3. Поняття про тактичну підготовку спортсменів високої кваліфікації.

Тактична підготовка спрямована на засвоєння спортсменами необхідних знань в області тактики, на формування певних навичок і вмінь правильного ведення спортивної боротьби, а також на вдосконалення тактичної майстерності.

Тактика – розділ теорії, що вивчає доцільні засоби, способи і форми ведення спортивної боротьби, а також їх застосування проти конкретного супротивника в конкретних умовах змагань для досягнення перемоги. (Ивойлов О.В. Теоретичні аспекти спортивної тактики.-«Теорія і практика фізичної культури», 1972, №12.)

До засобів тактики відносяться дії спортсменів, які характеризуються строго визначеною руховою структурою і необхідними для їх рівнями прояву фізичних якостей. Ці дії базуються на специфічних для певного виду спорту знаннях, уміннях і навичках.

Під способами тактики розуміється певна організація дій спортсмена та команди, що виражається в застосуванні різних систем, комбінацій і прийомів (контрприемов). Для вирішення однієї і тієї ж тактичної задачі можуть бути використані різні варіанти систем комбінацій і прийомів.

Форми тактики – це певні комплекси по-різному організованих дій спортсмена та команди.

Форми тактики пов'язані з характером змагальної боротьби. Слід розрізняти групову та командну форми тактичних дій, в залежності від того, чи застосовуються вони для нападу (наприклад, у спортивних іграх – швидкий прорив, позиційний напад чи захист).

У відповідності з поведінкою спортсмена насамперед слід розрізняти пасивну та активну тактику.

Пасивна тактика – це умисне надання ініціативи супротивника з тим, щоб у потрібний момент здійснити необхідні заходи (контратака у фехтуванні, фінішний ривок «із-за спини» в бігу, плаванні, велосипедному спорті).

Активна тактика – це нав'язування противнику дій, вигідних для себе. Вона може проявлятися в різних формах, наприклад: в зміні характеру рухової діяльності (біг з нерегулярно змінною швидкістю, тобто «рваний біг», уповільнена гра в середині поля у футболі з подальшим блискавичним проривом і т. д.), у зміні технічних прийомів, комбінацій (передачі, подачі в спортивних іграх і ін).

У процесі тактичної підготовки спортсмена вирішуються 3 основні завдання:

1) придбання тактичних знань;

2) формування тактичного мислення;

3) засвоєння тактичних навичок і умінь.

Загальні і спеціальні знання з тактики в обраному виді спорту складають необхідну передумову вивчення різних тактичних дій та оволодіння тактичними навичками. Крім того, вони є основою творчого мислення при вирішенні індивідуальних та колективних тактичних завдань.

Спортсмен повинен знати: правила змагань, особливості їх суддівства і проведення; умови змагань і своїх супротивників; основи тактичних дій в спорті, їх залежність від фізичної, технічної та вольової підготовленості; головні особливості тактики свого виду спорту та ін.

Важливе значення має вивчення спеціальної літератури, вивчення правил, особливостей суддівства і проведення змагань, аналіз фото-кіноматеріалів з тактики, аналіз спостережень на змаганнях, вивчення умов і місць проведення змагань.

Тактична підготовка зводиться в одних випадках до раціонального розподілу сил спортсмена під час змагань або доцільному використанню техніки для вирішення конкретних спортивних завдань, в інших – до підвищення ефективності у взаємодіях з партнерами по команді або до швидкого і своєчасного перемикання з однієї системи тактичних дій на іншу.

Основні методичні положення при складанні тактичних планів для виступу в змаганнях: всі засоби, форми і способи ведення спортивної боротьби виражаються у певному тактичному плані.

Тактичний план – це програма основних дій окремих спортсменів або команди в цілому, випливає з аналізу співвідношення власних можливостей та сил противника.

Тактичний план намічається в процесі підготовки до змагань і остаточно уточнюється до моменту їх початку.

При складанні плану виступу в змаганнях необхідно враховувати такі основні дані:

1) загальний стан спортсмена до моменту змагань (рівень фізичної, технічної, психологічної підготовленості, ступінь володіння певними тактичними прийомами і комбінаціями і т. д.);

2) дані про основні супротивників (особливості їхньої тактики і підготовки);

3) погоду та умови місць змагань;

4) особливості правил змагань та особливості суддівства змагань.

Тактичний план має такі основні розділи:

а) головне завдання;

б) загальна форма тактичної боротьби (наступальна, активно-оборонна, захисна) і її варіант стосовно до умов даних змагань.

У спортивних іграх, крім того, треба передбачати: систему гри, комбінації, приватні прийоми у взаємодіях між іграми. В інших видах спорту-можливість застосування групової тактики і окремих комбінацій і прийомів;

в) розподіл сил з урахуванням інтенсивності, тривалості і характеру навантажень і відпочинку – режим змагань;

г) розподіл сил у процесі кожного окремого виступу (графік швидкості, умовний графік, темп гри, тривалість і характер розминки);

д) можливі перемикання від однієї тактики (або системи) до іншої тактики (системі) в процесі змагання у зв'язку з можливими змінами завдань і обстановки тактичної боротьби;

е) способи і методи маскування власних намірів; ж) дані про противника, слабкі і сильні сторони його підготовки (фізичної, тактичної, технічної і вольовий) та відповідні прийоми нападу (індивідуальні та групові) та протидії (активно-оборонні та захисні); з) дані про місця змагань, погоду, суддівство, глядачів і т. д.

У спортивних іграх крім загального тактичного плану гри команди може бути складений тактичний план і для окремих гравців. В основу такого плану може бути покладений аналіз співвідношення сил единоборствующей пари (напад і захист).

План проведення майбутнього змагання складається спортсменом і тренером спільно, так як зростання тактичної майстерності спортсмена неможливий без його активної участі в складанні тактичних планів змагань.