Загальна структура елементарного запитання

Належить еротетичній логіці розрізняти реальні й номінальні альтернативи, особливо в тих випадках, коли численність об'єктів категорії є настільки великою, що може не вистачити імен; наприклад, категорії дійсних чисел, нескінченність, форми буття, різноманіття форм життя і т.п.

Тому в передумові явно висуваються такі три компоненти, або три обов'язкових вимоги:

Перша вимога – це вибір числа, тобто квантора, що має вказувати на кількість запитуваних дійсних альтернатив; наприклад, усіх відомих на сьогоднішній день альтернатив тільки деякі – основні атрибутивні; вони можуть бути виражені у відсотковому відношенні х 7%, 35% або зазначені деякі альтернативи, але у вузькій галузі (фізиці, хімії і т.д.) знання.

Друга вимога – повнота інформації. Вона вказує на достатність чи дефіцит інформації відповідно до першого компонента передумови.

Простіше кажучи, чи вдоволений запитувач кількістю інформації і чи відповідає вона першій вимозі передумови.

Третій компонент передумови – вимога розрізнення чи розмежування. Вона націлює на те, щоб у відповіді було чітко зазначено, чи є альтернативи реально або номінально різними. Безумовно, що не всі типи запитань мають одночасно всі три компоненти – вимоги передумови, але до цього ідеалу необхідно прагнути, опановуючи культуру еротетичної логіки. Бо, як зазначав свого часу Конфуцій, знати, що ми знаємо те, що ми знаємо, і що ми не знаємо того, чого ми не знаємо, – це і є справжнє знання.

А шлях у пошуку справжнього знання починається з правильно поставленого запитання. Саме воно свідчить про рівень культури людини, про її мудрість, про її інтелектуальний потенціал.

Отже, запитання складається із суб'єкта і передумови. Ще раз нагадаємо про те, які висуваються вимоги до передумови запитання:

По-перше, в передумові повинна бути ясна, конкретна визначеність квантора, тобто чітка визначеність кількості дійсних альтернатив, запитуваних для відповіді. Це може бути нескінченна множина або обмежена їх кількість (деякі з цієї множини), а може бути і вказівка на конкретне число або на відсоток від можливого.

По-друге, передумові повинна бути притаманна повнота інформації, тобто відповідність чи невідповідність її вимог першій вимозі передумови.

По-третє, в передумові повинно бути чітке розрізнення чи розмежування реальних і номінальних альтернатив за своїм походженням.

Запитання фіксується у формі питального рішення. Однак це не означає, що кожне таке рішення є запитанням у строгому логічному розумінні. Запитання лише тоді виступає з іманентно йому властивою якістю, коли в ньому є в наявності три компоненти-вимоги, а також, коли воно виконує, принаймні, дві функції:

а) пізнавальну, тобто детермінує пошук нової інформації, іншими словами, сприяє, стимулює процес пізнання об'єктивної дійсності;

б) комунікативну, тобто звертає увагу на окремі аспекти невирішених проблем, цілеспрямовано передає інформацію від однієї людини до іншої .

Пізнавальна

Комунікативна

2. Класифікація питань

З апитання можна класифікувати за різними підставами або класифікаційними ознаками. Тому в сучасній еротетиці не існує єдиної системи, єдиної підстави розподілу запитань. Усе залежить від мети, місця, часу і правильності постановки запитання. У даному випадку ми подамо загальну характеристику різних видів запитань, що найчастіше зустрічаються в процесі пізнання, а також у діалогічному спілкуванні. Її структуру можна наочно подати у вигляді

Запитання є основним, якщо правильна відповідь на нього дає реальну можливість розкрити сутність явища. А якщо бути ще більш точним, то основне запитання і правильна відповідь на нього перетворюють можливість у реальну дійсність, відносне знання в абсолютне.

Запитання є не основним у тому випадку, якщо відповідь на нього, по суті, є вірною, але вона неповна за глибиною і масштабністю розкриття проблеми. Таке запитання виступає в ролі підготовчого, практичного прийому до вирішення основного запитання проблеми. Безумовно, неможливо встановити чітку межу між основним запитанням і неосновним (воно завжди одне, тому що тільки від вирішення його залежить базисне розв’язання основного протиріччя проблеми, тобто виявлення атрибутивного джерела розвитку будь-якого явища). У одному й тому самому випадку те саме запитання може одночасно виступати й основним і неосновним. Усе залежить від мети запитання і системи знань, в якій воно виконує конкретну функцію.

Тому за ступенем виразності прийнято розрізняти явні й неявні (приховані) запитання.

