3.3. Програми розвитку української діаспори в Канаді як елементу міжкультурних відносин

Після досягнення Україною незалежності її відносини з Канадою розвивалися досить сприятливо, не наражаючись на суттєві перепони. Прийнято вважати, що між обома цими країнами з самого початку склалися відносини «особливого партнерства». Це було підтверджено укладенням відповідного договору в 1994 р. На запитання одного з українських журналістів: у чому ж полягає передбачене договором «особливе партнерство», тодішній міністр закордонних справ Канади зробив у своїй відповіді наголос на фактор існування в його країні впливової української діаспори.

Таку ж думку не раз висловлювали і представники державних структур неукраїнського походження, і члени української етнічної групи. Все це дає підстави вважати, що канадський уряд серйозно зважає на позицію української громади у питаннях, пов’язаних з Україною, а сама громада виступає як «зацікавлена група». У будь-якій країні можлива результативна діяльність подібних «зацікавлених груп» («груп тиску»), з одного боку, коли там наявний певний рівень свобод, що допускає активні дії організацій, створених за етнічною ознакою, а з іншого – коли самі ці організації належним чином згуртовані, мають відповідний економічний потенціал, комунікаційні можливості, а їх члени завдяки своїм посадам, становищу в суспільстві можуть здійснювати певний вплив у країні [26, с. 49].

Щоб зрозуміти в цьому аспекті канадську дійсність, треба знати певні особливості державного устрою цієї країни. По-перше, законодавчу і виконавчу владу тут фактично злито воєдино, оскільки федеральний Кабінет міністрів формує лідер партії, яка дістала абсолютну або відносну більшість депутатських місць у палаті громад. Стосунки між Кабінетом міністрів і парламентом базуються за принципом розподілу влади. Відповідно до цього член Кабінету міністрів має бути водночас і депутатом федерального парламенту.

Особливістю канадської політичної системи є й те, що добір кандидатів до Кабінету міністрів здійснюється за принципом репрезентативності, тобто з урахуванням територіально-географічних, національно-етнічних та релігійних факторів, значення яких у Канаді набагато більше, ніж в інших багатонаціональних державах.

Така ситуація й зумовлює становище, коли «зацікавлені групи», в тому числі й етнічні, потен-ційно можуть серйозно, вагомо впливати на формування політики уряду в процесі виборів (завдяки існуванню мажоритарної системи), а також і після виборів, використовуючи зв’язки зі «своїми» представниками в уряді.

Важливою обставиною є й те, що політичний лад Канади характеризується високим рівнем розвитку демократичних традицій, свободи слова, релігій тощо. Якщо до цього додати ще й офіційну політику багатокультурності, то можна переконано стверджувати: всі ці фактори активно сприяють перетворенню будь-якої етнічної групи на «групу тиску».

Характеризуючи другий бік умов, за яких можлива результативна діяльність таких груп, слід зазначити, що українська діаспора в Канаді економічно стабільна і дуже добре організована. Тому має всі можливості для успішного лобіювання тих чи інших інтересів і на федеральному, і на провін-ційному рівнях.

У кінці 90-х рр. минулого століття Канаду в черговий раз накрило могутньою хвилею україн-ських іммігрантів і біженців: люди рятувалися від плутанини і бідності, які панували тоді в Україні. Зараз із кожним роком кількість охочих перетнути океан, щоб жити і працювати в Канаді, стає все меншою і меншою. Згідно з офіційною статистикою Міністерства громадянства і імміграції Канади, в 2000 р. канадськими іммігрантами стали 3323 українця, в 2004 р. – 2401, а вже в 2006 р. – 1880.

Причина того, що кількість громадян України, які прибувають до Канади, поступово знижується, не тільки у тому, що в Україні стало краще жити. Зараз іммігрувати до Канади стало складніше, ніж у 90-х. І незважаючи на те, що у нас безвізовий режим для канадських громадян, Канада, за словами Посла Канади в Україні Еббі Данн, не має наміру спрощувати візовий режим з Україною.

Кожна хвиля емігрантів була сформована зовсім різними обставинами і кожна зробила свій внесок. У національних архівах Канади збереглося число документів і матеріалів, які свідчать, що українські іммігранти були чи не найбіднішими серед тих, xто прибув у цю країну. Вони часто не мали навіть мінімуму 25 доларів, які за імміграційними правилами мусили мати переселенці для проживання на перших порах у цій країні [34, с. 118].

Шлях, який пройшли вихідці з України, був складним і неоднозначним, сповненим пошуків свого місця в новому суспільстві. Після прибуття до Канади страждання й виснажлива праця українських іммігрантів фактично тільки починалися. Країна Кленового Листя потребувала здорових і міцних людей, та й канадська дійсність виявилася не такою, якою уявлялася. Дуже часто замість обіцяного численними агентами раю, українські іммігранти вже у перші дні перебування у Канаді потрапляли у скрутне становище. Вони зазнавали тут голоду, потрапляли у нестерпні житлові умови, відчували зневагу до себе.

Головна система соцзабезпечення в Канаді – «система соцбезпеки», виявилась для іммігрантів справжнім комунізмом. І на те є вагомі причини. Тим, хто приїде до Канади, доведеться чітко виконувати заповіт Ілліча – вчитися, вчитися і ще раз вчитися. За словами консула посольства України в Канаді, Арсенія Положия, у 95 % нашим дипломованим фахівцям потрібна перекваліфікація.

Специфікою канадської громади є розподіл за конфесійною ознакою. Якщо необізнана із цим людина приїде в Канаду і зустрінеться з українцем, вони будуть чудово спілкуватися, але доти, доки не з’ясують конфесійну приналежність. Якщо ця новоприбула людина натрапила на одновірця – їм по дорозі, якщо ж ні – дружнє ставлення перетвориться на стримане, можливо, навіть вороже [28, с. 146].

