Організація і планування тренувань

Тренувальний процес будується на основі багаторічного (перспективного) і річної (оперативного) планування. Документами планування є: програма, навчальний план, річний навчальний графік, план тренування, конспект занять, розклад занять і журнал обліку. Підготовка туристських кадрів в даний час проводиться за приблизними програмами, які затверджені ФСТУ. Навчальний план багаторічної підготовки є елементом перспективного планування. Він складається по роках навчально-тренувального процесу і визначає розподіл кількості годин за розділами: 1. Теорія; 2. Практика; 3. Змагання (походи). На підставі перспективного плану розробляється річний календарний план тренувань, в якому на поточний рік більш детально (по місяцях або навіть тижням) розкривається зміст тренувального процесу за видами підготовки, обсягів, інтенсивності, засобів. Цілорічний цикл тренувань повинен забезпечувати загальне підвищення працездатності і високу спортивну форму туристів перед чемпіонатами з туризму, першостями з туристської техніки. У відповідності з календарним планом цих змагань весь тренувальний цикл поділяється на три періоди: підготовчий, основний, перехідний. Тривалість і кількість таких періодів у річному циклі тренувань залежать від календаря змагань і спортивної кваліфікації туристів. Основний період ділиться на етапи змагань і предсоревновательних тренувань. Його завдання - вдосконалення техніки і тактики туризму, підтримка фізичної і морально-вольової підготовки на високому рівні, придбання необхідного досвіду участі в різних змаганнях, виконання нормативних вимог спортивної класифікації туризму. Тренувальні та змагальні навантаження в основному періоді не повинні бути постійними. Найвищі змагальні навантаження в цьому періоді чергуються з днями відносного відпочинку, особливо необхідного після багатоденного туристського подорожі. Крім того, потрібно врахувати помітний етап послепоходного відновлення (не менше тижня). Підготовчий період передує основним і практично дорівнює йому за тривалості. Він складається з трьох етапів. На першому етапі (два місяці) підвищується загальний рівень функціональних можливостей організму засобами загальнофізичної підготовки. На цьому етапі туристи розвивають свої фізичні якості та підвищують рівень теоретичної підготовки. На другому етапі (два місяці) шляхом спеціальної фізичної підготовки освоюються технічні прийоми та вдосконалюється спортивна форма. На третьому етапі (один місяць) завершується становлення спортивної форми, з урахуванням розвитку морально-вольових якостей і тактичних знань. Після третього етапу турист повинен бути підготовлений до перших стартів змагань основного періоду. У всі етапи підготовчого періоду можуть включатися різні змагання, але їх роль повинна бути контрольної або навчальній на відміну від спортивних змагань основного періоду (чемпіонати, першості). Перехідний період характеризується зняттям втоми від цілого ряду змагань і відновленням нормального функціонування організму. До початку спортивних тренувань наступного цілорічного циклу турист повинен відпочити, але не втратити при цьому повністю спортивну форму. Ранкова гімнастика, спортивні ігри та вправи, туристські походи з полегшеним рюкзаком - ці елементи тренувального процесу є обов'язковими. В перехідному періоді потрібно виключити всі види змагань і широко використовувати всі засоби відновлення: педагогічні, гігієнічні, фізіотерапевтичні та фармакологічні. Теоретично для виконання нормативу майстра спорту з туризму у змаганнях по спортивних походів необхідно мінімум три роки. Спортивне вдосконалення у такому варіанті повинно мати наступний вигляд набору походів: - перший рік - чотири спортивних походу I і II к.с. в якості учасника і керівника, що складе мінімум 28 похідних днів; - другий рік - чотири спортивних походу III і IV к.с. як учасника і керівника, або мінімум 46 похідних днів; - третій рік - три спортивні походи V к.с, в тому числі один у якості учасника і два в якості керівника, що складе мінімум 48 похідних днів. Такий варіант спортивного вдосконалення в туризмі практично малоймовірний як за обсягом навантаження, так і з організаційних труднощів (підготовка до походу, комплектування групи, забезпечення безпеки тощо). Реальний варіант виконання нормативу майстра спорту займає 6 років.

Взаємовідносини між учасниками характеризують стан психологічної сумісності в групі. В цілому, психологічна сумісність розглядається, як можливість для учасників здійснювати тривалу спільну роботу, що не викликає негативних емоцій.

Серед великої кількості питань, що постають перед туристом під час підготовки до походу, необхідно звернути увагу на етику поведінки в районах подорожі. Морально-етична підготовка передбачає усвідомлення людиною того, що передбачає усвідомлення людиною того, що перебуваючи за межами свого постійного місця проживання вона набуває статусу гостя. Якість гостя на іншій території передбачає уважне ставлення до оточуючого середовища, матеріальних пам’яток культури, з повагою відноситися до місцевих жителів, до їхньої мови, культури, звичаїв, традицій, релігії. Виїжджаючи за кордон, необхідно знати законодавство країни перебування. На жаль, питання етики туриста ще мало віддзеркалені в туристській літературі.

