Модуль і. Вивчення теоретичного матеріалу Змістовий модуль 1. Банківська система
Тема 1. Походження, основні напрямки діяльності державних та комерційних банків
План вивчення теми
1.Походження банківської системи і центральних банків.
2.Основні напрямки діяльності центральних банків.
3.Статус центрального банку, операції.
Навчальні цілі : оволодіння інструментальними і спеціальними компетенціями по володінню основними поняттями й принципами походження банківської системи та основними напрямками діяльності державних та приватних банків.
Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
Світову систему центральних банків у сучасному вигляді створено недавно. До середини XVIII ст. комерційні та центральні банки не розрізнялися. Основні етапи розвитку центральних банків 17 ст. - 20 ст.
Функції перших центральних банків відрізнялися від функцій сучасних центральних банків. Протягом XVII ст. -XIX ст. у грошовому обігу існувала система золотомонетного стандарту, за якого законодавчо закріплювався безпосередній обіг золотих монет, їх безперешкодний обмін на паперові банкноти. Така система вимагала мінімального втручання держави у грошову сферу, оскільки відносна стабільність грошової маси забезпечувалася стихійним пристосуванням кількості грошей в обігу до потреб товарного обігу (надлишок грошей вільно міг бути обмінений на золоті монети і перетворений у скарб).
1920-1939 pp.: у 1920 р. було прийнято Міжнародну фінансову конвенцію, відповідно до якої всі країни світу повинні були організувати свій центральний банк.
Причини виникнення центральних банків :
Політичне і територіальне об'єднання у країнах, розвиток централізованих інститутів публічної влади.
Прагнення централізувати систему грошового обігу.
Промисловий розвиток та експансія капіталу у сферу виробництва.
Відсутність монополії на емісію банкнот дозволяла приватним ним банкам активно застосовувати випуск банкнот для нагромадження капіталу.
Суттєве розширення грошової маси.
Підвищення значення готівкового обігу банкнот: банкноти витісняли повноцінні монети з обігу.
Окремі приватні банки зловживали випуском банкнот, що призводило до неможливості останніх задовольнити підвищений попит їхніх клієнтів щодо обміну банкнот банків на золото. Це спричиняло банкрутство окремих банків та посилення недовіри до обігу банкнот.
Завдяки створенню центрального банку, концентрації та монополізації банкнотної емісії держава дістала можливість впливати на пропозицію грошей і використовувати емісію для фінансування державних витрат. Наділення одного банку монопольним правом на випуск банкнот у країні привело до створення дворівневої банківської системи. На першому рівні перебуває один банк, що має статус центрального. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань у грошово-кредитній сфері - підтримка стабільності національних грошей та забезпечення стабільного функціонування всієї банківської системи. На другому рівні банківської системи перебуває решта банків, що виконують комплекс функцій кредитно-розрахункового обслуговування суб'єктів господарювання.
За умов глобалізації світового господарства діяльність центральних банків розвивається за такими напрямами: співробітництво центральних банків на міждержавному рівні-заснування Банку міждержавних розрахунків (Швейцарія), що створений центральними банками розвинутих країн для сприяння співпраці та оптимізації міжнародних розрахунків; створення Комітету з банківського регулювання та нагляду (Базельського комітету) з метою розроблення принципів ефективного банківського нагляду та надання рекомендацій центральним банкам з аналізу банківських ризиків і критеріїв їх оцінки; координація діяльності центральних банків з міжнародними валютно-кредитними та фінансовими організаціями (Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Азійський банк розвитку); створення центральних банків об'єднань груп країн (Європейський центральний банк).
Головне призначення центрального банку - управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки. Центральний банк впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції грошей і зміну ціни грошей: у короткостроковій перспективі, коли пропозиція грошей зростає, рівень процентних ставок знижується, але з перебігом часу ситуація змінюється:
Центральний банк виконує ролі: емісійного банку; банку банків - специфічної банківської інституції, яка формує банківські резерви і регулює діяльність банківської системи; органу державного управління, який відповідає за монетарну політику.
Центральний банк виступає агентом Міністерства фінансів і провідником його грошово-кредитної політики;
Центральний банк є незалежним від уряду, що забезпечує йому самостійність у проведенні грошово-кредитної політики без тиску з боку органів влади.
Основні функції центрального банку:
емісійний центр готівкового обігу;
провідник монетарної політики;
банк банків;
орган банківського регулювання та нагляду;
валютний центр;
банкір і фінансовий агент Уряду.
Здійснення грошово-кредитної політики полягає в розробці та реалізації заходів центрального банку, які впливають на зміну грошової маси в обігу, на обсяги кредитів, а також на рівень процентних ставок.
Найважливіші заходи грошово-кредитної політики :
визначення напрямів розвитку грошово-кредитної політики (таргетування);
вибір основних важелів грошово-кредитного регулювання;
формування інформаційної бази даних у монетарній сфері (грошові агрегати, обсяги кредитування, заощадження); організація і проведення наукових досліджень макроекономічних процесів загалом і грошово-кредитної сфери країни, зокрема.
Центральний банк здійснює нагляд і регулювання процесу проведення фінансових платежів окремих осіб, фірм і депозитних закладів із метою забезпечення нормальної щоденної роботи фінансової системи. Таку функцію центрального банку називають гарантуванням стабільності фінансової системи.
Ще однією функцією центрального банку є підтримка обмінного і курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют.
Виконуючи функцію фінансового агента уряду, центральні банки здійснюють комплекс операцій з його обслуговування, а саме: обслуговування державного боргу; касове виконання державного бюджету; ведення поточних рахунків урядових установ; розміщення державних цінних паперів; переказ валютних коштів для здійснення розрахунків уряду з іншими країнами.
З-поміж багатьох функцій центральних банків можна вирізнити основні, які забезпечують виконання головного завдання центрального банку - збереження стабільності національної грошової одиниці, і додаткові, що сприяють вирішенню цього завдання.
Основні функції центральних банків поділяються на регулятивні, контрольні та обслуговуючі .
Регулятивні – управління сукупним грошовим оборотом у країні; регулювання грошово-кредитними інструментами фінансового сектора економіки та впливу на реальний сектор; регулювання попиту і пропозиції на кредитні ресурси.
Контрольні – системний контроль за функціонуванням грошово-кредитної сфери: організація системи банківського нагляду; валютний контроль.
Обслуговуючі – організація платіжної системи країни, забезпечення розрахункових операцій всередині банківської системи, проведення міжнародних розрахунків.
До додаткових функцій належать: здійснення статистичного та економіко-математичного аналізу і моделювання кон'юнктури у фінансовому та реальному секторі економіки; відстеження тенденцій розвитку попиту і пропозиції на грошові активи, публікація статистичних даних і результатів проведених досліджень; виготовлення банкнот; інкасація та забезпечення виготовлення і транспортування готівки; касове виконання бюджету; агентське управління державним боргом; представництво держави у міжнародних організаціях.
Рисунок 2.1 - Форми центрального банку
Рисунок 2.2 - Послідовність процесу демонетизації золота
Рисунок 2.3- Статус центрального банку
Рисунок 2.4- Напрямки діяльності центрального банку