Та основна проблема українців – це, знову ж таки, наше коріння, наш генетичний код. Українці хочуть жити як європейці, але не знають, ким вони є. Завдяки цьому вони вибирають собі керівниками недругів. Канадський політик Міхаіл Ігнатьєв – росіянин, котрий написав книгу про те, що такої країни, як Україна не існує, української мови теж немає. І при цьому, на виборах прем’єр-міністра представники української громади його підтримали. Це ж знову проблема відсутності інформації, поданої в розрізі українських національних інтересів.

Вирішення проблем українців за кордоном значною мірою залежить від їхнього вміння зберегти в майбутньому свою мову і культуру, за тієї умови, якщо не буде перервано культурних зв’язків з етнічними громадами в країнах поселення. Як слушно підкреслено у доповіді «Будування майбутнього: канадські українці в ХХІ столітті», щоб успішно здійснювати контакт з етнічною культурою, треба співпрацювати у трьох головних галузях: освіті, культурі та спілкуванні. Стосовно освіти перед канадськими українцями постали завдання закріплення дво-тримовних класів у державній шкільній системі, розбудови рідних шкіл на базі утримання їх громадами, а також створення системи дошкільного виховання. У галузі культури мається на увазі досягти кращої професіоналізації, бо більшість діячів української культури працюють на добровільних, громадських засадах. Що ж до внутрішньоетнічного спілкування, то тут передбачається створення електронної мережі, яка має використати найрозвиненіше устаткування комунікативної техніки для забезпечення регулярної та надійної служби інформації у спільноті [18, с. 7]. Українці не шукають офіційного національного статусу для своєї мови, але водночас вони бажають державної підтримки у питанні розвитку української культури, включно з мовним навчанням як частиною програми популяризування культурного плюралізму, особливо через те, що Канада є країною багатьох етнокультурних спільнот. Усвідомлюють українці й той факт, що в Канаді існують дві панівні культури, англоканадська та французька, разом з тубільними мовами у деяких частинах країни, які намагаються вижити за умов могутнього впливу Сполучених Штатів.

З огляду на ті проблеми, що вирішують українські етнічні групи загалом, було б варто переглянути ідейно-теоретичні стереотипи тим організаціям, які становлять діаспору, щоб разом з українцями поза межами державних кордонів сприяти піднесенню українства на новий щабель всесвітньо-історичного розвитку.

Починаючи з 1991 року, українсько-канадськi відносини пройшли три етапи: перший – з 24 серпня по 1 грудня 1991 р., другий – з грудня 1991 р. до початку 1993 р., третій – з 1993 р. Кожний з етапів має ряд відмінностей.

В ході першого етапу українська спільнота Канади, використовуючи свою етнічну пресу, різноманітні форми тиску на законодавчі та виконавчі органи влади, завдяки активній діяльності КУК, зіграла значну роль в формуванні у світового співтовариства образу України як незалежної держави, яка прагне до демократичних перетворень і розбудови ринкової економічної системи.

Канадський уряд керувався в своїх зовнішньополітичних діях по відношенню до України загальнонаціональними інтересами і економічною доцільністю, розглядав Україну як стабілізуючий фактор в східноєвропейському регіоні після розпаду СРСР. На цьому етапі закономірно співпали інтереси канадського уряду і української діаспори в питанні щодо визнання української незалежності, але саме найкоротші терміни її визнання Канадою безумовно стали результатом лобістської діяльності української етнічної групи [35, c. 179].

На другому етапі канадський уряд остаточно виробив стратегію розвитку співробітництва з новим для себе міжнародним партнером – Україною. Ця стратегія базується на підтримці демократичних перетворень в українському суспільстві, переходу української економіки до ринкових механізмів господарювання і вдосконалення полiтико-законодавчої системи в державі, а також на сприянні просуванню канадських економічних інтересів в регіоні. Українська діаспора зайняла активну позицію в питаннях формування українсько-канадських зв’язкiв, використовуючи свій досвід роботи в державних структурах і контакти з представниками канадського федерального уряду, а також шляхом безпосередньої участі в розробці спільних українсько-канадських двосторонніх проектів в якості виконавців, консультантів або менеджерів міждержавних програм. Широкого розповсюдження набула благодійна діяльність представників діаспори, націлена на надання допомоги потребуючим в України. В той же час низькі темпи економічних і політичних перетворень в україн­ському суспільстві почали викликати критичні зауваження з боку представників діаспори.

Третій етап характеризується створенням багаточисленних двосторонніх програм і роботою над їх виконанням. Характерною рисою цього етапу є зміщення ділової активності з вищого державного рівня на рівень конкретних виконавців підписаних програм і договорів в сфері державного управління, охорони здоров’я, навколишнього середовища, освіти, сільського господарства і розбудови громадянського суспільства в Україні.

Представники української діаспори стають ініціаторами програм українсько-канадського співробітництва, активізуючи свої дії з метою створення нових організаційних структур, дії яких виходять за рамки суто діаспорних проблем і направлені на співробітництво з урядами України i Канади.

Україна входить до групи 20 країн, на яких сфокусовані пріоритети програм канадської технічної допомоги, які реалізуються через Канадське агентство міжнародного розвитку. Загалом, починаючи з 1991 року, Уряд Канади, виділив понад 300 млн.кан.дол. на підтримку зусиль України з розбудови демократичного суспільства та ринкової економіки, вирішення соціальних та екологічних проблем, а також поглиблення існуючих політичних та економічних зв’язків між двома державами [30, c. 154]. 

