23

ПЛАН

ВСТУП…………………………………………………….………..…..……………3

РОЗДІЛ 1. ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД ДІЛОВОЇ ЛЮДИНИ…….…..…………..4

1.1. Історія ділового костюму…………………………..…..…...……………5

1.2. Імідж як умова ділового успіху……………..………...………..………..7

Висновки до першого розділу…………………..…………...……………….9

РОЗДІЛ 2. ІМІДЖ ДІЛОВОЇ ЖІНКИ………………………………………….10

2.1. Кольорова гамма……………………………………………...…………10

2.2. Одяг…………………………………………………………….……..….12

2.3. Взуття, колготки, панчохи…………………………………….………..13

2.4. Зачіска…………………………………………………………..……..…14

2.5. Косметика, макіяж………………………………………………....……15

2.6. Парфуми…………………………………………………………………16

2.7. Прикраси…………………………………………………………...……16

2.8. Інші аксесуари…………………………………………..………………17

2.9. Урочисті події, конференції, офіційні прийоми, зустрічі…..……...…18

Висновки до другого розділу………………………………………….…....20

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….….21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….23

ВСТУП

У світі постійно зростає роль інформації, тому така інформаційна структура як імідж неминуче буде залучати все більшу увагу теоретиків і практиків. Ринкові відносини, розвиток конкуренції в усіх сферах життя призвели до актуалізації цього поняття як навмисного створення образу у свідомості людей – ефекту особистої презентації. Як кажуть, зустрічають по одягу, а проводжають по розуму. Рокфеллер розпочав свій бізнес з того, що купив собі на останні гроші дорогий костюм і став членом гольф-клубу. Як показують психологічні дослідження, в 85 випадках зі 100 люди після першого знайомства складають для себе образ людини по його зовнішньому вигляду; перша хвилина зустрічі є вирішальною в створенні соціального і психологічного портрету, вона визначає характер подальших взаємин. Змінити перше враження згодом важко [8]. Навіть найрозумнішій, найдоброзичливішій людині, унікальному фахівцеві, врешті-решт, навіть генієві необхідно бути уважним до своєї зовнішності, якщо він хоче налагодити хороші відносини з тими, хто оточує. Робота зі створення іміджу позитивно відбивається на особистісну і професійну характеристику ділової людини, з'являється бажання співпрацювати з нею і з організацією, яку вона представляє [7]. Отже, привабливий зовнішній вигляд є одним з факторів, що визначають діловий успіх людини. Тому знання правил створення ділового іміджу є запорукою успіху в професійній діяльності.

Розділ 1 зовнішній вигляд ділової людини

Зовнішній вигляд ділової людини – це перший крок до успіху в ділових стосунках.

Привабливий зовнішній вигляд – це поєднання багатьох компонентів: одяг і макіяж, колір обличчя, доглянута шкіра, укладене волосся та ін. Але визначальним фактором є одяг.

Необхідно пам’ятати, що одяг відображає і підкреслює індивідуальність, характеризує менеджера, керівника як особу. Його зовнішній вигляд свідчить про ступінь надійності, респектабельності і успіху в справах. Разом з тим не потрібно намагатися пригнічувати партнерів багатством своєї зовнішності: імітація багатства вважається вельми неетичним явищем в західному бізнесі. Службова обстановка накладає певні вимоги до зовнішнього вигляду ділової людини. В світі моди давно склалося певне поняття – «діловий костюм». Він, звичайно, враховує останні тенденції в моді, але при цьому залишається певною мірою строгим і консервативним.

Здійснюючи підбір костюма в широкому сенсі (тобто враховуючи всі супутні компоненти), потрібно керуватись такими загальними правилами:

• єдність стилю;

• відповідність стилю конкретній ситуації;

• розумна мінімізація колірної гамми («правило трьох кольорів»);

• зіставність кольорів в колірній гаммі;

• сумісність фактури матеріалу;

• зіставність характеру малюнка в різних компонентах одягу;

• відповідність якісного рівня аксесуарів (взуття, папки для паперів, портфеля і под.) якості основного костюма.

Головне правило, яке потрібно виконувати підбираючи діловий костюм та всі його компоненти, – загальне враження охайності, акуратності і навіть деякої педантичності в одязі. Це повинно примусити партнера думати, що така

акуратність присутня й у справах.

Останнім часом такі аксесуари, як годинник, окуляри, ручки стали не стільки «засобами виробництва» менеджера, керівника, скільки символами його добробуту, проте вони не повинні відволікати партнера від загального сприйняття вашої зовнішності як кваліфікованого фахівця і приємного співбесідника.

Якщо талановитий чоловік може зробити кар’єру, навіть маючи невдалий імідж, то для жінки це практично неможливо. Ключовими чинниками, які справляють позитивне враження на тих, що її оточують, є:

• елегантний одяг;

• приваблива зачіска;

• тонкий макіяж;

• вражаючі аксесуари.

