Тема 1.6. Політичні партії та інші громадські об’єднання в зарубіжних План лекційного заняття

1. Громадські об’єднання в зарубіжних країнах, їх види та загальна характеристика. Поняття політичної партії, її ознаки та сутність.

2. Місце і роль партій в політичній системі зарубіжних країн. Функції політичних партій. Партії і державний апарат.

3. Класифікація політичних партій.

4. Інституалізація політичних партій. Особливості процедури створення, членство у політичних партіях, фінансування діяльності політичних партій, органи реєстрації політичних партій.

План семінарського заняття

1. Громадські об’єднання в зарубіжних країнах.

2. Види громадських об’єднань та їх загальна характеристика.

3. Поняття політичної партії, її ознаки та сутність.

4. Місце і роль партій в політичній системі зарубіжних країн.

5. Функції політичних партій.

6. Класифікація політичних партій.

7. Інституалізація політичних партій.

8. Особливості процедури створення та органи реєстрації політичних партій

9. Членство у політичних партіях та фінансування діяльності політичних партій.

10. Партійні системи та їх види в зарубіжних країн. Багатопартійність, її причини. Багатопартійні системи, їх різновидності. Двопартійні системи, їх різновидності. Однопартійні системи. Безпартійні системи.

1.Громадські об’єднання в зарубіжних країнах.

Політична партія (лат. pars (partis) - частина, трупа однодумців) - це добровольна, активна й організована частина суспільства, створена для виявлення і захисту соціально-економічних, національних, релігійних та інших інтересів політичними ме­тодами, тобто шляхом завоювання влади, участі в ній на коаліційній основі чи впливу на її здійснення.

З усіх громадських об'єднань, що діють на політичній арені, політичні партії є «найбільш політичними», оскільки відверто ведуть боротьбу за місця у парламентах і урядах, за посади президентів і віце-президентів, губернаторів і мерів. Маючи мандати на ці високі посади, лідери та члени політичних партій здійснюють управління державою, а через нього - всім суспільством, впливаючи в такий спосіб на прийняття і реалізацію державних і політичних рішень.

Характерною рисою політичного життя демократичних дер­жав є політичний плюралізм, або багатопартійність. Політичний плюралізм - це легальна діяльність різних політичних партій. Він закріплюється або конституцією країни, або спеціальними зако­нами (ст. 3 Основного Закону ФРН 1949 р., преамбулу Конституції Франції 1958 р., ст. 14 Конституції Японії 1947 р., ст. 16 Конституції Іспанії 1978 p.).

У деяких країнах роль конструктивної опозиції виконують так звані тіньові кабінети. I перший такий кабінет був сформований у 1937р.у Великобританії; у 1960р. - у ФРН; у 1981 p. - у Франції. Члени «тіньових кабінетів» перебувають на утриманні держав­ної казни і мають деякі привілеї для діючих міністрів. Вони розробляють свої варіанти вирішення існуючих проблем в уряді, допомагають громадськості кваліфіковано розуміти про діяльність міністрів, боротися проти бюрократизму, корупції та інших вад у вищих ешелонах влади.

Політичні партії, взаємодіючи у боротьбі за завоювання політичної влади чи за участь у її здійсненні, утворюють партійну систему країни. Це може бути багатопартійна (Франція, Італія, Японія), двопартійна (США, Великобритания) або однопартійна система (Куба, КНДР).