Притча про блудного сина (Лука, 15 глава - тільки в Луки)

В Притчі є батько, двоє синів, відносини між ними.

Коли Ісус розповідав цю Притчу, він основувався на своє середовище (свої часи).

Слухачам відомо, що син перед смертю тата міг попросити частину своєї спадщини:

- 2/3 належало старшому,

- 1/3 – молодшому

Сказати татові: "Дай мені майно", значить сказати: "Тату вже помирай".

Багато хлопців в часи Христа емігрували з Палестини. Підлітки і молоді люди тікали від батьків, не згідні були з їхнім життям, поглядами.

(В 90-х роках була інформація в пресі про те, що діти тікають з дому).

В Притчі син покидає батьків, дім не через пошук роботи, а через те, що хоче лишитися сам, хоче свободи.

Те саме маємо у ІІІ главі Буття: людина хоче бути незалежною (первородний гріх), хоче свободи.

Цей син сприймає дім батька – як дім рабства. Батько – не є батьком. Усе це зароджує думку, що дім є тюрма.

Його пізніше навернення додому є правильним не тому, що він буде працювати як наймит щоб надолужити щось втрачене, але тому, що він зрозумів, що дома живеться краще.

Дорога повернення починається зміною думки і син розуміє, що батьків дім- це дім свободи і гідності.

Він відкриває для себе правдивий образ тата- хто є хто насправді – образ милосердного батька. Він усвідомлює, що тато – є тато.

Грішник усвідомлює, що Бог- є Бог.

На цьому Притча могла б закінчитись. Вона продовжується, бо є ще старший син.

Старший син не міг бачити справу очима батька. Він є образом нарікачів. Замість того, щоб радіти віднайденою брата- він відчуває злість, як і книжники- по відношенню до Бога.

Праведники постійно на службі у Бога, вони- вірні, але вони не знають Бога (книжники).

Старший не називає молодшого братом, а каже – твій син, він розмежовує. Тут гірке почуття того, що у старшого- вся праця втрачена (почуття втраченого).

Батько дає:

- одяг,

- сандалі,

- перстень

атрибути синівства (ти надалі мій син); він дав йому ті самі речі, які носив раніше; батько дав те, що він раніше мав- син нічого не втратив.

Навернути праведника є часом важче, аніж грішника.

Старший не бачить у татові- тата, але господаря.

Ісус хоче показати хто є насправді Бог, як він відноситься до справедливості.

У Рембранта показано у Отця: - одну руку матері, одну руку батька.

ВАЖЛИВО!

У Августина "Фелікс культа" є вислів "щаслива провина" в контексті першого гріхопадіння. Через цей гріх прийшов Бог. У цьому падінні в гріх є своєрідний позитив. Людина піднімається з гріха – бачить куди йти далі.

ВАЖЛИВО!

Синові, щоб віднайти тата, треба було заплатити велику ціну. "Лицом к лицу – лица не видеть- большое видется на растоянии". Треба втратити, щоб знайти. Як дивитися на картину з близька – не красиво, краще з далека. Молодший, розтративши все подивився на батька по інакшому.

ВАЖЛИВО!

У далекому краї син втрачає: - майно, - соціальний рівень, але він залишаєься завжди сином. Якби людина низько не падала, вона все одно залишається Божою дитиною. Саме християни мали б відкоштувати таємниці батьківського дому.

Син іде на службу до якогось господаря – він доручає йому свою власну долю. Чужий край, там його не мають за людину, втрачає людську гідність. Пасе свиней, їсть те, що вони, втратив людськість.

Оточуючі вважають, що він має їсти з свиньми.

Наш світ шанує і любить нас доти, поки ми можемо щось йому дати:

- працю,

- гроші,

- дітей.

Коли не можемо йому щось дати, то стаємо не потрібні; ми – старі, немічні, діти виросли.

Коли діти одружуються, батьки не хотять з ними розлучатися. Коли у молодій сім'ї конфлікт, батьки захищають кожен свою дитину.

Навернення молодшого сина:

- пов’язане з поглядом в середину,

- з опам’ятанням (увійти в себе- подивитися на себе зі сторони).

Людині бракує того, що їй не захочеться сидіти в своїй кімнаті; молодший побачив себе зі сторони.

Дає відповідь як Псалми – хто така людина.

Гласи Івана (опис життя людини, на похороні читають).