33. Причини гнвп

1. Геологічні – наявність пласта з неврахованим великим пластовим тиском і високою проникністю; утворення штучних газонасичених пластів через перетік газу знизу

2. При зниженні гідростатичного тиску: зменшення густини бурового розчину з різних причин, зниження рівня( поглинання, підйом інструменту), високе СНС бурового розчину, яке при відсутності циркуляції призводить до зависання розчину

3. Без зниження тиску на пласт: з вибуреною породою, через дифузію. В останньому випадку коли довго не було промивки ствола

4. Спуск бурильної колони чи обсадної колони з високою швидкістю, що призвело до гідророзриву пласта і поглинання з падінням рівня і депресією на проявляючий пласт

5. Руйнування зворотнього клапана при спуску обсадної колони, що призвело до падіння рівня і зниження гідростатичного тиску

Заходи із запобігання ГНВП

1. Герметизувати устя свердловини превенторами, регулярно стежити за їх справністю, перевіряти надійність системи керування ними і своєчасно ліквідовувати виявлені дефекти

2. Систематично контролювати параметри бурового розчину, який виходить зі свердловини

(густину і вміст газу через кожних 15 хв.). Підчас розкриття горизонтів з аномально високим пластовим тиском необхідно здійснювати безперервний контроль вказаних параметрів і вносити корективу в їх зміни.

3. Реологічні параметри бурового розчину та добовий відстій звести до мінімально можливих значень, що дозволить краще відділяти газ із розчину.

4. Ретельно дегазовувати буровийрозчин, який виходить із свердловини; за високої концентрації газу у розчині доцільно призупинити поглиблення свердловини і у процесі циркуляції розчину дообважнити його або замінити свіжим з підвищеною густиною.

5. На буровій мати запас бурового розчину необхідної якості для розкриття газоносного горизонту у кількості, якадорівнює двом-трьомо б’ємам свердловини.

6. Підчас підйому бурильної колони доливати у свердловину буровий розчин з такимрозрахунком, щоб його рівень був на устіс вердловини.

7. У нижній частині бурильної колони встановити зворотний клапан або під вертлюгом кульовий кран високого тиску.

8. Не допускати тривалих простоїв свердловини без промивання, своєчасне промивання дозволить виділити газ, що поступає внаслідок дифузії тощо.

9. Усхему циркуляційної системи включитирівнемір, витратомір та інші прилади та пристрої.

10. Провести відповідні навчання з членами бурової бригади дляз апобігання ГНВП, розподілити їх обов’язки на випадок початку ГНВП.

Якщо викид перейшов у відкрите фонтанування, то до роботи з ліквідації аварії приступають спеціалізовані протифонтанні служби.

П

8. Призначення, типи, оптимальна домішка наповнювачів.

Залежно від умов буріння конкретної свердловини наповнювачі використовують як добавку до циркулюючого бурового розчину або у вигляді порційної закачки в зону по­глинання зі спеціальною рідиною.

Наповнювачі є частинками твердих матеріалів різної форми і різних розмірів. Викорис­товують наповнювачі таких різновидів:

волокнисті (кордне волокно, обрізки ниток та ін.);

лускоподібні (слюда, обрізки целофану та ін.);

зернисті (горіхова шкаралупа, керамзит, перліт, пісок, частинки гуми, пластмас і т.ін.).

Наповнювачі виготовляють із відходів виробництва. Як правило, кращі результати із закупорювання каналів поглинання одержують у разі сумісного використання різних напов­нювачів. Основна вимога до наповню­вачів — зменшення поперечного перерізу і закупорювання поглинаючих каналів пласта в зоні навколо свердловини. Кращою закупорювальною здатністю характеризуються частин­ки наповнювача, які з надходженням у пласт швидко набухають.

Відома низка пропозицій щодо створення набухаючих наповнювачів, але їх реалізація практично затруднена. Практикують обробку наповнювачів для поліпшення його техно­логічних характеристик.

У наповнювачах, які використовують у бурових розчинах, не має бути розчинених речо­вин (у тому числі токсичних); вони мають зберігати міцність, перемішуватися з буровим розчином і утримуватися в його об'ємі. Менш жорсткі вимоги ставлять до наповнювачів, які використовують у твердіючих тампонажних сумішах.

Фірма «Baroid» (США) розробила і поставляє наповнювачі трьох різновидів:

ВНДІБТ (ВАТ НВО «Буроваятехника» — ВНИИБТ, м. Москва, Росія) розробив техноло­гічні способи використання наповнювачів під час буріння. В табл. 8.1 наведений перелік добавок та їх раціональний вміст у буровому розчині. Наповнювач вводять поступово про­тягом двох-трьох циклів циркуляції.

У разі розкриття зон поглинання високої інтенсивності (60—100 м³/год) раціонально застосовувати комплекси із таких наповнювачів: целофану і слюди, полови зернових або тех­нічних культур у суміші із гранульованими наповнювачами з різним розміром частинок.

Високою закупорювальною здатністю в малих об'ємах спеціальних рідин з підвищеною концентрацією наповнювачів характеризуються комплекси:

волокнисті та лускоподібні;

волокнисті та гранульовані;

гранульовані, волокнисті та лускоподібні (з розміром частинок у 2—3 рази меншим за розмір частинок гранульованого наповнювача).

Під час підбору комплексу наповнювачів у буровому розчині слід підтримувати раці­ональне їх співвідношення.

Під час розкриття зони поглинання з використанням наповнювачів треба застосовувати заходи для керування гідродинамічною ситуацією у свердловині.

У разі розкриття зони повного поглинання потрібно по можливості зменшити про­дуктивність бурових насосів і продовжити поглиблення свердловини.

Після розбурювання поглинаючого пласта і повного відновлення циркуляції профілак­тичний буровий розчин очищують від наповнювача за допомогою вібросит.