Притча про митаря і фарисея

(Лука,18)

В цій Притчі йдеться про 2-х осіб, які перебувають у храмі і мають протилежні підходи:

- фарисей,

- митар.

Цим описується в Притчі 2-а способи життя.

Фарисей каже правду:

- він не є лицемір, але має надмірну довіру до Бога і ще перебільшену власну праведність.

Притча починається стоянням на молитві, а закінчується 2-ма способами життя:

1. Фарисей, вважає, що він праведник:

- не очікує від Бога милосердя,

- не очікує спасіння, як дару,

- йому це все належиться як нагорода.

Це видно у словах: "Боже, дякую тобі, що я не такий як інші…". Грабіжник – явний грішник, перелюбник- явний грішник, митник – явний грішник.

Має у Бога гарантію Бог дав йому добре життя.

Фактично фарисей не молиться – це не молитва.

Від Бога він нічого не очікує і нічого не просить.

2. Коли митар молиться його наставлення цілковито протилежне. "Боже змилуйся наді мною"- визнає, що він відчуває грішність свою.

Він відчуває потребу в необхідності змінитися.

Митник не може підвести голову, він може тільки просити.

Висновок.

Єдиний спосіб стояти перед Богом на молитві і в житті:

- це відчувати себе потребуючим його прощення, його любові, допомоги.

Фарисей, дякуючи – дивиться на Бога у світлі своїх справ.

Для Ісуса – натомість погляд має бути завжди з гори вниз (як Бог дивиться на людину) – Бог дає оцінку, а не людина собі уявляє як то є.

Притча про робітників винограду

(Матея, 19)

Притча не хоче нас затримувати на стосунках 2-х:

- праця

- справедливість

Працюємо всі, але критерії зарплати різні. Притча не є відповіддю на болюче.

Вона має аспект:

- релігійний,

- а не суспільний

УВАГА!

Мета Притчі: - показати Бога і людину (про неї більш ясніше, глибше) - питання не людської справедливості, а Божої справедливості. Власник наймає працівників в різні години. Нас воно дивує, бо останні приходять коли починає темніти. Є оцінка Богом людини. Іван Золотоустий говорить в контексті Божого милосердя.

У цій Притчі – момент незвичності.

УВАГА!

В Притчах слід звертати увагу на незвичайність, на те, що ненормальне, бо там або ціла суть, або вона там розпочинається.

Ченці говорили всупереч іншим, вони були дивакуваті.

Той, хто читає Притчу починає запитувати про останнього слугу. Він не каже про якусь особливу ціну у відношенні до інших.

Господар каже: "Я дав вам по справедливості" ("юстус").

Ціна робітника, який працював цілий день – 1 динарій.

1 рік -365 днів. За рік він може заробити – 365 динаріїв.

Євангеліє від Івана: "Марія вилила миро…" (річний заробіток потратила).

Власник починає платити останньому і дає йому ту ж саму зарплату, що й першому.

Тоді читач чи робітники задають собі цілком справедливе запитання: "Як то?".

ВАЖЛИВО!

Все криється, в тому, що Божа справедливість – не людська. Питання Творця і творіння. Ми задаємо питання, чому так стається? Це погляд робітника, найманця. Бог навертає людину в кінці.

Для нас – як аксіома. Але як дивимось на нас.

Бог каже не судити жорстким судом.

Те, що у нас звичне, у Бога з погляду Божої любові.

Це не є нехтування Божих норм.

Відповідь – це є Новий Завіт – вершина.

Око- за око – одна стадія.

"Якою міркою ви міряєте…" (це в контексті інше розуміння – тут є посилання до Старого Завіту).

Господь дав зарплату всім, але інші, ті, що найняті зранку, кажуть, що це несправедливо.

УВАГА!

Важливість Притчі - зосереджується в момент несправедливості власника.

Перші робітники чекають пояснення. Пояснення відіграє важливу роль, бо на ньому зосереджується дуже багато.

ПОЯСНЕННЯ ПРИТЧІ:

1. У ході коментування Притчі є багато можливих пояснень. Дехто може зосередити увагу на покликанні. Бог кличе людину завжди- сьогодні, завтра. В такому випадку говоримо, що не важливо коли, а що покликує Бог. В даному випадку важливо відповісти на заклик.

2. Інші звертають увагу, що у Притчі – важливий суд. Одні в одній годині були, інші – в тій, тобто – справедлива зарплата. В такому випадку суд справедливий – один може втратити Царство Бога навіть в останній момент. Покликаних багато, але вибраних мало.

Кількість зарплати – образ суду.

Для багатьох християн поняття зарплати може асоціюватися із судом, що можна заробити багато, а може бути нічого.

Акцент – на понятті суду, справедливості.

3. Ще інші (як і Матей) зосереджують увагу на тому, що зарплату отримують робітники, починаючи з останнього (нонсенс також).

Царство перевертає посади. Змінює ієрархію цінностей.

Поки не зламався щабель драбини, поки не змінилися цінності.

4. Є ті особи, які віддають перевагу діалогові між робітниками і власником. Весь цей діалог криється у словах: "Ніхто не найняв нас".

Черговий нонсенс. Бог трактує їх як перших, бо не їхня вина, що вони є останні.

Останнім робітникам виплачують як і першим. Ісус показує, що те, що є несправедливе для нас- воно є справедливим у Бога. Він називає Бога – серцевідцем.

Божа справедливість має свої критерії і вони не змушені співпадати з нашими.

(Книга Йова. Йов безвинно терпить, але для нього це випробування).

З іншого боку – не можна назвати Бога авторитарним деспотом. Не хочете – на ваше місце прийдуть інші. Але Бог тут виступає по іншому. Він говорить з ними. Він з ними дискутує – робить кроки назустріч.

Бог любить як перших, так і останніх.

ВАЖЛИВО!

В Притчі говориться: "Ти зрівняв їх з нами". Зрівняння – це піднесення людини до вищої планки. (Як наприклад: в кінці бурлаки цей човен витягнуть). Богові стане і часу і методу – до кінця. Є провокація Бога і є пасивна дія Бога.

В людських відносинах не абиякий фактор відіграє пропорційність.

Бог є вільний, його пропорційність більша. Бог не має контролю над собою.

Божий простір, діяння – це простір доброти.

Наш простір – є вузький і це є простір різниці, відмінностей, прав, законів.

Бог зустрічає робітників – а це означає, що він зустрічає кожного. Коли людина заходить у простір Божий, тоді може сказати: "Я заходжу в цей спосіб".

У одного – спосіб проповідування, і в іншого – лікування.

ВАЖЛИВО!

Якщо ти погоджуєшся працювати у Божій сфері, значить ти погоджуєшся працювати з тим, що є.

Є горнятка більші й менші. Але всі вони – повні.

УВАГА!

Притча –має вести нас догори. Почувши Притчу маємо стати добрішими, щоб вести за собою інших.

Притча зводиться до дуже цікавого питання. Питання поставлено розумно, виважено.

У Притчі ставить питання Бог.

Власник каже: "Чи ти є лукавий, що я є добрий?" Тут є саме суть проблеми.

Це питання доречне і попадає в саму мішень.