Питання для самоконтролю

1. Назвіть основні етапи розвитку центральних банків європейських країн.

2. Проаналізуйте причини виникнення центральних банків.

3. Дайте характеристику способів створення центральних банків.

4. За якими основними напрямками здійснюється співробітництво центральних банків?

5. Дайте визначення статусу центральних банків.

6. Які Ви знаєте форми незалежності центральних банків?

7. Проаналізуйте чинники незалежності центральних банків.

8. Назвіть види центральних банків за формою власності.

9. Які Ви знаєте основні функції центрального банку? Проаналізуйте їх.

10. Назвіть додаткові функції центрального банку. Дайте їм характеристику.

Завдання до самостійної роботи Проблемні ситуації теми 1

1.США пропаганда називає країною «безмежних можливостей». Але 2 світові кризи – 1929р., 2008р. – починались в США. Чому?

2.В країнах Європи – ЦБ – державні, в США – банки федеральної резервної системи – приватні. Чому?

3.Бретон-Вудська система у 1945 році встановила долар США як основну резервну валюту для міжнародних розрахунків . Що сталось в світі після цього?

4.Крах Бретон-Вудської системи в 1971 році породив неконтрольовану емісію доларів США у всьому світі. Які наслідки цього?

5.Банк Англії став незалежним від уряду в 1997 році. Які наслідки цього?

6.ЕС прийняв рішення про створення єдиного банку і єдиної валюти. Яка мета цього рішення?

7.Банк Англії не приєднався до єдиної валюти ЕС. Чому?

8.Незалежність центральних банків від Урядів і світова криза 2008 року. Чи є зв’язок між цими подіями?

9.Чому Міжнародний валютний фонд прагне співпрацювати з незалежними від Уряду центральними банками?

10.Пусть ЦБ займається підтримкою стабільністю грошової одиниці, а забезпеченням розрахункових операцій банків – незалежна Центральна розрахункова палата. Це гарно чи погано?

Рекомендована література:

основна

[2, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 13],

додаткова

[5, 6, 7, 8].

Тема 2. Національний банк україни - центральний

БАНК ДЕРЖАВИ. БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД

План вивчення теми

1. Основні завдання та напрями діяльності НБУ

2. Формування та повноваження Ради та Правління НБУ.

3. Організаційна та функціональна структура НБУ.

4. Функції та операції НБУ

5. Поняття, сутність, основні завдання та принципи ефективного банківського нагляду.

6. Аналіз фінансових показників, та порівняльний аналіз діяльності банків.

7.Виявлення проблемних банків та заходи впливу.

Навчальні цілі: оволодіння комперетенціями стосовно принципов діяльності Національного банку України (НБУ) та банківського нагляду.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Повноваження НБУ

Статус і принципи діяльності НБУ визначені Основним Законом держави - Конституцією України. Правовий статус НБУ визначається також Законами України: «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України «Про сис­тему валютного регулювання і валютного контролю» та іншими законодавчими актами.

Наявність владних повноважень є найважливішою ознакою пра­вового статусу Національного банку України: НБУ має право встановлювати обов'язкові для виконання правила і норми та контролювати їх виконання. Відповідно до ст. 93 Конституції України Національному банкові надане право законодавчої ініціативи. За своїм правовим статусом НБУ є однією з найважливіших інституцій держави, не входячи при цьому до жодної з гілок влади. Проте цей головний орган банківської системи підзвітний Президентові України та Верховній Раді України в межах їхніх конституційних повноважень. Підзвітність НБУ означає: призначення на посаду та звільнення з посади Голови Націо­нального банку Верховною Радою України за поданням Президента України; призначення та звільнення Президентом України половини складу Ради Національного банку; призначення та звільнення Верховною Радою України половини складу Ради Національного банку; доповідь Голови Національного банку Верховній Раді України про діяльність Національного банку; надання Президентові України та Верховній Раді України двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі.

