3. Поведінка комплексних сполук у розчинах.

Поведінка комплексних сполук у розчинах

Говорячи про термодинамічну стійкість комплексних сполук необхідно визначити константи стійкості комплексних сполук у водних розчинах. Ми вже говорили про те, що зовнішня і внутрішня сфери комплексної сполуки дуже відрізняються за стійкістю; часточки, що містяться у зовнішній сфері, зв’язані з комплексним іоном переважно електростатичними силами і легко відщеплюються у водному розчині. Ця дисоціація називається первинною; вона проходить майже націю за типом дисоціації сильних електролітів. Ліганди, розміщені у внутрішній сфері, зв’язані з центральним атомом значно міцніше і відщеплюються лише невеликою мірою (по аналогії до розчинів слабих електролітів).

Оборотне розкладання внутрішньої сфери комплексної сполуки називається вторинною дисоціацією.

Наприклад, дисоціацію комплексу [Ag(NH₃)₂]Cl можна записати так:

[Ag(NH₃)₂]Cl = [Ag(NH₃)₂]+ + Cl- (первинна дисоціація)

[Ag(NH₃)₂]+ = Ag+ + 2NH₃ (вторинна дисоціація)

4. Використання комплексних сполук у медицині.

Комплексні сполуки відіграють велику роль у життєдіяльності організмів; наприклад, гемоглобін, хлорофіл є комплексними сполуками.

Комплексні (координаційні) сполуки надзвичайно широко поширені в живій і неживій природі, застосовуються в промисловості, сільському господарстві, науці, медицині. Так, хлорофіл - це комплексне з'єднання магнію з порфірітами, гемоглобін містить комплекс заліза (II) з порфірітовимі циклами. Численні мінерали, як правило, представляють собою координаційні сполуки металів. Значна кількість лікарських препаратів містить комплекси металів як фармакологічно активних речовин, наприклад інсулін (комплекс цинку), вітамін B₁₂ (комплекс кобальту), платінол (комплекс платини) і т.д. Сполуки Ауруму з прадавніх часів використовували для лікування прокази. Нині комплекси цього металу застосовують для лікування ревматоїдних артритів, наприклад хризолан Na₃[Au(S ₂O₃)₂] та деякі комплекси Ауруму з органічними лігандами (кризанол, санакризин). Ці сполуки інкубують гідролітичні ферменти, що пошкоджують суглоби. Деяку біологічно активні препарати Ауруму використовують для лікування туберкульозу.

Комплексні сполуки Цинку широко використовують у дерматології як протимікробні засоби, акарбоніли Феруму, зокрема ферроцерон (натрієва сіль карбоксибензоїл-ферроцену) належить до нових медичних препаратів для лікування ферумдефіцитних (залізодефіцитних) анемій.

Серед комплексних сполук Платини важливе значення має електронейтральний комплекс цис-дихлордіамінплатина Pt(NH₃)₂CL₂. У 1969 році було виявлено протипухлинову активність цієї сполуки і доведено, що в ураженій злоякісною пухлиною клітині цис- дихлордіамінплатина зв’язується з молекулами ДНК, інгібуючи їх синтез. Цікаво, що транс-ізомер цієї сполуки не виявляє жодної біологічної активності.

Одержання комплексних сполук. Комплексні сполуки одержу­ють за допомогою тих самих реакцій, що й звичайні хімічні сполуки пер­шого порядку, тобто реакцій приєднання, заміщення, обміну та окисно- відновних. Це ілюструють такі приклади:

1.Реакції приєднання, або сполучення:

Fе + 5СО →Fе(СО)₅;

СuSO₄ + 4NH₃ → [Сu(NН₃)₄]S0₄ + 4Н₂O;

Н_g1₂ + 2КІ = К₂[Н_gІ₄].

2.Реакції заміщення:

[Сu(Н₂0)₄]S0₄ + 4NН₃ = [Сu(NН₃)₄]S0₄ + 4Н₂0;

Zn + 2Nа[Аu(СN)₂] = 2Аu + Nа₂[Zn(СН)₄].

3.Реакції обміну:

Н₃В0₃ + 4HF → Н[ВF₄] + ЗН₂0;

2ZnС1₂ + К₄[Fе(СN)₆] = Zn₂[Fе(СN)₆] + 4КС1.

4. Окисно-відновні реакції:

2А1 + 6 КОН + 6 Н₂0 = 2К₃[А1(ОН)₆] + ЗН₂;

2К₄[Fе(СN)₆] + 2КС1;

4[Со(NН₃)₆]²⁺ + 0₂ + 2Н₂О = 4[Со(NН₃)₆]³⁺ + 40Н^-.