4.3 Вологовиділення з відкритої поверхні киплячої води

W = K_у·(Q/r), кг/с, (1.22)

де

Q – кількість теплоти, що підводиться до води;

K_у – коефіцієнт, що враховує ступінь прихованості води K_у=0,1……0,26.

Для технологічного КП, де застосовують пару, 18ондиціонуючи18ня, що надходять від пари, звичайно приймають від 2 до 5 % від загальної витрати пари, вироблюваної на підприємстві:

W_п=(0,02…0,05)· , кг/с. (1.23)

4.4 Вологовиділення від гарячої їжі

Вологовиділення від гарячої їжі в приміщеннях підприємств громадського харчування визначають за формулою:

кг/с, (1.24)

де k = 0,34 – коефіцієнт, що враховує нерівномірність споживання їжі, а також наявність жирової плівки, що утрудняє випар вологи;

m=0,85 кг –середня маса блюд на одну людину, що обідає;

C=3,35 кДж/(кг^.К) – середня теплоємність блюд;

t= 70 ^оС – середня температура блюд, що надходять до обідньої зали;

t_k = 40 ^оС - теж у момент споживання;

z – тривалість прийому їжі одним відвідувачем ( для ресторанів – 1 година, для їдалень без самообслуговування – 0,5…0,75 години, із самообслуговуванням – 0,34 години);

n – число місць в обідній залі;

t_ср= (t+t_k)/2 – середня температура їжі, [^оС].

4.5 Вологовиділення від інфільтрації

W_інф = G_інф ·(d_з-d_в), кг/с, (1.25)

де

G_інф – масова витрата повітря, [кг/с],

d_з – вологовміст зовнішнього повітря, [кг/кг],

d_в – вологовміст повітря в приміщенні, [кг/кг].

5. Визначення витрати повітря систем кондиціонування повітря

Для розрахунку продуктивності систем кондиціонування повітря величина G_п приймається максимальною з розрахованих за різними балансами:

• за надлишками загальної теплоти в теплий період:

G₁= , кг/с, (1.26)

• за надлишками явної теплоти в теплий період:

G₂= , кг/с, (1.27)

• за 19ондиціонуючи19нями:

G₃= , кг/с, (1.28)

• за газовими шкідливостями:

G₄= , кг/с, (1.29)

е

Q_общ, Q_явн- повні і явні надлишки тепла в теплий період, кВт;

t_в, h_в, d_в – температура, ентальпія і вологовміст у приміщенні, відповідно, [⁰С], [кДж/кг], кг/кг;

t_п , h_п , d_п – те ж припливного повітря;

W – надходження вологи в приміщення, кг/с;

G_вр – розрахункова кількість газових шкідливостей, кг/год;

C_пдк – припустима концентрація шкідливостей у робочій зоні, кг/м³;

C_н– концентрація шкідливостей в зовнішньому повітрі, кг/м³;

_вр – щільність шкідливих речовин, кг/м³.

За максимальним значенням витрати приточного повітря визначаємо корисну продуктивність кондиціонера:

, м³/год, (1.30)

Продуктивність систем кондиціонування повітря обумовлюється необхідною кількістю повітря, яка подається в приміщення для асиміляції шкідливостей і забезпечення заданих параметрів повітря в робочій зоні

G=k∙G_мах, [кг/с] (1.31)

де

G – продуктивність системи кондиціонування повітря, [кг/год];

G_мах– кількість припливного повітря в окреме приміщення, [кг/год];

k - коефіцієнт запасу.

За повною продуктивністю підбираємо кондиціонер.

Після вибору кондиціонера остаточно розраховуємо масову витрату припливного повітря:

, кг/с, (1.32)

За значеннями масової витрати надалі виконуються всі розрахунки тепломасообміних апаратів.