Крім того, Канада активно сприяє консолідації зусиль міжнародного співтовариства, спрямованих на вирішення проблем, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії та закриттям Чорнобильської АЕС. Загальний розмір внеску Канади у реалізацію проектів з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи становить 75 млн.кан.дол. З моменту приєднання у 2004 році України до Ініціативи Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї масового знищення та матеріалів для її виготовлення, Канада також надає допомогу в облаштуванні державного кордону нашої держави з метою запобігання протизаконному обігу ядерних матеріалів. Зокрема, 22 січня 2009 року Уряд Канади прийняв рішення щодо виділення додаткових 4 млн.дол. на встановлення обладнання з виявлення матеріалів радіоактивного випромінювання на ключових пунктах перетину кордону України. Крім того, 28 березня 2009 року Міністр закордонних справ Канади Л.Кеннон оголосив про рішення його країни виділити для Фонду ядерної безпеки Міжнародного Агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) 4 млн. дол. для збільшення ядерної безпеки в країнах колишнього Радянського Союзу, зокрема Україні, в рамках зазначеної вище Ініціативи. Заходи в рамках проекту включатимуть забезпечення обладнанням та підготовку персоналу, зокрема прикордонних установ, для попередження незаконного обігу небезпечних ядерних та інших радіоактивних матеріалів. Одним з провідних елементів двосторонньої співпраці у військовій сфері є участь України у канадській Програмі допомоги у військовій освіті (Military Training Assistance Program, MTAP), до якої Україна приєдналася у 1993 році, і метою якої є мовна та професійна підготовка фахівців для участі у миротворчих операціях. Канадською стороною забезпечено навчання 899 українських військових. За цим показником Україна є другою серед країн, представники яких беруть участь у згаданій програмі.

 Ефективним інструментом розвитку українсько-канадських відносин є поглиблення міжрегіонального співробітництва в економічній, науково-технічній та культурно-гуманітарній сферах. Україну відвідували прем’єри провінцій Саскачеван Рой Романов (02-07 жовтня 1995 року), Манітоба Гарі Філмон (04-09 жовтня 1997 року), Альберта Ральф Кляйн (18-22 травня 2002 року). В Канаді перебували голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації України Михайло Вишиванюк (07-12 серпня 2004 року) та Дніпропетровської обласної державної адміністрації України Віктор Бондар (26-27 травня 2008 року). Серед двосторонніх документів слід відзначити Меморандум про співробітництво між Україною та провінцією Саскачеван від 02 жовтня 1995 року та Меморандум про взаєморозуміння між Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та провінцією Манітоба від 27 травня 2008 року. 

Особливе місце у двосторонніх відносинах належить питанням культурно-гуманітарного співробітництва, та зокрема, підтриманню зв’язків з українською громадою Канади, яка, за даними останнього перепису населення, проведеного у 2006 р., становить 1 млн. 209 тис. 085 осіб (3,87% від загального населення країни) та за розміром є сьомою національною меншиною Канади. Загалом, на території Канади нараховується понад 1000 етнічних українських громадських організацій та спілок, більшість з яких об’єднані в організації Конгрес українців Канади (КУК), який був заснований у 1940 році. КУК виступає від імені переважної більшості українських канадців країни, представляючи їх у державних установах та засобах масової інформації. Канада також є місцем перебування штаб-квартир Світового конгресу українців (СКУ) та Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО).

Пріоритетним у двосторонніх відносинах на цьому напрямі є надання підтримки у збереженні національно-культурної самобутності та етнічної ідентичності, задоволення мовних, освітніх та інформаційних потреб українських канадців, а також активне залучення українських організацій в Канаді до процесів демократичного розвитку України.

ВИСНОВКИ

Особливості українсько-канадського співробітництва в культурно-гуманітарній сфері обумовлені наявністю 1,2 мільйонної української діаспори в Канаді, що має надзвичайно розвинену систему громадських та культурних організацій, наукових та дослідницьких установ, музеїв, художніх колективів, мистецьких об’єднань. Це спричиняє прямі міжособистісні контакти між громадянами наших країн, а також безпосереднє співробітництво між такими організаціями в Канаді та подібними установа в Україні.

На сучасному етапі нормативно-правова база сфери культурної політики перебуває в стадії реформування і вдосконалення. Разом з позитивними здобутками в цій сфері, є певні прогалини. Порівняно із законодавством інших країн законодавство України в галузі культури є досить широким і специфікованим по різних сферах. Загалом Верховною Радою України ухвалено понад 300 нормативно-правових актів, що стосуються питань культури. Такий широкий масив законодавчих актів має в багатьох випадках неузгоджений та суперечливий характер.

Існуючий стан культури в Україні вимагає нових політичних підходів, програм і механізмів їх реалізації. Культурний розвиток держави та її окремих регіонів повинен бути визначений одним з пріоритетних напрямів діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Сучасна культурна політика уряду Канади формується під впливом двох визначальних чинників: 1) наявності двох домінуючих культур – англомовної та франкомовної, а також культур аборигенів та нових мігрантів; 2) домінування культурних продуктів США у канадському медіа просторі.

Одним із викликів для канадської національної культури є потужний соціокультурний вплив США. Виробництво власної культурної продукції з причини невеликого внутрішнього об’єму канадського ринку коштує набагато дорожче, ніж у США, що зумовлює потребу у спеціальній урядовій політиці нівеляції диспаритету. Територіальна близькість, відсутність мовного бар’єру сприяють високому рівню споживання американських культурних товарів, відтоку талановитої молоді до країн Європи та США.

