Тема 5. Валютні операції банків, валютне регулювання, банк – агент валютного контролю

План вивчення теми

1. Відкриття рахунків в іноземній валюті.

2. Форми міжнародних розрахунків.

Навчальні цілі: оволодіння інструментальними та спеціальними компетенціями щодо здійснення банками операцій з іноземною валютою.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Порядок відкриття та режим роботи рахунків у іноземній валюті регламентується інструкцією про порядок відкриття банками рахунків у національній та іноземній валютах”, затвердженою Постановою Правлення НБУ № 492 від 12.11.03р.

У сучасних умовах українські банки, що мають ліцензію на здійснення валютних операцій (уповноважені банки), можуть відкривати своїм клієнтам рахунки в іноземній валюті:

— поточні;

— депозитні (вкладні).

Поточний валютний рахунок відкривається суб'єкту господарювання (юридичній або фізичній особі-підприємцю) для проведення розрахунків у безготівковій та готівковій формах при здійсненні поточних валютних операцій і для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

Поточними торговельними операціями в іноземній валюті є розрахунки:

• між юридичними особами-резидентами та юридичними особами-нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяль­ності за торговельними операціями;

• між юридичними особами-резидентами на території України за умови наявності індивідуальної ліцензії НБУ;

• між юридичними особами-нерезидентами та юридичними особами-резидентами через юридичних осіб - резидентів-посередників відповідно до договорів, укладених згідно з чинним законодавством України;

• операції на міжбанківському валютному ринку;

• оплата товарів, робіт, послуг з використанням чеків та пластикових карток.

Поточними неторговельними операціями є такі розрахунки:

• виплата готівкової іноземної валюти на витрати, пов'язані з відрядженнями;

• виплата готівкової іноземної валюти за чеками та пластиковими картками фізичним особам;

• купівля платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами;

• виплата авторських гонорарів і платежів за користування авторськими правами;

• перерахування коштів на проведення міжнародних виставок, симпозіумів, конференцій та інших міжнародних зустрічей;

• оплата праці нерезидентів, які працюють в Україні;

• перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату митних платежів, членських внесків;

• платежі з відшкодування витрат судових, нотаріальних, арбітражних, правоохоронних органів;

• виплата готівкової іноземної валюти за переказами з-за кордону (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичів тощо);

• переказ за межі України коштів в іноземній валюті (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичам тощо).

Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому самому банку, де відкрито поточний рахунок в національній валюті, то надання пакета документів не обов'язкове (крім заяви про відкриття рахунка та картки зі зразками підписів та відбитком печатки).

Необхідно пам’ятати, що у сучасній системі світогосподарських зв'язків розрахунки за торговельними та неторговельними операціями регулюються основними принципами, закріпленими в Женевській конвенції про чеки та векселі, а також постановами Міжнародної торгової палати (Париж).

Основні форми міжнародних розрахунків:

– банківський переказ,

- інкасо,

- акредитив.

Документи та інкасове доручення

Банк продавця

(ремітент)

Банк імпортера

(Банк інкасо)

6.Сплата

2.Документи та інкасо

7.Сплата

5.Акцепт та сплата

4.Надання документів

Продавець

(трасант)

Імпортер

(трасат)

Рисунок 2.16 – процес інкассо.

Інкасо - це доручення експортера (кредитора) до свого банку одержати від імпортера (платника, боржника) безпосередньо або через іноземний банк певну суму або підтвердження (акцепт) того, що ця сума буде виплачена у встановлений термін.

Залежно від видів документів, за якими здійснюється інкасова угода, визначають два види інкасо - чисте інкасо, документарне інкасо.

Процес інкасо можна узагальнити у вигляді схеми –рис.2.16:

Акредитив - це умовне зобов'язання банку здійснити за дорученням і відповідно до вказівок імпортера оплату визначеної грошової суми продавцеві товарів або послуг при своєчасному наданні експортером «чистих» (відповідних до умов акредитива документів), що підтверджують відправлення товарів або виконання договірної послуги-рис.2.17.

Рисунок 2.17 - Схема розрахунків за акредитивом

1. Експортер та імпортер укладають між собою контракт.

2. Покупець надає інструкції банку-емітенту про відкриття акредитива.

3. Банк-емітент відкриває акредитив

4. Авізуючий банк сповіщає експортера про відкриття та умови акредитива.

5. Якщо експортер приймає умови відкритого на його користь акредитива, він відвантажує товар в указані в контракті строки та одержує транспортні документи.

6. Експортер надає документи за акредитивом до банку-виконавця.

7. Банк - виконавець перевіряє документи та сплачує суму акредитива.

8. Банк - виконавець відправляє документ банку-емітенту.

9. Банк-емітент перевіряє документи та відшкодовує витрати банка –виконавця.

10. Імпортер повертає необхідну суму банку-емітенту.

11. Банк-емітент надає документи покупцю.

12. Імпортер, отримавши від банку-емітента комерційні документи, вступає у володіння товаром.