Поступлення хворих у стаціонар та їх реєстрація

У приймальне відділення лікарні хворі поступають:

1) за направленням дільничного лікаря у разі неефективності амбулаторного лікування, так звана планова госпіталізація;

2) машиною «швидкої допомоги» при нещасних випадках, травмах, гострих захворюваннях чи загостреннях хронічних захворювань;

3) самостійно, без направлення, якщо хворому на вулиці стало погано і він сам звернувся в приймальне відділення;

4) у разі переведення з інших лікувально-про­філактичних закладів.

Залежно від стану хворих їх або госпіталізують, або надають першу допомогу і направляють лікуватися за місцем проживання. Хворі, які потребують допомоги у відділенні реанімації, наприклад, хворі з інфарктом міокарда, посту­пають у відповідне відділення, обминаючи приймальне від­ділення.

Хворих, які поступають у стаціонар, у приймальному відділенні оглядає черговий лікар на наявність інфекційних захворювань та педикульозу. Оглядають шкірні покриви, волосисті ділянки тіла, зів, вимірюють температуру тіла. Металеві шпателі після огляду зіва кип'ятять протягом 15 хв. Термометри дезинфікують у 1 % розчині хлораміну, або 0,1 % розчині дезоксону протягом 15 хв, або занурюють у 3 % розчин перекису водню на 80 хв.

Клейонку кушетки, на якій оглядали хворого, двічі, з інтервалом 15 хв., протирають 1 % розчином хлораміну або 0,5 % розчином хлорного вапна, прополіскують водою і висушують.

Після вирішення лікарем питання про госпіталізацію, спосіб санітарної обробки і транспортування хворого медична сестра в реєстратурі приймального відділення оформляє від­повідну медичну документацію: титульну сторінку історії хвороби (ф. 003—у), «Журнал реєстрації поступаючих хво­рих» (ф. 001—у), в якому зазначає прізвище, ім'я, по-батькові хворого, рік народження, домашню адресу, телефон (до­машній, службовий), прізвище, ім'я, по-батькові та домашню адресу родичів хворого, місце роботи, професію, посаду, ким хворий направлений, діагноз при направленні, діагноз прий­мального відділення, куди ( в яке відділення) направлений хворий, дату і годину поступлення. Всі дані про хворого медична сестра одержує від хворого, осіб, які його супроводжують, або медичного персоналу «швидкої допомоги». Медична сестра заповнює також «Статистичну карту вибу­лого зі стаціонару» (ф.О66-у), яку вкладає в історію хвороби. Дані про хворого (прізвище, ім'я, по-батькові, дату поступ­лення, назву відділення, в яке поступив хворий) медична сестра заносить в алфавітну книгу, яка є документом для . довідкової служби.

Якщо у хворого є документи або цінні речі, медична сестра приймає їх у нього або у персоналу «швидкої допо­моги», описує в супровідному листку і зберігає в сейфі.

Якщо хворий без свідомості і без документів, після його огляду лікарем, надання екстреної медичної допомоги і заповнення необхідної медичної документації медична сестра зобов'язана дати телефонограму у відділення міліції, описати прикмети особи (стать, приблизний вік, зріст, будову тіла, особливі прикмети), а також її одяг. У всіх документах до встановлення особи хворий проходить як «невідомий».

Важливим моментом діяльності медичної сестри є прийом та здача чергування. Медична сестра не має права покинути пост, поки не прийде її чергова зміна. Медична сестра, яка прийняла зміну, разом з сестрою, що закінчила роботу, обходять палати, перевіряють санітарний стан відділення, особливу увагу приділяють важкохворим. Сестра, яка здає чергування, повідомляє про зміни в стані цих хворих за період чергування, розповідає про об'єм виконаних призна­чень, наголошуючи на тих призначеннях, які ще необхідно виконати на наступному чергуванні. Сестра, яка приймає чергування, перевіряє наявність термометрів, шприців, ліків, одержує ключі від сейфа, де зберігаються сильнодіючі пре­парати та наркотичні засоби, розписується в «Журналі при­йому чергувань», де зазначає загальну кількість хворих з підвищеною температурою та важкохворих, термінові при­значення, кількість і технічний стан інструментарію та пред­метів догляду. Медична сестра, що здає чергування, передає сестрі, що його приймає, «Журнал обліку сильнодіючих препаратів», «Журнал призначень», в якому виписані з істо­рій хвороб призначені маніпуляції, ін'єкції, лабораторні та інструментальні дослідження, «Журнал обліку та викорис­тання наркотичних засобів», де обидві медичні сестри після попередньої перевірки розписуються про здачу і прийом наркотичних препаратів. Наприкінці нічної зміни медсестра складає загальне зведення про наявність хворих у відділенні. Здача нічного чергування проводиться на ранковій нараді медичних сестер відділення в присутності старшої сестри і завідуючого відділенням.