Організаційна структура НБУ

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про Національний банк України» структура НБУ будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням. До системи Національного банку входять:

• центральний апарат, розташований у м. Києві;

• Кримське республіканське і 24 обласні управління;

• розрахункові палати;

• банкнотно-монетний двір;

• фабрика банкнотного паперу;

• державна скарбниця України;

• центральне сховище;

• спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади, інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності НБУ.

Керівні органи НБУ – Рада НБУ, Правління НБУ.

Рада НБУ здійснює контроль за проведенням грошово-кредитної політики виконавчими структурами центрального банку. Рада Національного банку складається з 15 осіб. Цей орган створюється на паритетних засадах як Президентом, так і Верховною Радою. Голова Національного банку входить до складу Ради НБУ за посадою. Строк повноважень членів Ради - 7 років. Голова Ради Національного банку та його заступник обираються Радою НБУ строком на 3 роки.

Правління НБУ – безпосередній виконавчий керівний орган, який здійснює уп­равління діяльністю центрального банку. Очолює Правління Голова НБУ. До його складу входять також заступники Голови НБУ. Кількісний та персональний склад Правління НБУ затверджується Радою Національного банку за поданням Голови НБУ (нині становить 15 осіб). Формування складу Правління НБУ здійснюється за функціональним прин­ципом. До його складу, крім Голови НБУ, його першого заступника і трьох заступників, входять директори департаментів та управлінь. Правління НБУ вирішує організаційні, координаційні та контрольні питання діяльності Національного банку.

Повноваження Ради НБУ: Розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її виконанням. Здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики на стан її соціально-економічного розвитку та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї. Встановлює форми оплати праці працівників НБУ. Приймає рішення щодо зміни розміру статутного капіталу НБУ. Затверджує регламент Ради НБУ; рішення Правління про участь у міжнародних фінансових організаціях, у капіталі банків і фінансово-кредитних установах; зовнішньоекономічні договори та інші угоди; кошторис доходів і витрат НБУ. Дає згоду за поданням Голови НБУ на призначення на посади та звільнення членів Правління. Голова Ради НБУ організовує засідання Ради; скликає позачергові засідання з власної ініціативи або з ініціативи не менше, ніж 1/3 загальної кількості членів Ради.

Обов'язки та повноваження Голови НБУ: Керує діяльністю Національного банку. Діє від імені Національного банку і представляє його інтереси без доручення. Головує на засіданнях Правління Національного банку. Підписує протоколи, постанови Правління Національного банку, накази, розпорядження, угоди. Розподіляє обов'язки між заступниками Голови Національного банку. Видає розпорядчі акти, обов'язкові до виконання всіма службовцями Національного банку, його підприємствами, установами. Одноосібно несе відповідальність перед Верховною Радою України та Президентом України за діяльність Національного банку.

Правління НБУ приймає рішення щодо: Економічних засобів і монетарних методів, необхідних для реалізації основних засад грошово-кредитної політики та забезпечення стабільності й купівельної спроможності національної валюти; Емісії валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет; Зміни процентних ставок Національного банку; Встановлення економічних нормативів для банків і фінансово-кредитних установ; Застосування заходів впливу на банки та фінансово-кредитні установи; Переліку цінних паперів та інших цінностей, придатних для забезпечення кредитів Національного банку; Умов допуску іноземного капіталу до банківської системи України; Створення та ліквідації підприємств, установ Національного банку; Участі в міжнародних фінансових організаціях, у капіталі банків і фінансово-кредитних установ; Купівлі та продажу майна для забезпечення діяльності Національного банку.

Функції НБУ

Основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці. Іншими функціями НБУ відповідно до ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» є: проведення грошово-кредитної політики; монопольне здійснення емісії національної валюти України та організація її обігу; установлення для банків правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності; визначення системи, порядку і форм платежів; здійснення банківського регулювання та нагляду; складення платіжного балансу, здійснення його аналізу та прогнозування; здійснення валютного регулювання, організація і здійснення валютного контролю; накопичення і зберігання золотовалютних резервів, здійснення операцій з ними та банківськими металами; аналіз стану грошово-кредитних, фінансових і валютних відносин; організація інкасації та перевезення банкнот і монет.

