N.3 Словотвірні норми
Як би ви сказали?
Наприклад: відстаючий чи відсталий, на сьогоднішній день чи на сьогодні, якийсь чи який-то
Не можна утворювати від українських дієслів активні дієприкметники за російськими зразками. “У нашому колективі не повинно бути відстаючих!” - читаємо в районній газеті й бачимо потребу виправити неприродне для української мови слово відстаючих. Можна вжити описову форму: “У нашому колективі не повинно бути тих, що (котрі, які) відстають”, а можна обійтись і без неї, взявши прикметник відсталий: “У нашому колективі не повинно бути відсталих”.
Словосполучення "на сьогоднішній день" – це канцеляризм, слово "сьогодні" (= сей день) вже містить у своєму складі корінь від слова "день". Натомість краще сказати: сьогодні, на сьогодні, нині, тепер.
Не є правильним змішувати українські і російські форми невизначених займенників:
який-то, хто-то.
У нашому експерименті % реципієнтів обрали правильну відповідь.
Перекласти українською.
Наприклад: переписываться с кем-нибудь, самый большой,
Переписуватися чи листуватися? Іменника переписка й дієслова переписуватись тепер інколи вживають у невластивому їм значенні: «У нас із ним — давня переписка»; «Я переписуюся з її братом».
Переписка, чи, краще, переписування, означає по-українському не «обмін листами», а «певний процес копіювання з уже написаного».
Писання листів та одержання на них відповідей зветься по-українському листування, а дія — листуватися.
Не можна слідом за російською мовою застосовувати для вираження найвищого ступеня порівняння слова самий. Не самий близький, самий великий, самий небезпечний, а найближчий, найбільший, найнебезпечніший.
Вживання прийменника ПО, який в українській мові вживається досить рідко, а в російській, навпаки, дуже часто призводить до процесу «суржикізації». В українській мові прийменник ПО замінюють інші прийменники:
по всіх правилах– за всіма правилами,по списку– за списком,по неуважності –через неуважність,по розливу –для розливу.
У нашому експерименті % реципієнтів переклали правильно.
N.4 Морфологічні норми
Поставити у кличний відмінок слова.
Наприклад: Андрій Петрович, добродій Панчук, швець, жнець, Ольга Василівна
Іменники другої відміни утворюють кличний відмінок за допомогою закінчень -у, -ю, -е. На -у закінчуються іменники твердої групи (зокрема з суфіксами -ик, -ок,-к), власні імена з основою на г, х, к і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): батьку, синку, критику, супутнику, Людвігу, читачу, товаришу; також діду, тату й под. Закінчення -ю мають іменники м’якої групи: Андрію, Василю, Віталію, Грицю, Юрію, краю, Ігорю, розмаю, ясеню, бійцю, знавцю, царю, кобзарю. Утворення типу Андріє, Юріє, Ігоре, наголошує відомий мовознавець Олександр Пономарів, суперечать цьому правилу, тому вони помилкові.
На -е закінчуються іменники твердої групи (вітре, Дніпре, Мар’яне, Степане, друже, козаче, командире, Києве, Лебедине, Львове, Херсоне), частина іменників м’якої групи на -ець: (женче — від жнець, хлопче, шевче — від швець), іменники мішаної групи (пісняре, газетяре, стороже, тесляре, Дороше, Довбуше).
У кличному відмінку однини іменників першої відміни треба вживати закінчення -о (тверда група): дружино, перемого, сестро, Ольго.
У нашому експерименті % реципієнтів утворили правильну форму кличного відмінка.