13.3. Висновки.

1. Уявлення технічної системи - це її моделі, у яких враховуються ті або інші конструктивні властивості (конструктивні ознаки).

2. У залежності від виду, кількості і ступеня урахування конструктивних властивостей, уявлення можуть відрізнятися ступенем абстрактності (ступенем деталізації).

3. Існуючими засобами і прийомами можуть бути побудовані будь-які моделі будь-яких технічних систем.

4. Уявлення технічної системи звичайно служить визначеній цілі. У залежності від цієї цілі і вибирається засіб уявлення аналізованої технічної системи.

13.4. Вибір критеріїв і проведення оцінки.

У принципі можливі три схеми оцінювання; вони характеризуються питаннями, приведеними в табл.13.1. Оцінка проводиться двома засобами: а) інтуїтивно; б) об'єктивно, тобто на основі визначальних чинників.

Інтуїтивна оцінка, незважаючи на її суб'єктивність, не може бути цілком заперечена. Вона визначається не тільки суб'єктивними відчуттями, але і часто довголітнім досвідом, тому варто систематично розвивати навички інтуїтивних оцінок. Тільки тоді можна довіритися так називаному конструкторському чуттю. Це особливо важливо при недостатньо повній інформації, що характерно для початку процесу проектування.

Таблиця 13.1.

Схеми оцінювання.

Схема	Оцінюваний об'єкт	Тип оцінного питання
I	Реалізована технічна система	Яка технічна система?
II	Постановка задачі (перелік вимог) і варіант рішення або зразок	Чи відповідає система (модель) даній постановці задачі
III	Постановка задачі і різноманітні можливі рішення, що технічно відповідають постановці задачі	Яке рішення краще (оптимальне)?

Оцінювання може проводитися по схемах мал.13.4. У процесі оцінювання виконуються такі операції: а) вибір узагальненого показника; б) вибір критеріїв оцінки (властивостей); в) визначення критеріальних оцінок; г) перетворення оцінок в узагальнений показник.

Мал. 13.4. Схеми оцінювання.

Визначимо деякі поняття і пояснимо проблематику цих операцій.

а) Для об'єктивної оцінки повинні бути обрані визначальні критерії. При цьому звичайно виходять із того, що технічна система має цінність, що потрібно встановити. Цінність системи визначається тим, які потреби вона задовольняє і якою мірою. У залежності від точки зору, із яким оцінюється система, можливі різноманітні різновиди цінності.

- Технічна цінність, обумовлена як сукупність (вектор) якостей технічних властивостей даної технічної системи. Тут маються на увазі головним чином властивості функціонування, технологічність і конструктивні властивості.

- Економічна цінність - сума (вектор) якостей економічних властивостей. Аналогічною уявою можна визначити эргономічну, естетичну й інші види цінностей, що відповідають категоріям властивостей, зазначеним у табл.9.1.

- Споживча цінність охоплює зовнішні властивості виробу, що задовольняють потреби людей.

- Сукупна цінність являє собою найбільше загальний показник, що враховує цінності всіх класів властивостей даного виробу.

Зазначені вище показники можна назвати “абсолютними”. Крім них, можна встановити цілий ряд відносних показників. Для цього потрібно визначити “ідеальний виріб” як носій ідеальних властивостей. Тоді відносним показником цінності буде відношення дійсної цінності до цінності ідеального виробу. У якості відносних можна використовувати й інші показники, такі, як економічна ефективність.

б) Важливим етапом оцінювання є вибір критеріїв, тобто визначальних властивостей системи. Такий вибір повинний забезпечувати достатню повноту розгляду системи. Це - загальне правило, проте в багатьох випадках припадає йти на розумні обмеження, тому що велика кількість обраних для оцінювання властивостей призводить до зниження видимості. Вибір властивостей повинний проводитися з урахуванням можливості їхньої кількісної оцінки. Крім того, на вибір властивостей впливає ціль оцінки, а також стадія, на якій знаходиться технічна система. Наприклад, технічна система на стадіях ескізного проекту і досвідченого зразка може бути оцінена по-різному. Деяка свобода вибору існує при першому і третьому типах оцінювання, тоді як при другому типі вибір визначається заздалегідь сформульованими вимогами (табл.13.1.).

в) Хоча багато властивостей (критерів) можуть бути оцінені кількісно, усе ж виникають труднощі, пов'язані з об'єднанням їх в узагальнений показник, тому що різноманітні властивості виражаються в різних одиницях. При цьому можна використовувати грошові або бальні одиниці. У випадку оцінки по балах реалізований ступінь властивості може бути оцінений визначеною кількістю балів, наприклад, від 4 (відмінно) до 0 (незадовільно) у 5-бальній системі.

Такий підхід дозволяє однаково оцінити різнорідні властивості, що дуже важливо для одержання узагальненої оцінки. Варто підкреслити, що для важливих властивостей оцінка “незадовільно” не припустима. З іншого боку, повна реалізація менше важливих властивостей необов'язкова.

г) Перед наступним математичним опрацюванням оцінок варто вирішити, чи достатньо узагальненої оцінки арифметичне середнє, або треба віддати перевагу зваженому середньому, у якому зарахована важливість окремих властивостей. У обох випадках мова йде про одномірне порівняння. Багатомірне уявлення утворюється лише при використанні середніх геометричних. У цьому випадку узагальнену оцінку можна уявити як площу багатокутника або обсяг багатокутника, лінійними розмірами якого є оцінки окремих властивостей.

Узагальнену оцінку можна уявити так само, як векторну суму - радіус-вектор, компонентами якого є оцінки властивостей. У табл.13.2. подані різноманітні засоби одержання оцінок.