САНІТАРНА ОБРОБКА

При госпіталізації хворого у стаціонар у санпропускнику приймального відділення йому проводять санітарну обробку, яка включає такі процедури: огляд тіла для виявлення інфекційних захворювань, корости, трихофітії; огляд во­лосистої частини голови та білизни хворого для виявлення педикульозу; при необхідності — стрижку нігтів, волосся, гоління; проведення гігієнічної ванни, душу або обтирання, що залежить від стану хворого; переодягання хворого в чистий лікарняний одяг. Питання про необхідність санітарної обробки та її об'єм вирішує лікар.

Санпропускник має бути оснащений усім необхідним для проведення санітарно-гігієнічної обробки хворого: кушетка­ми, шафами для чистої білизни і бачками для брудної бі­лизни, мочалками для миття хворих, милом, машинками для стрижки волосся, бритвами для гоління, ножицями, повітряними та водними термометрами, мочалками і щітками для обробки ванни, спеціально виділеним промаркірованим інвентарем (відра, швабри) для прибирання та дезінфекцїї приміщення санпропускника, гідропультом та достатньою кількістю дезинфікуючих розчинів.

При огляді хворого на наявність педикульозу слід пам'я­тати, що воші — це переносники важких інфекційних за­хворювань — висипного та поворотного тифу, тому в разі їх виявлення необхідно негайно провести дезинфекцію. Скупчуються воші в потиличній та скроневій ділянках голови (головні воші), в ділянці лобка (лобкові) та в складках білизни (платяні), а їхні яйця (гниди) — сірувато-білого

кольору, видимі неозброєним оком, ніби, приклеєні до во­лосяного стержня, ближче до коренів волосся.

При проведенні обробки хворих з педикульозом керу­ються наказом № 410.

У санпропускнику є спеціальна ук­ладка, в яку входять такі предмети: лупа, настільна лампа, бритва, ножиці, машинка для стрижки волосся, густий гре­бінь, розфасований карбофос, літрова банка для приготу­вання розчину карбофосу, 10 % оцтова кислота, клейонка для вичісування волосся та відро для його спалювання, косинка матер'яна і клейончата, мішок для одягу, окуляри, дві маски, халат і косинка для персоналу.

Перед проведенням санітарної обробки хворого з педи­кульозом медична сестра зав'язує маску, надягає рукавиці, додатковий халат і косинку. Хворого садять на кушетку, застелену клейонкою, і обробляють волосся голови 0,15 % водно-емульсійним розчином карбофосу. Для приготування розчину необхідної концентрації розводять розфасований карбофос (3 мл 50 % розчину або 5 мл 30 % розчину) в 1 л теплої води. Цей розчин можна використовувати не довше як 8 год. Покривають волосся матер'яною, а зверху — клейончатою косинкою і залишають на 30 хв. Після цього промивають волосся теплою водою, споліскують 10 % оцто­вою кислотою і вичісують над клейонкою густим гребінцем протягом 10—15 хв. Вагітним жінкам, дітям до 5 років та особам з пошкодженнями шкіри голови застосування кар­бофосу протипоказане. В цих випадках користуються 5 % борною маззю, 0,25 % емульсією дикрезилу, 0,5 % розчином метилацетофосу в однакових кількостях з оцтовою кислотою та мильно-порошковою емульсією. Для знищення гнид при обробці волосся цими розчинами необхідно додатково змо­чити волосся ЗО % оцтовим розчином, підігрітим до темпе­ратури 27 °С, покрити косинкою на 20 хв., після чого промити теплою водою і вичесати густим гребінцем.

Чоловіків із завошивленим волоссям на голові коротко стрижуть. Машинку для стрижки волосся дезинфікують у розібраному вигляді, зануривши в 70 % етиловий спирт на 15 хв. Якщо є запалення шкіри на голові, волосся стрижуть ножицями. Перед операцією або при завошивленості бритвою виголюють волосся на лобку і в пахвинних ділянках. Бритву дезинфікують протягом 45 хв. у потрійному розчині, потім споліскують водою і висушують. Перед голінням ділянку волосяного покриву змочують теплою мильною піною, за­лишки якої після гоління видаляють серветкою, а шкіру протирають спиртом. Садна і подряпини припікають 5 % розчином йоду спиртовим.