Позиціонуючи себе мультикультурною країною, канадський федеральний уряд розглядає культурну політику як вагому складову формування канадської ідентичності. Однією із складових канадської політики ідентичності є протекціонізм щодо національних культурних індустрій. Для Канади є характерним програмний підхід для реалізації різноманітних ініціатив (актуалізація культурної спадщини, ювілейні заходи, вивчення мови) для залучення громадян до суспільного життя країни.

Незважаючи на різниці у формі організації влади, територіальному устрої Канади та України, відповідні елементи та механізми можуть покращити рівень формування та реалізації політики, імплементацію політичних рішень. Зокрема це стосується налагодження системної співпраці експертного середовища, організацій національних меншин з урядовими інститутами щодо процесів формування пріоритетів у етнополітичній сфері. Потребує аналізу та вивчення досвід стосовно боротьби з расизмом та дискримінацією, запровадження освітніх програм толерантного виховання. Канадський досвід було б доцільно вивчати та аналізувати українській стороні щодо механізмів координації дій уряду під час реалізації політики на центральному та місцевому рівнях, у сприянні задоволення потреб національних меншин у місцях компактного проживання та підтримки відповідних регіональних програм як з боку місцевої, так і центральної влади.

Важливу сторінку в розвиток суспільних та культурних зв'язків з материковою Україною вписали українські жіночі організації Канади. Після другої світової війни починають поступово розширюватися культурні зв'язки між канадською українською діаспорою і Україною. Більш-менш постійно відбувався обмін делегаціями, канадські кореспонденти українського походження через свої матеріали всесторонньо інформують про життя українського народу на материку.

Сучасна політика української держави направлена на створення необхідних умов для відродження етнічної, мовної і культурної самобутності українського народу. Для всебічного вирішення цього завдання вона здійснює кроки зі встановлення усесторонніх контактів з українською діаспорою. Такі контакти здійснюються за допомогою широкого співробітництва в усіх галузях життя, у тому числі і культурному. Українці, яких доля порозкидала по світу, в свою чергу з глибоким розумінням і повагою ставляться до державотворчих процесів, що відбуваються в українському суспільстві, всебічно прагнуть допомогти їй в утвердженні незалежності, набутті міжнародного авторитету. Успіхи сучасної України багато в чому залежать і від доброї волі, консолідації всіх українців, бо саме спільне етнічне коріння сприятиме розвитку загальнолюдських цінностей в українському суспільстві.

співробітництво у галузі освіти між Канадою і Україною впродовж 70-х років ХХ ст. – початку ХХІ ст. демонструє успішно здійснені різноманітні спільні проекти, взаємний обмін досвідом між організаціями освіти, запровадження ефективних форм і методів навчально-виховного процесу, спільну розробку навчально-методичних матеріалів – програм, підручників, посібників.

Співробітництво між Україною та Канадою в галузі української освіти, що зародилося у 70-х роках ХХ ст. і триває  на сучасному етапі, не втратило своєї актуальності і становить важливу сторінку стосунків двох країн на шляху до збереження ідентичності українців за кордоном, оскільки саме освіта є тим важливим чинником, який дає не лише знання рідної мови, а й забезпечує національно-патріотичне виховання наших співвітчизників в епоху процесів глобалізації та асиміляції.

Прагнення зберегти етнокультурну ідентичність особливо простежується у діяльності різноманітних культурно-просвітницьких установ. Українська діаспора в Канаді протягом довгих років створювала низку громадсько-політичних, освітніх, культурних, мистецьких, молодіжних організацій і об’єднань, що своєю продуктивною діяльністю допомогли українцям діаспори побороти "психологічний шок", пристосуватися до нового багатонаціонального оточення та самоствердитися у полікультурному середовищі шляхом поширення традиційного українського мистецтва.

Сучасні зв’язки двох греко-католицьких церков багатопланові. Перспективи розвитку цих стосунків ми бачимоё у подальшій співпраці ГКЦ Канади та України в освітній, культурній та духовній площинах. Необхідно налагодити постійний обмін студентами духовних освітніх установ, проводити спільні наукові конференції та засідання круглого столу не лише з богословських проблем, а й в інших площинах. Обмін досвідом буде корисним при вирішенні соціальних негараздів, таких, як наркоманія, ВІЛ – СНІД, зростання дитячої безпритульності та сирітства в Україні. Греко-католицькою церквою в Канаді розроблено та активно втілюється в життя механізми впливу на ці процеси, цей досвід корисно було б перейняти греко-католикам України.

Аналізуючи досвід та підходи канадського уряду в реалізації політики мультикультуралізму, дотичним є запровадження саме елементів публічної політики під час формування та реалізації державної етнополітики. Незважаючи на різниці у формі організації влади, територіальному устрої Канади та України, відповідні елементи та механізми можуть покращити рівень формування та реалізації політики, імплементацію політичних рішень, зменшити їх декларативність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про затвердження Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2015 року: постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 2012 р. № 682 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/682-2012-%D0%BF

2. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики: закон України від 01.07.2010 р. № 2411-VI [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Рада України. – 2010. – № 40. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/2411-17

3. Меморандум  про взаєморозуміння між Міністерством закордонних справ України і Департаментом закордонних справ і міжнародної торгівлі Канади про співробітництво в галузі  інформації  [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/124_047.

4. Меморандум про взаєморозуміння між Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції Канади [Електронний ресурс]. — Режим доступу:  http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU92363.html.

5. Принципова домовленість між Міністерством юстиції України і Міністерством юстиції Канади щодо співробітництва в галузі Юстиції [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main/cgi?user=c191y1992&sp=i.8.

