
4. Види відповідей
З
а
пошуком відповіді поділяються на прямі
й непрямі.
Прямою
називається
відповідь, що береться безпосередньо
з галузі пошуку відповідей, без додаткової
інформації. Наприклад, прямою відповіддю
на запитання "Що таке квадруполь?"
буде судження: "Нейтральна система,
що складається з чотирьох електричних
зарядів". Або відповіддю на запитання
"Чи відносяться до числа поліелектролітів
біополімери?" буде судження: "Так,
біополімери відносяться до числа
поліелектролітів".
Прямі
Непрямі
На відміну від прямої, непряма відповідь береться з більш широкого обсягу інформації. Безумовно, вона пов'язана із прямою відповіддю логічним відношенням, насамперед в аспекті істинності. Наприклад, на запитання "А чи є життя на Марсі?" можна відповісти: "Температура атмосфери цієї планети на екваторі негайно після полудня досягає 300º K і швидко падає до 220º K при заході Сонця. За ніч вона опускається ще на 50º K, до сходу Сонця вона дорівнює 174º K (-10O0C). Ознаки кисню в атмосфері не виявлено".
Ця відповідь є непрямою. Вона, як і структура її побудови, тобто її основа, не стоїть під знаком запитання, однак з неї логічно випливає пряма відповідь: "На Марсі немає життя". Тут життя розуміється як існування білкових тіл з атрибутивними якостями: обмін речовин, харчування і розмноження. Таким чином, у порівнянні з прямою непряма відповідь нерідко містить значні додаткові відомості, а тому її часто використовують для більш докладного висвітлення запитання. Тому немає чіткої непрохідної межі між прямим і непрямим запитаннями. Усе залежить від інформаційного поля запитання, тобто від визначеності квантора і рівня обговорюваної проблеми.
Коректні відповіді за обсягом інформації поділяються на повні і часткові
\
Повна відповідь - це відповідь, що дає всебічну (без залишку) інформацію, запитувану запитанням з метою усунення ентропії. Будь-яка з прямих відповідей, а також чітке, несуперечливе за змістом висловлення, з якого випливає відповідь, являє собою повну відповідь. Якщо ж запитання є складним і містить декілька суджень, то сукупність, тобто кон'юнкція істинних відповідей може вважатися вичерпною за обсягом відповіді. Однак не всяка повна відповідь може називатися вичерпною, але вичерпна відповідь –завжди повна. Наприклад: "Чому зростання густини води зі зміною температури є аномальним у порівнянні з іншими рідинами?" Можна відповісти частково і тим самим усунути невизначеність. Наприклад: "Аномальність росту густини води в порівнянні з іншими рідинами пов'язана з незвичайною структурою H2O". Так, ми зменшили невизначеність, але лише частково. Тому часткова відповідь – це така відповідь, що усуває тільки незначну частку невизначеності, запитувану запитанням.
Часткова відповідь лише наближає перетворення невідомого у відоме. Візьмемо це ж запитання, що стосується аномального зростання густини води. Якщо перша відповідь була коректною, але частковою, то тепер спробуємо дати повну відповідь. Отже: "Густина води в інтервалі від 1000C до 40C нормально зростає, як і у величезної більшості інших рідин. Однак досягши максимального значення 1,0000 г/см3 при +3,980C, густина при подальшому охолодженні зменшується, а при замерзанні стрибкоподібно падає, тоді як майже у всіх інших речовин кристалізація супроводжується збільшенням густини". Ця відповідь констатує усуненість невизначеності аномальності води у порівнянні з іншими рідинами. І вона торкається тільки явища аномальності H2O і поки що не претендує на вичерпну відповідь.
Друга частина у поєднанні (кон'юнкції) з першою частиною дасть нам вичерпну відповідь. "Аномальність H2O пов'язана зі структурою її молекули й особливостями міжмолекулярних взаємодій у рідкій воді й льоді". Для людини гуманітарного складу розуму це і є вичерпною відповіддю. Проте для фізика і хіміка необхідно доповнити цю відповідь ще й такою інформацією: "Розподіл електронної густини в молекулі H2O є таким, що створюються 4 полюси зарядів: 2 позитивних, пов'язаних із атомами водню, і 2 негативних, пов'язаних із електронними хмарами не усуспільнених пар електронів атома кисню. Завдяки цій полярності вода має високий дипольний момент (1,86D). Сутність аномальної "поведінки" води пов'язана ще й з її гексагональною характеристикою". Ось таке кон'юнктивне висловлення і є вичерпною відповіддю для хіміка і фізика.