Операції НБУ:

• надає кредити банкам;

• надає кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під заставу цінних паперів за ціною, не нижче індексу інфляції, терміном на 5 років;

• здійснює дисконтні операції з векселями і чеками;

• купує та продає на вторинному ринку цінні папери у порядку, передбаченому законодавством України;

• відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки в закордонних банках;

• купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання;

• зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали, каміння та інші коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зов­нішньому ринках без квотування і ліцензування;

• приймає на зберігання та в управління державні цінні папери та інші цінності;

• веде рахунок Державного казначейства України без оплати і нарахування відсотків;

• виконує операції з обслуговування державного боргу, пов'язані з розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними;

• веде особові рахунки працівників Національного банку;

• веде рахунки міжнародних організацій.

Рисунок 2.5 - Повноваження Національного банку

Рисунок 2.6 - Органи управління НБУ

Спеціалізовані

підприємства

Рисунок 2.7 - Організаційна структура НБУ

Банківський нагляд – цілісний і неперервний моніторинг за діяльністю банків з метою забезпечення надійності й стійкості окремих банків та банківської системи в цілому.

Основною метою банківського нагляду є своєчасне реагування на порушення та негативні тенденції в діяльності банків із метою їх нормалізації, зміцнення фінансового стану, підтримки стабільності й надійності як окремого банку, так і банківської системи в цілому.

Принципи, на яких ґрунтується банківський нагляд:

• Законність, що передбачає неупередженість та безсторонність здійснення наглядової діяльності,

• Незалежність контролю, який передбачає, що банківський нагляд випливає з правового статусу ЦБ,

• Універсальність та обов’язковість, за якими нагляду повинні підлягати всі банки незалежно від форми власності,

• Єдність вимог, яка передбачає, що до всіх банків органами нагляду мають висуватися однакові вимоги у вигляді єдиних економічних нормативів,

• Плановість, що передбачає здійснення контрольних повноважень центральним банком відповідно до затвердженого плану,

Рисунок 2.8 - Форми банківського нагляду

Три підходи до проведення банківського нагляду:

• Надання звітності, яка передбачена законодавством,

• Саморегулювання – через внутрішній і зовнішній аудит,

• Інспектування центральним банком.

Види контрольно-наглядових функцій:

• Вступний контроль – здійснюється на стадії державної реєстрації банків і полягає в установленні вимог до них для отримання банківської ліцензії,

• Попередній контроль – полягає в розробленні системи економічних нормативів і моніторингу за їх дотриманням, установленні форм періодичної звітності банків та їх аналізі, застосуванні штрафних санкцій у разі необхідності,

• Поточний контроль – здійснюється в процесі інспектування банків, передбачає проведення комплексних і тематичних їх перевірок, а також розробку і вжиття заходів, спрямованих на усунення виявлених недоліків,

• Безвиїзний контроль – моніторинг діяльності окремих банків і банківської системи в цілому на відстані, а також застосування наглядовими органами в цілому на відстані, а також застосування наглядовими органами певних заходів із метою реагування на проблеми і недоліки, виявлені в діяльності банків за результатами аналізу їхніх місячних і квартальних звітів.

Інспекційні перевірки банків на місцях дають змогу органам банківського нагляду оцінити ступінь достовірності звітної фінансової інформації, дозволяють сформувати комплексну і достовірну картину про стан фінансової діяльності банку і професійний рівень його вищого керівництва.

Звіт про інспектування – документ єдиної форми про результати проведеного комплексного інспектування банку, що складається керівником інспекційної групи та обов’язково затверджується керівником підрозділу інспектування.

Довідка про перевірку (інспектування) – документ, що складається інспектором за довільною формою і не потребує затвердження про результати перевірки окремих напрямів діяльності банку, його філії або іншого власного підрозділу банку чи про перевірку іншої особи, яка охоплюється наглядовою діяльністю ЦБ.