6. Протокол про Наміри між Офісом голови комісії федеральних судових справ при Уряді Канади (перша сторона) та Міністерством юстиції України (друга сторона) та Верховним Судом України (третя сторона) [Електронний ресурс]. — Режим доступу:  http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/124_030.

7. Спільна Декларація про особливе партнерство між Україною та Канадою  [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/124_002.

8. Спільна Декларація про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Канадою [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/ cgi-bin/laws/main/cgi?user=c191y1992&sp=i.

9. Спільна Декларація про подальший розвиток відносин особливого партнерства між Україною і Канадою [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://canada.mfa.gov.ua/ua/ukraine-%D1%81%D0%B0/legal-acts.

10. Угода про дружбу і співробітництво між Україною і Канадою [Електронний ресурс]. — Режим доступу:  http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/124_001.

11. Аппатов С. Формування українсько-канадських відносин і роль у цьому української діаспори / С. Аппатов, Н. Горбатюк // Політика і час. – 1998. – № 10. – С. 19–23.

12. Антонюк О. Діаспора / О. Антонюк // Культурологічний словник / за ред. В. І. Рожка, О. В. Антонюка. – К. : НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2011. – С. 117–119.

13. Артеменко О. Україна-Канада: історія в архівних документах / О. Артеменко// Дзеркало тижня. Україна. – 2003. - №25. – С.23.

14. Гранюк С. Українська еміграція в Канаді / С. Гранюк // Дзвін. – 1993. – № 7–9. – С. 103–107.

15. Горбатюк Н. П. Українська діаспора в Канаді як фактор сучасних українсько-канадських відносин // Актуальні проблеми політики.-вип. 3-4. - 1998. - с.75-79.

16. Горбатюк Н. П. Океан не перепона. Формування українсько-канадських відносин і роль в цьому української діаспори // Політика і час. - 1998. - №10. - с.19-24

17. Горбатюк Н. П. Дiаспори як фактор в сучасній зовнішній політиці Канади (на матеріалах американо-канадської історіографії) / Записки історичного факультету.-вип. 9 - Одеса, 1999.

18. Горбатюк Н. П. Імміграційна політика Канади: історія та сучасність. // Питання міграції. - 1998. - №4. - с.2-8

19. Горбатюк Н. П. Українсько-канадськi відносини на сучасному етапі (1991-1994 р.р.) / Записки історичного факультету-вип. 5. - 1997. - с.312-318.

20. Дойчник М. Стосунки України та Канади в 1991— 1996 рр.: патронат чи співробітництво / М. Дойчик //  Нова політика. - 1998. —  № 4. —  С. 9— 12.

21. Евтух В. Б. Иммиграция и национальные отношения в истории Канады / В. Б. Евтух // Проблемы историографии Канады. – М.: Наука, 1981. – С. 103–132.

22. Євтух В. Б. Етнокультурна діяльність українських канадців: здобутки і проблеми / В. Б. Євтух, О. О. Ковальчук // Український історичний журнал. – 1991. – № 9. – С. 42–50.

23. Євтух В. Б. Українські канадці: проблеми соціально-політичної інтеграції / В. Б. Євтух, О. О. Ковальчук // Український історичний журнал. – 1996. – № 8. – С. 63–72.

24. Євтух В. Б. Українці за межами України // Історія України: нове нове бачення. - К., 1996. - Т.2. - С.467-493.

25. Жлуктенко Ю. О. Українська мова на лінгвістичній карті Канади. — К.: Наукова думка, 1990

26. Заставний Ф. Д. Українська діаспора: Розселення українців у зарубіжних країнах / Ф. Д. Заставний. - Львів: Світ, 1991. - 119с.

27. Зарубіжні українці / С. Ю. Лазебник (кер. авт. кол.), Л. О. Лещенко, Ю. І. Макар та ін. - К.: Вид-во Україна, 1991. – 252 с.

28. Зберігаючи українську самобутність: довідник / [Євтух В. Б., Камінський Є. Є., Ковальчук О. О., Трощинський В. П.] – Київ: "ІНТЕЛ", 1992. – 254 с.

29. Ігнатов В. О. Українська діаспора: проблеми і перспективи / В. О. Ігнатов, В. М. Школьняк // Філософська і соціологічна думка. – 1991. – № 10. – С. 8–17.

30. Козик В. В. Міжнародні економічні відносини / В. В. Козик. — К.: Знання —  2006. — С. 351.

31. Лановик Б., Траф'як М., Матейко Р. та ін. Українська еміграція: від минувшини до сьогодення / За ред. проф. Б. Лановика. — Т., 1999

32. Лепик В. Українці на чужині або репортажі з далеких доріг / Лепик В. – Львів: Червона Калина, 1994. – 333 с.

33. Лупул М. Непевність становища українців в Канаді / М. Лупул // Українці в Американському та Канадському суспільствах. – Джерзі Сіті, 1976. – С. 278–292.

34. Макар В. Висвітлення проблеми вживання українських поселенців у канадське суспільство в працях науковців Канади / В. Макар // Українська історіографія на рубежі століть. Наукові праці Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету. – Кам’янець-Подільський, 2001. – С. 112–120.

35. Макар В. Динаміка професійної зайнятості представників української етнічної групи Канади / В. Макар // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень. – К., 2001. – Вип. 21. – С. 177–186.

36. Макар В. Ю. Українці в канадському суспільстві: аналіз соціологічного опитування / В. Ю. Макар // Питання історії нового та новітнього часу: зб. наук. ст. – Чернівці, 1994. – Вип. 3. Ч. 1. – С. 71–78.

37. Макар, Ю. І. Чернівецький і Саскачеванський університети: 25 років співпраці / Юрій Макар // Історико-політичні проблеми сучасного світу: збірник наукових статей. – Чернівці : Рута, 2002. – Т. 9. – С. 11–19.