Жінка може користуватися значно більшою свободою у виборі фасону одягу, матеріалу і кольору тканини, ніж чоловік [4, 203-204 c.].

1.1. Історія ділового костюму

В усі часи одяг вказував на належність до тієї чи іншої соціальної групи, касти, конфесії або професії. Часто форму одягу визначали накази монархів, і за порушення цих наказів винуватців притягали до суду.

1615 рік, Чехія. Сейм оголосив парчевий плащ, що вийшов до того часу з моди, офіційним вбранням, без якого було заборонено з'являтися в Празькому Граді. Тих, хто приходив без плаща, затримували у воротах Граду для стягування грошового штрафу.

1742 рік. Російська імперія. Тут вийшов наказ, за яким носити мереживо і шовк можна було винятково "особам перших п'яти класів", тобто високопоставленим чиновникам, вищим офіцерам. Особам, які не мали рангу, було заборонено носити одяг з оксамиту.

Пошив жіночого та чоловічого костюма в ХУШ ст. відрізнявся великою конструктивністю, складністю, великою кількістю вертикальних розрізаних зігнутих ліній. Боковий шов поли фрака зміщували в задній куток пройми, робили глибоку виточку по лінії талії і звужували низ виробу. Боковий шов спинки круто прогинали від пройми до талії, значно розширюючи фрак до низу. Дякуючи оформленню ліній і розміщенню швів створювали зогнутий силует, вузькі плечі, модні в костюмі цього століття. В 1778 р. у Парижі виходить журнал "Galerie des modes" з гравюрами Дезре, Ватто де Лілля, які акцентували увагу читачів на пошив, колір, тканини І манеру носіння запропонованих костюмів. В цьому ж році виходять перші журнали про зачіски.

Такі журнали починають виходити по всій Європі. В Німеччині в 1786 р. з'явився журнал, що виходить з друку як порадник для придворних і власників будинків декоративних квітів. Журнал носив історико-літературний характер, друкував статті по історії античного костюма, театру, мистецтва. Модні зразки одягу були показані на ілюстрованих гравюрах.

Костюм XIX століття набуває демократичного естетичного ідеалу під впливом великої французької революції 1789 року. Саме цей ідеал став одним із основних джерел створення нового костюма. Спрощується асортимент пошитих виробів, тканин, прикрас, з'являються динамічні форми і сміливі кольорові рішення. Із костюма виходять шовк, парча, бархат, дорогі мережива і прикраси, каркасна основа, перуки. В одязі революціонерів відображається прагнення до простоти, лаконічності форм. Чоловічий костюм складається із короткої куртки, тобто карманьйоли, одягненої поверх білої сорочки, довгих синіх панталон, що оздоблені червоною тасьмою, червоного фригійського ковпака з національною кокардою. На шиї - кольоровий вільно зав'язаний шаль-краватка. Під карманьйолу одягали короткий жакет. Два костюма - чоловічий та жіночий - лягли в основу костюмів ділових осіб цього періоду.

Костюм XX століття стає демократичним під впливом соціально-економічного розвитку суспільства в 1900 — 1925 pp. Мода все більше стає предметом купівлі-продажу, її зміни стають все частішими. У XX столітті разом з розвитком промислового виробництва одягу виникають і розвиваються професіональні художні модельні костюми. У Франції створюються перші будинки Моди, з'являються кутюр'є — художники-модельєри одягу. Саме модельєри вперше починають створювати раціональний стиль костюма, що відрізняються стриманою простотою, відсутністю зайвих деталей.

У 1964 - 1965 pp. французький кутюр'є А. Курреж і англійська художниця Мері Куант запропонували довжину міні, яка до 1968 року стала ультра міні. В ці роки почалась ера джинсів під впливом старих ковбойських фільмів Голівуду.

На початку 70-х років анти мода поступово стала перетворюватись в ефектний дизайнерський стиль. Розвивається декілька стилів в модному одягу: ретро - стилізація моди 30 — 40 pp. XX ст. , розрахований на середній вік; диско ексцентричний молодіжний стиль; фірмовий — затверджує престижність і високу якість.

Проблеми загального художнього оформлення одягу стає стають більш складними. Серед них - співвідношення художнього ансамблю в костюмі, виявлення пластичної і декоративної ролі тканин, пошук нових кольорових рішень.

Проблема ансамблю в одязі стала особливо актуальною тому, що діловий стиль життя мас збагатити гардероб, особливо жіночий, великою кількістю верхнього одягу, головних уборів різного призначення та доповнень (сумки, портфелі тощо). Всі ці частини костюма необхідно співставити по кольору, фактурі, формі. На перший план виходять такі кольори як сірий, бежевий, білий та чорний.

Зараз вимоги до одягу зовсім не такі категоричні, як колись. Однак і тепер у розвинутих демократичних країнах підприємці надають великого значення зовнішньому вигляду своїх співробітників і ділових партнерів [6].