Фізична підготовка. В туризмі, як і в інших видах спорту, досягнення високих результатів неможливе без постійного фізичного вдосконалення, що є основним змістом тренувань і, разом з тим, нерозривно пов’язана із зміцненням і загальним підвищенням функціональних можливостей організму.

Розрізняють загальну і спеціальну фізичну підготовку. Засобами загальної фізичної підготовки досягаються різнобічний розвиток фізичних можливостей і зміцнення здоров’я людини, розширення функціональних можливостей організму як основи працездатності і стимулювання процесів відновлення.

Спеціальна фізична підготовка – вид фізичного виховання, обумовлений особливостями обраного виду туризму.

Заняття туризмом допомагає виробленню таких якостей, як витривалість, сила, спритність, швидкість.

Спеціальна витривалість – це здатність витримувати багаторазове повторення навантажень без зниження її якості.

Під час туристського походу доводиться долати значні відстані протягом тривалого часу із значним фізичним навантаженням, що варіюється відповідно до складності рельєфу, темпу руху, метеорологічних умов, ваги рюкзака. Тому, запас міцності і особиста безпека туриста значною мірою залежать від його фізичної підготовки. При цьому фізичне навантаження характеризується такими параметрами: інтенсивність і тривалість, величина інтервалу між періодами відпочинку.

Заняття туризмом забезпечує силову підготовку, оптимальний розвиток усіх груп м’язів, сприяє утворенню міцного “м’язового корсета”, зміцнює дихальну мускулатуру. При пересуванні з вантажем заданим маршрутом, по доланні технічно складних ділянок м’язи ніг, рук, тулуба зазнають значного навантаження протягом тривалого часу.

Вироблення спритності складається із здатності освоювати нові рухові дії і вміння перебудовувати рухову діяльність відповідно до зміни обстановки на маршруті. Туризм дозволяє значно вдосконалити основні параметри спритності – координацію рухів, швидкість і точність їх виконання.

Максимальний оздоровчий ефект від тренувань, спрямованих на вдосконалення фізичної підготовки, може бути досягнутий, за умови, що характер і міра фізичного навантаження відповідатиме стану здоров’я, віковим та індивідуальним особливостям туриста.

Фізична підготовка повинна базуватись на принципах різнобічності, систематичності, послідовності, безперервності, циклічності, спеціалізації й безпечності. При цьому наголосимо, що якими б не були мета і завдання походу, головною умовою завжди є безпека його учасників, яка досягається вирішенням комплексу організаційно-тактичних та спортивно-технічних питань.

Тактико-технічна підготовка є однією з найважливіших сторін підготовки до здійснення подорожі. Вона включає в себе широке коло питань, у тому числі проблеми вибору місця, часу, тривалості та складності туристської подорожі, володіння тактикою проходження маршруту, вміння застосувати технічні прийоми долання перешкод, знання правил організації і проведення спортивних туристських маршрутів та нормативні вимоги для отримання спортивних розрядів і звань.

Тактика туризму – це застосування під час підготовки й проведення подорожі найдоцільніших прийомів і способів в раціональній послідовності, які дають змогу туристській групі правильно організувати її рух за маршрутом і похідне життя з ощадливою витратою фізичних зусиль за будь-яких погодних умов і при доланні найрізноманітніших перешкод.

До тактичних прийомів у період підготовки подорожі відносяться:

- попереднє визначення шляху руху групи та порядку її дій на різних ділянках маршруту;

- складання графіка руху, який відповідає умовам місцевості, силам групи та меті подорожі;

- встановлення фізичних навантажень на різних етапах; вибір спорядження та раціонального набору продуктів харчування, відповідно до особливостей подорожі;

- розробка запасних варіантів маршруту;

- встановлюються можливості зв’язку та відмітки контрольних строків для контролюючих органів.

Тактичні прийоми під час подорожі передбачають:

- регулярну розвідку місцевості по трасі маршруту;

- коректування попередньо наміченого графіка та лінії руху;

- вибір технічних прийомів руху та долання перешкод відповідно до складності території, погодних умов, сил та підготовленості учасників.

Техніка туризму передбачає вивчення та практичне засвоєння прийомів раціонального ритмічного руху по маршруту в залежності від виду туризму, знання способів і засобів долання перешкод та безпомилковий вибір спеціального спорядження для кожного конкретного випадку та доведене до автоматизму володіння прийомами самостраховки й організації зовнішньої страховки на всіх етапах подорожі.

Турист-спортсмен повинен знати правила організації та проведення туристських подорожей, знати нормативні вимоги отримання спортивних розрядів.