Приміщення і предмети, з якими стикався хворий, оброб­ляють цими ж дезинфікуючими розчинами за допомогою гідропульта. Халат, косинку, маску та одяг хворого складають у мішок і відправляють у дезинфекційну камеру. На титульній сторінці історії хвороби роблять позначку «Р», а хворого через 10 днів повторно оглядають у лікувальному відділенні. Про кожний випадок педикульозу надсилають «Екстрене повідомлення про інфекційне , захворювання» (ф.058-у) в санітарно-епідеміологічну станцію (СЕС) за міс­цем проживання хворого.

Якщо необхідно, хворому обстригають нігті. Потім ме­дична сестра допомагає хворому роздягнутися. Одяг скла­дають у спеціальний мішок або на окремі плічка, заповню­ючи при цьому квитанцію в двох примірниках з точним описанням назви і кількості речей. Один примірник квитанції кладуть у мішок з одягом, другий вклеюють в історію хво­роби. Мішок з одягом зберігають на спеціальному складі.

Залежно від стану хворого та призначеного лікарем прий­мального відділення способу санітарної обробки хворому про­водять гігієнічну ванну, душ або обтирання.

Для миття хворому видають індивідуальну, прокип'ячену протягом 15 хв мочалку та мило. Чисті мочалки зберігають у каструлі з кришкою з написом «чисті», а використані — у каструлі з написом «брудні». Перед заповненням ванни її добре миють спеціальною мочалкою або щіткою з милом, споліскують 0,5 % розчином хлорного вапна або 2 % роз­чином хлораміну, а потім кілька разів гарячою водою. Закривши корком отвір, заповнюють ванну до половини з таким розрахунком, щоб після занурення хворого вода до­ходила йому до рівня сосків. Спочатку у ванну наливають холодну воду, а потім гарячу, щоб уникнути накопичення пари в приміщенні. Після заповнення ванни воду перемішують і вимірюють температуру спеціальним водяним термометром у дерев'яній оправі. За показниками термо­метра стежать, не виймаючи його з води, інакше він буде показувати температуру повітря. Температура води у ванні має бути 35—40 ⁰С. Ослаблених хворих чи таких, які тривалий час перебу­вали в ліжку і в яких може запаморочитися голова, необхідно супроводжувати у ванну кімнату і підтримувати під пахви при сіданні у ванну і виході з неї. Якщо хворий не може митися сам, його миють медична сестра та санітарка. Спо­чатку миють голову, потім тулуб, руки і нарешті ноги. Особливо ретельно треба мити стопи, міжпальцьові складки, волосисті ділянки тощо. Тривалість процедури — 20—25 хв. Після миття шкіру витирають сухим рушником. Під час миття необхідно постійно стежити за станом хворого. У разі погіршення самопочуття хворого (запаморочення, серцебит­тя, біль у ділянці серця, блідість) миття припиняють. Хво­рому допомагають вийти з ванни, укладають на кушетку з трохи піднятим ніжним кінцем, накривають простиралом, підносять до носа хворого тампон, змочений нашатирним спиртом, розтирають виски і груди, до голови прикладають рушник, змочений холодною водою, і викликають лікаря. Якщо є можливість, то-краще хворих мити під душем, який легше переноситься. При цьому хворі стоять або сидять на табуретці.

Якщо ванна та душ протипоказані, хворих обтирають теплою водою з милом. При цьому залежно від стану хворого оголюють все тіло або окремі його частини. Рушник або губку змочують водою і швидко обтирають тіло, починаючи з обличчя, шиї і закінчуючи кінцівками. У деяких хворих обтирають почергово різні ділянки тіла, прикриваючи про­стиралом уже обтерті. Спершу обтирають спину і поперек, обсушують рушником, потім хворого перевертають на спину і обтирають груди, обсушують та накривають ковдрою. Після цього обтирають живіт, ноги та руки. Кожного разу оголюють тільки ту частину тіла, яку обтирають, а після обсушення її накривають ковдрою. При неможливості провести і таке обтирання, проводять обтирання тіла губкою, жмутком вати чи м'якою чистою ганчіркою, змоченими одеколоном або горілкою, розведеними наполовину водою.

Після санітарної обробки хворий надягає чисту лікарняну білизну і тапочки.

На титульній сторінці історії хвороби медична сестра робить відмітку про проведену санітарну обробку.

Приміщення приймального відділення прибирають не рід­ше двох разів на день вологим методом із застосуванням дезинфікуючих розчинів (1% розчин хлораміну, 0,5 % розчин хлорного вапна). Спеціально виділений і промаркірований для прибирання інвентар (відро, швабра, щітка, ганчірка) після використання кип'ятять протягом 15 хв. або замочують на 1 год. в 1 % розчині хлораміну або 0,5 % розчині хлорного вапна. Швабру двічі протирають дезин­фікуючим розчином.

З приймального відділення хворого транспортують у від­повідне відділення лікарні.