21

Лекція 4

ТЕМА. СТОРОНИ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ В ОЛІМПІЙСЬКОМУ СПОРТІ

План

1.Поняття про різнобічну підготовку спортсмена. Технічна підготовка спортсмена.

2. Фізична підготовка спортсменів в ОС.

3. Поняття про тактичну підготовку спортсменів високої кваліфікації.

4. Психологічна підготовка.

5. Теоретична підготовка як складовий компонент підготовки кваліфікованого спортсмену.

6. Інтегральна підготовка спортсменів.

1.Поняття про різнобічну підготовку спортсмена. Технічна підготовка спортсмена.

Олімпійські ігри, як одне з найбільш яскравих і популярних явищ сучасного громадського життя, привертають величезну увагу не тільки широких верств населення переважної більшості країн світу, але й перебувають у сфері пильної уваги й практичної діяльності керівників держав, найбільших політичних і суспільних діячів. Успішні виступи на Олімпійських іграх уже давно ототожнювалися з науково-технічним потенціалом країни, ефективністю системи освіти й виховання, фізичним та інтелектуальним потенціалом націй, її конкурентноздатністю на світовій арені. Сьогодні успіхів у великому спорті можуть досягти лише ті спортсмени, у яких високий рівень фізичної, технічної, тактичної, моральної і вольової підготовленості поєднується з досить високою теоретичною підготовленістю.

У спеціальній літературі виділяють різні види та різновиди підготовки спортсменів. Узагальнення розрізнених і відносно усталених думок дозволяє запропонувати три найбільш значущих ознаки для їх загальній класифікації:

• по переважному впливу на ті чи інші компоненти готовності спортсмена до досягнення (технічна, тактична, фізична, психологічна, інтелектуальна (теоретична підготовка);

• за характером взаємозв'язку зі спортивною спеціалізацією (загальна і спеціальна підготовка);

• за ступенем з'єднання, поєднання та реалізації в умовах тренувальної і змагальної діяльності різних сторін підготовленості, якостей і здібностей (інтегральна підготовка).

Технічна підготовка спортсмена – це процес навчання техніці рухів, властивих даному виду спорту і необхідних в ньому.

Розрізняють загальну та спеціальну технічну підготовку. Загальна технічна підготовка спрямована на оволодіння різноманітними руховими вміннями та навичками з допоміжних видів спорту, спеціальна технічна підготовка – на досягнення технічного майстерності в обраному виді спорту.

Треба мати на увазі те, що під «спортивною технікою» розуміють певний спосіб виконання рухового дії, який характеризується тим або іншим ступенем ефективного використання спортсменом своїх рухових можливостей для досягнення спортивного результату.

Роль спортивної техніки в різних видах спорту різна. Виходячи з особливостей рухової діяльності і способів оцінки спортивних досягнень, виділяють наступні групи видів спорту з характерною для них спортивною технікою.

Швидкісно-силові види (спринтерський біг, метання, стрибки, піднімання штанги та ін). Характерна особливість цих видів – короткочасність і максимальна потужність зусиль. Техніка спрямована на те, щоб забезпечити спортсмену можливість у процесі рішення рухової завдання розвивати найбільш потужні зусилля в основній фазі руху, в потрібному напрямку, при повноцінному використанні внутрішніх і зовнішніх сил, діючих на його тіло.

Види з переважним проявом витривалості (біг на довгі дистанції, лижні гонки, велосипедний спорт та ін). Техніка спрямована на економізацію витрати фізичних сил і підвищення ефективності оптимальних робочих зусиль.

Види спорту, пов'язані з оцінкою результатів змагань на точність, виразність рухів позаданной програмі (спортивна гімнастика, фігурне катання на ковзанах та ін). Техніка тут набуває самостійну роль, стаючи предметом оцінки спортивного досягнення. Фізична підготовка тут відіграє підсобну роль і служить лише для вдосконалення техніки рухів.

Види, які характеризуються активною взаємодією спортсменів (особистого та командного характеру) при змінних умовах рухової діяльності (бокс, боротьба, баскетбол і футбол, ін). Техніка покликана вирішувати ряд складних завдань: підвищення ефективності використання максимальних зусиль, економізації робочих зусиль, підвищення швидкості, точності дій в умовах мінливої обстановки спортивної боротьби.

