністерства, що мають структури, які не залежать від політики уряду; до другої – структури яких зі зміною уряду трансформуються, шляхом об'єднання або роз'єднання; до третьої – міністерства, які мають короткий термін існування чи можуть увійти до складу інших міністерств.

Отже, можна рекомендувати зменшити кількість типів органів виконавчої влади в Україні до трьох (міністерства, державні комітети, урядові органи державного управління), ліквідувавши ЦОВВ із спеціальним статусом та органи державного управління в їх складі. При цьому мають суттєво змінитися статус та роль урядових органів державного управління. Органи, які на даний час функціонують у складі ЦОВВ, фактично дублюють повноваження останніх, що спричиняє розпорошеність державного апарату та надмірні витрати державних коштів.

Питання до ситуації:

1. Чи є доцільним такий поділ на типи органів виконавчої влади на центральному рівні?

2. До чого призводить така кількість існуючих органів виконавчої влади?

3. Чи призводить до позитивних результатів дублювання функцій в системі органів виконавчої влади?

4. Чи доцільніше використовувати систему поділу органів виконавчої влади таку як у Франції?

5. Чи будуть корисними кошти заощаджені при зміні органів виконавчої влади для нашої країни?

Завдання № 6

Ситуація для розгляду:

Містами із спеціальним статусом (Київ та Севастополь) здійснюється управління головами адміністрацій цих міст, які призначаються Президентом України за поданням КМУ. Існуюча на сьогодні в м. Києві та м. Севастополі модель влади має суттєві недоліки. Київська міська Державна адміністрація є одночасно виконавчим органом відповідної ради, і органом державної виконавчої влади, паралельно здійснюючи повноваження, як органів місцевого самоврядування, так і державної виконавчої влади. Тому, головною метою впорядкування правового статусу самоврядування м. Києва є ліквідація закріпленого у чинному законодавстві положення про поєднання в одній організаційній формі виконавчих органів районних у місті рад з органами державної виконавчої влади міського та районного рівня.

Однією з особливостей місцевого самоврядування у м. Києві є здійснення адміністраціями управління не тільки комунальною власністю громади, а й об’єктами, що належать до державної власності. Через відсутність закону, який би регламентував, зокрема, питання здійснення самоврядування у м. Севастополі, територіальна громада міста позбавлена багатьох самоврядних прав, наприклад, самостійно обирати міського голову, що значно звужує її можливості.

Тому, прийняття окремих законів про міста Київ та Севастополь не повинно позбавити їх управління, що ґрунтується на повноцінній системі місцевого самоврядування, сформованій відповідно до європейських вимог, а також доцільно, щоб ради міст Києва та Севастополя мали свої виконавчі органи, що буде свідченням конкретного впровадження європейських принципів місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування міст обласного значення мають більш ширші повноваження в порівнянні з іншими громадами. У цих міст встановлені прямі бюджетні відносини з державним бюджетом на відміну від міст районного значення. Ці адміністративні одиниці, на відміну від районних і обласних рад, створюють виконавчі комітети, які підзвітні міським радам і виконують роль виконавчої влади міст. Але, через обмеженість податкової бази, більшість міст обласного значення – дотаційні .

Громадськість не має методів законодавчого впливу на рішення міської ради. Засідання виконкому та міських комісій проводяться в «закритому режимі», а інколи і сесії міських рад.

Питання до ситуації:

1. У разі відсутності міського голови у місті Києві, хто виконує його функції?

2. У зв’язку із таким дуалізмом владних повноважень київського міського голови якого самоврядного права позбавляється територіальна громада міста?

3. Чи мають органи місцевого самоврядування міст обласного значення ширші повноваження?

4. Чи регламентуються повноваження органів обласного значення у містах Києві та Севастополі?

5. До якої власності належать об’єкти, якими управляє місцеве самоврядування у містах обласного значення?

Завдання № 7

Ситуація для розгляду: «Бути чи не бути історичному парку у Турбові?»

Суть проблеми: місцевій громаді стало відомо про плани селищного голови розділити територію старого парку на ділянки по 10-15 соток і передати їх приватним особам під житлову забудову. В результаті такого рішення селищна рада позбувається обтяжливого обов’язку забезпечувати догляд за парком, а територіальна громада втрачає парк як місце відпочинку та дозвілля. 

  

Питання до ситуації:

1. Як Ви ставитесь до приватизації місць відпочинку, паркових зон?

2. Як захистити громадські інтереси?

3. Чи можливий компроміс у цій ситуації?

4. Чи погодилися б Ви очолити відкриту акцію протесту проти приватизації паркової зони?

Завдання № 8

Ситуація для розгляду:

Начальник Красилівського райвідділу внутрішніх справ 10 серпня відмовив громадянину П. у видачі дозволу на придбання мисливської рушниці. Вважаючи відмову необґрунтованою, 20 серпня П. оскаржив це рішення до УМВС у Хмельницькій області. Відповіді до 14 жовтня не одержав.

Питання до ситуації:

1. Якими можуть бути подальші дії громадянина?

2. Вкажіть конкретні статті нормативних актів, якими можна прокоментувати дану ситуацію?

Завдання № 9

Освоєння законодавчих актів: Конституція України

Питання щодо законодавчих актів:

1. Якою є держава Україна згідно Розділу 1 Конституції України?

2. Що таке унітарна держава та її різновиди: централізована, децентралізована, відносно децентралізована унітарна держава?

3. Чи є Україна унітарною державою?

4. На яких засадах здійснюється державна влада в Україні?

5. Які функції держави є найважливішими згідно Конституції України?

Завдання № 10

Освоєння законодавчих актів:

Європейська хартія місцевого самоврядування (укр/рос) вiд 15.10.1985 (редакція від 16.11.2009 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.

Питання щодо законодавчих актів:

1. Назвіть конституційну та правову основу місцевого самоврядування відповідно до Європейської хартії.

2. Яка сфера компетенції місцевого самоврядування відповідно до Європейської хартії?

Завдання № 11

Освоєння законодавчих актів:

Закон України „Про місцеві державні адміністрації" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/586-14)

Питання щодо законодавчих актів:

1. Яке місце займає МДА в системі органів виконавчої влади?

2. Якими є статус та атрибути місцевих державних адміністрацій?

3. Яким чином відбувається здійснення державного контролю місцевими державними адміністраціями?

4. Які основні галузеві повноваження МДА?

Завдання № 12

Освоєння законодавчих актів:

Закон України "Про звернення громадян"

Питання щодо законодавчих актів:

1. Які питання регулює закон України «Про звернення громадян»?

2. Що може оскаржуватись в зверненнях громадян до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб?

3. Сформулюйте основні вимоги до звернення, обумовлені в даному Законі України.