67.Технологія прихоплень тдш та ткдш.

Торпеди з детонувального шнура призначені для двох цілей:

1)повного звільнення прихваченої бурильної колони методом створення вибухової хвилі;

2)полегшення відкручування різьбового з'єднання труб, які знаходяться вище місця при­хвату.

У першому випадку при вибуху торпеди напроти зони прихвату ударна хвиля сприяє відриву труб від стінки свердловини або від сальника.

Цей метод дає позитивні результати, якщо застосовувати його одразу ж після виникнен­ня прихвату і перед встановленням ванн. Застосування цього методу після ванн та інших тривалих робіт не дає відчутного результату. Торпеди типу ТДШ рекомендується викорис­товувати за тиску в місці вибуху до 80 МПа і температури до 120°С.

Торпеди виготовляють з детонувального шнура ма­рок ДШВ, ДШУ і ДШТ. У свердловинах з великими температурами потрібно застосовувати детонувальний термостійкий шнур і відповідні вибухові патрони. Вели­чина заряду торпеди має забезпечити необхідний ефект і виключити пошкодження труби.

Довжина торпеди ТДШ для ліквідації прихвату має дорівнювати або бути трохи біль­шою за довжину зони прихвату, але з розрахунком, щоб загальна маса заряду не перевищу­вала 5 кг.

Для ліквідації прихвату за допомогою шнурової торпеди ТДШ проводять такі роботи:

-визначають інтервал або верхню межу прихвату;

-спускають у свердловину торпеду потрібної довжини і встановлюють її навпроти зони прихвату;

-натягують бурильну колону з максимально можливим зусиллям;

-здійснюють вибух.

-Після цього колона має звільнитися.

Розходження бурильної колони з відбивкою її ротором треба починати одразу після вибуху торпеди ТДШ

68. Технологія установлення цементного моста, забурки та перебурки нового ствола свердловини для ліквідації прихоплень бурильної колони.

Трапляються випадки, коли не вдається ліквідувати прихоплення відомими способами. Наприклад у випадку , коли бурильна колона розміщується в свердловині в 2-3 рази і зєднатися з нею не вдається. Часто трапляється, що верхня частина бурильної колони розміщена таким чином, що її неможливо захопити , а пропуск поруч знею труб виключений. Вцьому випадку приймають рішення або завершити буріння, або забурити новий ствол, зберігши верхню частину ствола , розміщену над аварійним інструментом.

Забурка нового ствола може відбуватися як в закріпленому так і в незакріпленому інтервалі свердловини. В першому випадку вона здійснюється через прорізане вікно в обсадній колоні, а в другому – після установки штучного вибою , а при необхідності і відхилювача. Забурку нового ствола здійснюють як роторним способом з застосуванням відхилювача , так і з допомогою вибійних двигунів, включених в спеціальні компоновки.

При установці цементного моста в необсадженій частині :

• По даних геофізичних досліджень вибирають інтервал встановлення цементного стакана і його висота. Рекомендується встановлювати в інтервалі складеному однорідними по твердості породами, найкраще в м’яких породах де проходка на долото складає не менше 10 м. при установці цементного стакана в твердих породах – збільшують діаметр ствола зривами або розширювачами ( не менше 215 мм ) . Верхня частина цементного моста повинна знаходитися вище залишеного інструменту на 50 м ,

• Вибирають рецептуру цементного моста. Цементні розчини повині забезпечити якісну ізоляцію пластів, хороше щеплення з породою, створити цементний камінь з високими механічними властивостями, не допустити поглинання цементного розчину під час продавки. При температурах до 100 С використовують порт ланд цемент, при вищих – спеціальні термостійкі (шлакові, шлако-піщані, кремнеземні) тампонажні суміші. Для підвищення міцності цементного каменю – до цементного розчину додають 0,5-3 % смоли МФ-АР. В складних умовах до розчину додають краситель – для контролю забурки нового ствола.

• Розробляють технологію і спосіб цементування;

• Вибирають спосіб забурки нового ствола;

Перед установкою цементного моста провіряють стан остьового і проти викидного обладнання, обв’язку устя свердловини, стан бурильної колони, опресовують нагнітальну лінію на тиск в 1,5 раз більший очікуваного, готовність ствола до установки цементного моста. Визначають об’єм тампонажного розчину, к-ть матеріалів, об’єми притискувальної і буферної рідини згідно «Інструкції по кріпленню нафтових і газових скважин».

Для забурки нових стволів рекомендується застосовувати наступні типи доліт : зарізні долота із штучних алмазів типу ИСМ-А188, 9С; ИСМ –А188,9СМ; 1СМ.При виборі між 1-но і 2-во шарошковими долотами перевагу надають 1-но шарошковим . Ефективним способом забурки нового ствола в свердловинах великого діаметра є буріння долотом малого діаметра з наступним розширенням.

Нові стволи забурюються роторним способом з застосуванням ексцентричного долота чи ексцентрично перехідника або установкою відхиляючого клина.

Забурка нового ствола включає 3 етапи:

-виробка жолоба – буріння при обмеженій загрузці для набору відхилення від старого ствола

- буріння нахиленої ділянки ствола довжиною 10-15 м при обмеженій загрузці (поступово збільшують до 40 кн).

-буріння інтервалу 10-15 м з рівномірним збільшенням осьового навантаження до проектної величини.

При відході нового ствола від старого не менше ніж на 1,5 м – переходять на пряму компоновку.

Ш