Логіка запитань і відповідей

1. Запитання і його структура. Класифікація запитань.

2. Логічно коректні й логічно некоректні запитання.

3. Основні види відповідей.

4. Основні правила формулювання відповідей

Необхідною ланкою в мисленні, у пізнанні дійсності виступає питально-відповідальний комплекс. У логіці він називається еротетичним (грецьк. erotetika - у формі питання) або інтеррогативним (лат. interrogativus - питальний). Питально-відповідальний комплекс відображає собою єдність двох протилежностей однієї сутності. Адже запитання в цьому комплексі виступає звертанням, яке вимагає відповіді, тоді як відповідь являє собою судження, обумовлене конкретним запитанням. Еротетичний комплекс виконує такі головні функції:

- по-перше, в ньому фіксується визначений сутнісний обсяг інформації про навколишній матеріальний і духовний світ (пізнавальна функція);

- по-друге, за допомогою цього логічного комплексу ми здійснюємо передачу визначених знань та уявлень від однієї людини до іншої (комунікативна функція).

1. Питання і його структура

Запитання являє собою висловлення, в якому фіксується прагнення людини до усунення певного сумніву чи невизначеності в наявному знанні і непевності в методах одержання нового знання, а також прагнення до більш виразного розуміння думки співрозмовника в процесі діалогічного спілкування. Іншими словами, запитання – це думка, категорична настійна вимога або просто прохання уточнити, доповнити, формалізувати наявну інформацію з метою ліквідації чи зменшення ентропії, тобто усунення міри невизначеності конкретної ситуації та її відображення у свідомості людини.

Якщо те чи інше висловлення або ім'я фіксує досягнутий результат у пізнанні, то запитання зосереджує увагу на суперечностях, що виникають у процесі пізнання і спілкування. Запитання найчастіше представлене питальною пропозицією. Однак не всяка питальна пропозиція являє собою запитання.

Так, риторична питальна пропозиція хоч і має (за формою) ознаки запитання, але за змістом не є такою. Наприклад, у риторичних питальних пропозиціях типу "Який він хімік?", "Який він чоловік?", "Яке це золото?" містяться твердження, що він взагалі і не хімік; що він не є справжнім чоловіком, а тільки є таким за формою; що золото тільки за блиском нагадує золото, але таким не є, і т.д. Подібні риторичні питальні пропозиції не стимулюють людину до пошуку об'єкта, тому що в них одномоментно стверджується та чи інша ознака предмета наукового пошуку чи просто спілкування.

Логічну структуру запитання можна представити в такий спосіб:

1) у ньому насамперед представлене шукане;

2) у ньому позначена в загальних контурах інформація;

3) і нарешті, запитання – це вимога переходу від відносного, неповного знання, до знання повного.

Позначена в загальних контурах необхідна інформація

Наприклад, ми порушуємо конкретне запитання: "Хто був першим лауреатом Нобелівської премії?" Тобто ми порушуємо запитання з метою з’ясувати поки що невідоме нам ім'я людини, якій вперше було присуджено Нобелівську премію.

Елементарне запитання складається з двох частин: суб'єкта і передумови.Суб'єкт надає множину альтернатив, а передумова визначає, яку кількість справжніх альтернатив бажано мати у відповіді та якого роду вимоги мають бути поставлені до їх повноти і розрізнення. Справа в тому, що безліч прямих відповідей може бути отримано з припустимих комбінацій альтернатив, складених відповідно до умов, що містилися в передумові. Саме передумова задає напрямок пошуку відповіді і визначає її сутнісне значення.