38. Наріжний С. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами / Наріжний С. – Прага: Knihtisk, 1992. – 249 с.

39. Осташ І. Україна-Канада: інвестиції в майбутнє / І. Осташ // Зовнішні справи. – 2010. - №9. –С.18-21

40. Росiйський О. М. Українцi у дiаспорi // Етнографiя на Украiнi: Навч.посiбник. - Львiв,2004. - С.407-425.

41. Руснак, І. С. Співробітництво України з українською діаспорою Канади в галузі освіти на рубежі століть / Іван Руснак // Матеріали V конгресу МАУ. – Чернівці, 2002. – С. 220–227.

42. Розвиток концепції полікультурності в Канаді: уроки для південного регіону України/Матеріали науково-практичної конференції “Сучасна етнокультурна та етнополітична ситуація на Півдні України і актуальні проблеми державного управління”, Одеса, 10-11 грудня 1996 р.-с.245.Трощинський В. П. Українці в світі / Трощинський В. П., Шевченко А. А. – К.: "Альтернативи", 2009. – 352 с.

43. Українська діаспора: Соціологічні та історичні студії: соціологічний довідник / [В. Євтух, В. Трощинський, А. Попок, О. Швачка]. – К.: Видавництво УА ННП "Фенікс", 2003. – 228 с.

44. Українська культура в європейському контексті / Ю. П. Богуцький, В. П. Андрущенко, Ж. О. Безвершук, Л. М. Новохатько ; за ред. Ю. П. Богуцького. – К.: Знання, 2007. – 679 с.

45. Українці в американському та канадському суспільствах: соціологічний довідник / [ред. Ісаїв В.] – Нью-Джерсі: Видавництво М. П. Коць, 1994. – 360 с.

46. Четверта хвиля еміграції: регіональні особливості: "Круглий стіл", 22 серп. 2002 р., м. Київ: Стенограмма / Ін-т дослідж. діаспори; Упоряд. І. Винниченко. - К.: Геопринт, 2002. - 40с.

47. Чернова К. О. Співробітництво України з діаспорою США і Канади: витоки, еволюція і перспективи: Дис… канд. іст. наук: 07.00.03 / Чернова К. О. – К., 1994. – 188 арк.

48. Чорний С. Українці в Євразії. Чисельність і розміщення за переписами 1897—1990 рр. — Київ, 2002

49. Цибрівський Р. Українці в ЗСА й Канаді, ідентифіковані переписами населення / Цибрівський Р. – Нью-Йорк: Український соціологічний інститут, 1975. – 31 с.

50. Цимбалістий В. Ф. Теорія міжнародних відносин. / В. Ф. Цимбалістий.  — Львів: Новий Світ. — 2000, 2006. — С. 238.

51. Canada Ukraine Foundation. Report of Proceeding. - Edmonton Regional Seminar. January 31.1998.-Edmonton, 1998.-8p.; СUF Workshop. February 7-8, 1998.-12 p.

52. Deconstructing a Nations Immigration, Multiculturalism & Racism in ’90s Canada. Ed. by V. Satzewich. Saskatoon: University of Saskatchewan, 1992.-537 p.; L. Driedger. Multi-Ethnic Canada. Identities & Inequalities. Toronto: Oxford Univ. Press, 1996.-352p.

53. CEA Forum: Ukraine. A summary of the proceeding of two-day conference for CIDA technical assistance projects in Ukraine. November 21st-22, 1997.-Ottawa: CBIE, 1997.-35p.; Policy Options: Ukraine. A policy paper based on a symposium held December 3rd, 1996.-Ottawa: CBIE, 1996

Додаток А

Пріоритети українсько-канадських відносин (Дорожня карта)

(витяг)

Пам’ятаючи, що Канада стала першою Західною країною, яка визнала незалежну Україну 02 грудня 1991 року, Україна та Канада підкреслюють важливість їхніх відносин як друзів та надійних партнерів. Україна та Канада вітають міцні та динамічні взаємини між їхніми народами, які ґрунтуються на особливих історичних та культурних зв’язках, збагачених та скріплених наявністю у Канаді понад мільйонної громади канадців українського походження.

Ми і надалі наголошуємо також, що співробітництво між нашими демократіями базується на спільних цінностях та інтересах, включаючи поширення демократії та економічних свобод, гарантування безпеки та територіальної цілісності, посилення верховенства права, захист прав людини та підтримку інновацій та технологічного розвитку.

Україна та Канада підтверджують відносини Особливого партнерства, задекларовані ними у спільних Деклараціях у 1994 та 2001 роках, наголошують на взаємному бажанні поглиблювати їх в економічній, політичній, гуманітарній, культурній та безпековій сферах. Зазначені у цьому документі пріоритети є дорожньою картою, яка відображає наміри сторін стосовно питань, яких вона стосується. Цей перелік пріоритетів не є вичерпним.

І. Принципи співробітництва

1. В основі дружби двох держав лежить взаємне розуміння та визнання того, що демократія є головною гарантією безпеки, процвітання і свободи, має спиратися на верховенство права та підтримуватися належним управлінням.

2. Співробітництво у сфері оборони та безпеки є наріжним каменем ефективної відповіді викликам миру та безпеки.

3. Взаємна підтримка суверенітету, незалежності та територіальної цілісності, включаючи право кожної держави вільно обирати власну внутрішню та зовнішню політику є основою наших двосторонніх відносин.

4. Всебічна співпраця між Україною та Канадою сприяє процвітанню, добробуту та безпеки євроатлантичної спільноти.