Явне запитання подається в мовній формі цілком, разом з усіма передумовами та їхніми неодмінними компонентами-вимогами з єдиною метою – встановити щось конкретно невідоме людині, яка це запитання ставить. Те ж, наприклад, запитання стосовно води, якщо ми хочемо довідатися про воду як особливе явище, то, природно, повинні й запитання поставити так, щоб до його складу ввійшли всі передумови. Квантор запитання в такому випадку має об'єднати по можливості всі відомі властивості води й націлити на пошук невідомого про воду. Якщо ж ми ставимо за мету осягти фізичні властивості води, то в передумові запитання обов'язково має бути вказано саме на фізичне дослідження такого явища, як вода.

Неявне (приховане) запитання виражається лише своїми передумовами. Це означає, що вимога встановити невідоме відновлюється тільки після осмислення передумов запитання. За способом запитування невідомого розрізняють уточнювальні й поповнювальні запитання.

Уточнювальні запитання (їх називають ще "чи-запитаннями"} виконують функцію виявлення істинності вираженого в них судження. У всіх цих запитаннях присутня частка "чи". Суб'єкт кожного чи-запитання надає або задає безліч альтернатив, з яких той, хто відповідає, має зробити вибір так само, як і з множини цікавих книг у бібліотеці він вибирає собі одну.

За кількістю можливих відповідей на них запитання поділяються на відкриті й закриті.

Відкриті запитання – це запитання, на які існує необмежена кількість відповідей, тобто вони не зв'язують того, хто відповідає, строгими рамками, регламентом; простір запитання не обмежує того, хто відповідає, ні кількісною інформацією, ні її якістю. Такі запитання дозволяють у вільній, невимушеній формі викладати матеріал, що прямо чи непрямо стосується досліджуваного об'єкта. Безумовно, вони мають неоднозначний зміст, найчастіше порушують закон тотожності, відрізняються невизначеністю у своїх вимогах до структури і змісту відповідей.

На відміну від безмірної численності відповідей, що задають відкриті запитання, закриті - це типи запитань, що регламентують визначену кількість відповідей, тобто вони лімітують того, хто відповідає, ставлять його у тверді рамки конкретних умов. Вони категорично вимагають відповіді у вигляді одного-єдиного розповідного речення. У таких запитаннях чітко й однозначно вказується на категорію, до якої належить шукана відповідь. А якщо так, то той, хто відповідає, "вводиться" у простір запитання і тому знає, що від нього вимагається при постановці закритого запитання.

За своєю структурою запитання бувають прості й складні.

Просте запитання структурно припускає лише одне судження, тобто воно не містить у собі інших запитань як складових частин, тому просте запитання не може бути розчленоване на елементарні запитання. Наприклад, "Що таке каталізатор?", "Який атомний номер (Z) свинцю (Pb)?"

Складне запитання, на відміну від простого, включає як складові частини інші запитання, що поєднуються логічними зв'язками "і", "чи", "якщо..., то" та інші. Саме від типу зв'язки складові запитання здобувають або єднальний (кон'юнктивний) або розділовий (диз'юнктивний) характер. Бувають випадки, коли складне запитання має і диз'юнктивно-кон'юнктивний характер.

Слід зазначити, що логічні зв'язки, виражені сполучниками "і", "чи" та ін. нетотожні змісту відповідних сполучників у логіці висловів. Нагадаємо, в логіці висловів сполучники (зв'язки) виконують роль об'єднання складних істинних чи помилкових висловлювань. Складне запитання утворюється з простих за допомогою зв'язкових сполучників, але вони не поєднують правдиві чи помилкові запитання, тому що за своєю природою, запитання не бувають правдивими чи помилковими. Вони можуть бути за своєю структурою правильними чи неправильними.

Розділове запитання являє собою два і більше простих питань, пов'язаних між собою сполучником (логічною зв'язкою) "чи". Наприклад: "У міру збільшення атомного радіуса, хімічна активність галогенів падає чи піднімається?", "Талант фізика – явище вроджене чи соціально набуте?".

Сполучне запитання являє собою два і більше простих запитань, об'єднаних між собою логічною зв'язкою (сполучником) "і". Наприклад: "Де і коли було вперше випробувано водневу бомбу?", "Хто і за які заслуги був нагороджений вперше орденом "Герой України"?", "Яким є необхідний відсоток берилію і чому він необхідний для безолов'янистої бронзи?" і т.п.

Змішане запитання - поєднує в собі як єднальні, так і розділові запитання в єдиний логічний комплекс. Наприклад: "Ким був M. Амосов – хірургом і вченим чи письменником?" "Латунь - це сплав міді і цинку; чи в її склад входять інші хімічні елементи; якщо входять, то які властивості в результаті набуває латунь?"