За граматичною формою можна поділяти відповіді на короткі й розгорнуті.
Розгорнуті відповіді не упускають жодного елемента запитання без достатньої інформації.
Короткі відповіді — це односкладові негативні чи позитивні відповіді: "так" або "ні". Наприклад, на запитання "Чи можна одержати з лепідоліту літій чи цезій?" можуть бути дані позитивні відповіді: коротка - "Так"; і розгорнута-"Так". Лепідоліт - мінерал, літієва слюда складного структурі, рожево-фіолетового кольору, іноді безбарвна; часто містить коштовну домішку окису цезію (до 2-3%); застосовується як руда для одержання з'єднань літію і цезію".
Я
кість
відповіді, тобто її релевантність,
повнота, стислість і т.д. залежить від
якості постановки запитання. Тому можна
запропонувати розподіл відповідей і
за їх точністю й неточністю
Точна відповідь адекватно відбиває поняття, структуру і функціональні особливості конкретного запитання.
Неточна відповідь обумовлюється, насамперед, некоректним запитанням, в якому можуть міститися багатосенсові терміни, недовизначеність, непогодженість простору і часу і т.ін.
Відповідь може бути надмірно перевантаженою інформацією, більше ніж того вимагає запитання. Особливо ця проблема є актуальною для конструкторів питально-відповідальних інформаційних систем з великим банком даних. Вони, як правило, не хочуть завантажувати споживачів системи потоком релевантної, але не в точності пертинентною інформацією. Дивно, але діти запитують у дорослих саме пертинентну інформацію, значна частина батьків настійно інформують їх розгорнутою, непрямою інформацією. Якось 5-річне маля запитало маму: "Чому, коли я натискаю кнопку в коридорі, дзвоник дзенькає в квартирі?" Мама порадила сину запитати про це батька, інженера-електрика за фахом. Син, як і годиться "чомучкам", резонно відповів, що не бажає так багато в даний момент знати з цього запитання.
У кожному коректному питанні повинні бути верхні й нижні межі запитуваної інформації. Це повною мірою стосується як питально-відповідальних інформаційних систем, так і елементарного повсякденно-побутового спілкування. Справа в тому, що форма заданого запитувачем запитання так чи інакше показує, що той цілком буде задоволений відповіддю, вибір якої в точності відповідає нижній межі. Візьмемо для прикладу випадок, коли ми заходимо до магазину "MKC" з нагоди купівлі конкретної апаратури. Нам пропонують безліч альтернатив певного класу апаратури. Але наші матеріальні можливості вкладаються в рамки від 3 до 5 альтернатив.
Тому ми бажаємо одержати відповідь не менше 3 альтернатив; 3 варіанти – це нижня межа, яка нас влаштовує і за функцією апаратури і за можливістю її нами оплатити; 4 чи 5 альтернатив були б для нас, безумовно, краще, і ми могли б якось оплатити їхню вартість, але на даний момент у нас немає такої можливості. Але реальний інтерес до них ми все-таки виявили. А от за межами 5-тої (їх ще багато залишається) ми різко втрачаємо реальний інтерес.
Велика кількість прямих і непрямих відповідей можна поділити на клас відповідей, що стосуються суті запитання і таких, що не стосуються суті запитання, хоч будь-яка відповідь із класу вичерпних відповідей є відповіддю по суті обговорюваної проблеми, тобто вона завжди має релевантний характер. Так само і некоректна відповідь прямо чи непрямо відноситься до відповідей класу відповідей не по суті. Отже, поділ відповідей на класи по суті і не по суті є дуже умовним, але він має право на існування.
Таке ж судження можна висловити і на адресу поділу відповідей на тавтологічні й нерелевантні, тому що такий поділ свідчить про руйнування еротетичного комплексу взагалі. А якщо питально-відповідальна система відсутня взагалі, тобто присутнє лише те, що ні на що не відповідає, то такий діалог буде просто позбавлений будь-якого змісту. Подібні ситуації створюють стан своєрідного комунікативного вакууму, психологічного дискомфорту та інтелектуальної безпорадності.