ІІ. Політичний діалог

1. Україна та Канада висловлюють бажання продовжувати та поглиблювати двосторонній політичний діалог шляхом здійснення візитів високого рівня.

2. Україна і Канада продовжуватимуть продуктивну співпрацю в рамках ООН, ОБСЄ, Комісії Україна-НАТО та інших міжнародних організаціях, членами яких вони є.

3. Україна і Канада поглиблюватимуть діалог через механізми двосторонньої співпраці, зокрема шляхом проведення двосторонніх політичних та з питань безпеки консультацій між Міністерством закордонних справ України та Департаментом закордонних справ і міжнародної торгівлі Канади.

4. Україна та Канада усвідомлюють важливість розширення порядку денного двосторонніх політичних консультацій на інші сфери співробітництва на їхнє спільне благо.

ІІІ. Євроатлантична безпека

1. Україна та Канада і надалі захищатимуть спільні цінності євроатлантичної спільноти, зміцнюватимуть мир та безпеку в регіоні і світі.

2. Україна високо цінує послідовну підтримку її євроатлантичних прагнень з боку Канади. Канада підтримує бажання України приєднатися до НАТО та працюватиме з Україною та союзниками по НАТО щоб втілити ці прагнення в життя. Україна та Канада вітають підтвердження на саміті НАТО у Стразбурзі/Келі положення про те, що Україна буде членом НАТО. Україна та Канадамають намір тісно співпрацювати в рамках реалізації Річних національних програм по набуттю Україною членства в НАТО.

3. Україна і Канада відзначають важливість ефективного впровадження Річної національної програми України як важливого засобу для набуття членства в НАТО.

4. Україна та Канада підтримують доповнення Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО, які б відображали центральну роль Комісії Україна-НАТО у контролі над розпочатим у Бухаресті процесом, поглибленні політичного діалогу між Україною та НАТО, а також підтримці зусиль України у просуванні політичних, економічних та оборонних реформ на шляху до членства в НАТО.

5. Україна підтверджує свій рішучий намір проводити ефективну інформаційно-роз’яснювальну кампанію з метою підвищення обізнаності про співпрацю України з НАТО та мандат НАТО і очікує на підтримку таких зусиль з боку Канади. Канада вітатиме збільшення зусиль з проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з цих питань.

6. Україна та Канада продовжуватимуть розвивати свою співпрацю в міжнародних миротворчих операціях. Канада вітає внесок України у справу безпеки та особливо відзначає направлення Україною військового персоналу до складу Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані.

ІV. Співробітництво у сфері безпеки

1. Україна та Канада поділяють зацікавленість у сильній, незалежній та демократичній Україні. Суверена та незалежна Україна, недоторкана у своїх власних кордонах є важливим контрибютером у регіональну та євроатлантичну безпеку. Канада поновлює свою беззастережну підтримку територіальній цілісності України.

2. Україна та Канада і надалі співпрацюватимуть на двосторонньому та багатосторонньому рівнях у справі протидії міжнародному тероризму та його фінансуванню, а також міжнародній організованій злочинності, включаючи торгівлю людьми, піратство, незаконний обіг зброї та наркотиків і корупцію.

3. Україна та Канада продовжуватимуть протидіяти незаконному розповсюдженню матеріалів та технологій, що можуть використовуватись в цілях створення зброї масового знищення, шляхом дотримання міжнародних стандартів нерозповсюдження та ефективного застосування і посилення експортного контролю. З цією метою вони також продовжать активну співпрацю в рамках режимів експортного контролю та відповідних міжнародних форумів.

4. Україна та Канада продовжать плідну співпрацю в рамках ініціативи групи G-8 „Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї та матеріалів масового знищення” з метою надання реального внеску у справу попередження розповсюдження зброї та матеріалів масового знищення. Україна цінує фінансовий внесок Канади на встановлення обладнання з виявлення матеріалів радіоактивного випромінювання на пунктах перетину кордону та в аеропортах України.

5. Україна та Канада підтверджують свої зобов’язання щодо подальшої співпраці з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та перетворення об’єкта „Укриття” на місце, що є безпечним для людей та навколишнього середовища.

6. Україна та Канада підтверджують співпрацю із імплементації існуючих міжнародних домовленостей у сфері контролю над озброєннями. Обидві країни шукатимуть можливості для взаємного обміну інформацією щодо відповідної політики та практики.

VІІ. Міжособистісні контакти та культурні обміни

1. Україна та Канада визнають важливість розвитку двосторонніх зв’язків у консульській сфері та надання сприяння міжособистісним контактам.

2. Україна та Канада продовжуватимуть сприяння міжособистісним зв’язкам через двосторонні культурні, освітні та професійні обміни, зокрема для молоді. Україна та Канада працюватимуть над укладанням Угоди про молодіжні обміни.

3. Україна та Канада і надалі сприятимуть прямим контактам між їхніми громадськими організаціями, включаючи неурядові та культурні організації.

4. Канада вітає започаткування Генерального консульства України в Едмонтоні (Альберта) як свідчення зростаючих двосторонніх зв’язків між їхніми народами.

5. Україна високо цінує визнання Канадою Голодомору 1932-1933 рр. в Україні актом геноциду. Україна та Канада тісно співпрацюватимуть з метою сприяння вшануванню і підвищення рівня обізнаності громадськості про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні, в тому числі, в рамках міжнародних організацій.

Вчинено у Нью-Йорку _____________________________2009 року, у двох примірниках, українською, англійською і французькою мовами, причому усі тексти мають однакову силу.