Розрізняють загальну та спеціальну технічну підготовку. Загальна технічна підготовка спрямована на оволодіння різноманітними руховими вміннями та навичками, необхідними в спортивній діяльності.

Завдання ОТП:

1.Збільшіть (або відновити) діапазон рухових умінь і навичок, що є передумовою для формування навичок в обраному виді спорту.

2.Овладіти технікою вправ, що застосовуються в якості засобів ЗФП.

Спеціальна технічна підготовка спрямована на оволодіння технікою рухів в обраному виді спорту. Її завдання:

1. Сформувати знання про техніці спортивних дій.

2. Розробити індивідуальні форми техніки рухів, що найбільш повно відповідають можливостям спортсмену.

3. Сформувати уміння і навички, необхідні для успішної участі в змаганнях.

4. Переробити і оновити форми техніки (в тій мірі, в якій це диктується закономірностями спортивно-тактичного вдосконалення).

5. Сформувати нові варіанти спортивної техніки, що не застосовувалися раніше.

Під технічною підготовленістю слід розуміти ступінь освоєння спортсменом системи рухів (техніки виду спорту), що відповідає особливостям даного виду спорту і спрямованої на досягнення високих спортивних результатів.

У структурі технічної підготовленості важливо виділити:

• базові рухи, до них відносяться рухи і дії, що становлять основу технічної оснащеності даного виду спорту, без яких неможливе ефективне здійснення змагальної боротьби з дотриманням існуючих правил. Освоєння базових рухів є обов'язковим для спортсмена, що спеціалізується в тому чи іншому виді спорту.

• додаткові рухи й дії - це другорядні рухи і дії, елементи окремих рухів, які характерні для окремих спортсменів і пов'язані з їх індивідуальними особливостями. Саме вони і формують індивідуальну технічну манеру, стиль спортсмена.

По ступеню засвоєння прийомів і дій технічна підготовленість характеризується трьома рівнями:

• наявністю рухових уявлень про прийоми і дії, і спроб їх виконання;

• виникненням рухового вміння;

• створенням рухового навику.

Рухове уміння відрізняють нестабільні і не завжди адекватні способи рішень рухової задачі, значна концентрація уваги при виконанні окремих рухів, відсутність автоматизованого управління ними.

Характерними особливостями рухового навику, навпаки, є стабільність рухів, їх надійність і автоматизированность. (Платонов, Теорія спорту, С. 144).

Досить високий рівень технічної підготовленості називають технічною майстерністю. Критеріями технічної майстерності є:

1. обсяг техніки – загальна кількість технічних прийомів, які вміє виконувати спортсмен;

2. різнобічність техніки – ступінь різноманітності технічних прийомів. Так, у спортивних іграх це - співвідношення частоти використання різних ігрових прийомів;

3. ефективність володіння спортивною технікою характеризується ступенем близькості техніки спортивного дії до індивідуально оптимального варіанту;

4. освоєння техніки рухів. Цей критерій показує, як завчено, закріплене дане технічне дію. Для добре освоєних рухів типові:

   • стабільність спортивного результату і ряду характеристик техніки руху при його виконанні, в стандартних умовах;

   • стійкість (порівняно мала мінливість) результату при виконанні дії (при зміні стану спортсмена, дій противника в ускладнених умовах);

   • збереження рухового навику при перервах у тренуванні;

   • автоматизированность виконання дій.

Застосування таких способів підготовки залежить від особливостей техніки обраного виду спорту, віку і кваліфікації спортсмена, етапів технічної підготовки в річному і багаторічних циклах тренування.

Багаторічний процес технічної підготовки спортсмена можна підрозділити на 3 стадії:

1. Стадію базової технічної підготовки.

2. Стадію поглибленого технічного вдосконалення і досягнення вищого спортивно-технічної майстерності.

3. Стадію збереження спортивно-технічної майстерності. Кожна стадія включає етапи, що складаються з річних циклів. Наприклад, перша стадія складається зазвичай з 4-6 річних циклів, друга - 6-8, третя - 4-6.

На зміст і форми технічної підготовки спортсмена впливають рівень його попередньої підготовленості, особливості обраного виду спорту, структура річного циклу і інші фактори. Тому в практиці спорту мають місце різні варіанти її побудови.

Технічна підготовка тісно пов’язана із фізичною підготовкою.