За Україну

.в.о. Міністра закордонних справ

Володимир Хандогій

За Канаду

Міністр закордонних справ

Додаток Б

Меморандум про співробітництво між Україною та провінцією Саскачеван (Канада)

Дата підписання: 02.10.1995

Дата набрання чинності: 02.10.1995

ПЛАН ДІЙ

Вступ

Враховуючи те, що Уряд і народ України мають намір розвивати свою країну як незалежну, демократичну державу та зміцнити її добробут шляхом економічних реформ;

враховуючи те, що Уряд і народ Канади продемонстрували повну підтримку цьому напрямку своїм ранішим визнанням незалежної України та створенням програми технічної допомоги політичним та економічним реформам;

враховуючи те, що Уряд та мешканці провінції Саскачеван та Канади висловлюють бажання підтримати і доповнити завдання та ініціативи Канади та України, встановивши і розробивши свій власний План Дій з метою розширення зв'язків з Україною;

обидві сторони дійшли згоди щодо наступних статей співробітництва.

А. Загальні положення

1. Двосторонній Комітет

Уряди України і провінції Саскачеван погоджуються створити свої керівні комітети в складі старших урядових осіб для проведення переговорів та реалізації Плану Дій. Ці комітети очолять: Міністр закордонних справ України та Міністр з міжурядових справ провінції Саскачеван. Міністру провінції Саскачеван і надалі допомагатиме Дорадчий Комітет у справах розвитку відносин між Україною та провінцією Саскачеван, створений на громадських засадах.

2. Міжміністерські обміни

Обидві сторони погоджуються час від часу і коли в цьому буде потреба здійснювати обмін делегаціями міністерського рівня з метою оцінки прогресу реалізації Плану Дій і підготовки, якщо це необхідно, відповідних поправок до нього. Формальні зміни можуть бути внесені лише за письмової згоди Міністра закордонних справ України та Міністра з міжурядових справ провінції Саскачеван.

3. Спільний нагляд

З метою прискорення впровадження Плану Дій обом Урядам допомагатимуть Голова Дорадчого комітету провінції Саскачеван, який 2 рази на рік відвідуватиме Україну, та Посол України в Канаді або його заступник, які здійснюватимуть регулярні візити до провінції Саскачеван. Жодний з представників не має права здійснювати зобов'язання від імені того чи іншого уряду, якщо він не уповноважений письмовою згодою Міністра закордонних справ України або Міністра з міжурядових справ провінції Саскачеван.

4. Регіональне зосередження

Місце проведення заходів Плану Дій вирішуватимуть обидві сторони, враховуючи потреби, беручи до уваги існуючі зв'язки між громадою і Урядом провінції Саскачеван та Західною Україною, зокрема Чернівецькою областю.

5. Державне управління

Обидві сторони погоджуються запровадити програму обмінів старшими урядовими особами, з метою підвищення їх кваліфікації для державного управління, політики та програмного розвитку і для успішного застосування нижченазваних галузевих програм, включаючи:

- енергетику;

- сільське господарство;

- охорону здоров'я;

- освіту;

- навколишнє середовище;

- культуру;

- розвиток підприємницької діяльності;

- розвиток демократії.

Такі обміни можна буде проводити в рамках різних програм, що фінансуються Урядом Канади, до тієї міри, доки вони відповідатимуть цілям та вимогам таких програм. Організаційні деталі вирішуватимуть відповідні представники галузей в Україні та провінції Саскачеван, а також канадські виконавці програми.

Б. Галузеві обміни

Освіта

11. Розробка навчального плану

Відповідно до резолюцій Конференції з питань освіти, що відбулась у 1994 році в Україні, Саскачеванський Департамент освіти, навчання та зайнятості (СДОНЗ) погоджується перейти до програми розробки навчального плану для початкової і середньої освіти в Україні. Це включатиме восьмимісячні стажування фахівців з української мови і викладачів відповідних галузей України у Саскачевані. Документи навчального плану і підручники для викладачів будуть спільно розроблені Департаментами освіти у Саскачевані та Україні. Представники обласних шкільних адміністрацій будуть мати право брати участь у цій програмі. Деталі матеріально-технічного забезпечення будуть обговорені Департаментом освіти Саскачевану і Міністерством освіти України.

12. Обмін студентськими групами

СДОНЗ продовжить сприяти і надавати матеріально-технічну підтримку провінційним учбовим закладам, які бажають здійснювати обмін групами студентів з аналогічними закладами в Україні, включаючи існуючий обмін групами учнів середньої школи з Чернівецької області і обмін групами студентів згідно з літньою програмою поглиблення знань в Інституті ім. П. Могили у Саскатуні.

Культура

13. Заходи у сфері культури

Для зміцнення розуміння і значення відповідних народів і культур, Міністерство культури України і Департамент Муніципалітету (відділ мистецтва, культурних заходів і багато-культурності провінції Саскачеван) готові сприяти створенню партнерства між відповідними організаціями у своїй юрисдикції для таких цілей:

- виробництво і демонстрація художніх фільмів;

- виробництво і демонстрація документальних відеофільмів;

- обмін виданням книжок і правом видання;

- звукозапис і демонстрація;

- обмін телевізійними програмами.

Обидві сторони вживатимуть заходів для визначення і сприяння відповідним партнерам кожної з зазначених ініціатив. Виробництво, програмування, фінансові та комерційні угоди укладаються відповідними виконавчими партнерами для кожного проекту.

Цей План діяльності є однаково рівнозначним українською і англійською мовами.

Підписано 2 жовтня 1995 року в м. Києві, Україна.

За Уряд України За Уряд провінції Саскачеван (Канада) (підпис) (підпис) Павло Лазаренко Рой Романов Перший Віце-прем'єр-міністр Прем'єр провінції Саскачеван України