3.2. Комунікативний кодекс. Конвенції, принципи та правила спілкування

Комунікативний кодекс – система принципів, правил і конвенцій (домовленостей) спілкування, які регулюють мовленнєву поведінку учасників комунікації й ґрунтуються на певних категоріях і критеріях.

Знання і дотримання принципів, правил і конвенцій спілкування – необхідна умова ефективного спілкування.

3.2.1. Конвенції спілкування

Конвенції спілкування – звичаї (або домовленості) у процесах спілкування, певні елементи культури, які можуть варіюватися, не впливаючи на стратегії і тактики комунікації (наприклад, можливість сидіти, поклавши ноги на стіл при спілкуванні американців і неприйнятність цього в європейців).

Американські фахівці з теорії соціальної поведінки Майкл Аргайл, Арон Фернхем і Джордж-Ален Грехем пояснюють різницю між правилами і конвенціями, використовуючи аналогію з грою в крикет: правилами цієї гри є те, що гравці використовують биту, а не, приміром, тенісну ракетку, а конвенцією є те, що гравці одягають білі штани.

3.2.2. Принципи спілкування

Найважливішими принципами спілкування вважають принцип Кооперації (Співробітництва), сформульований американським фахівцем Г.-П. Грайсом, і принцип Ввічливості (Етикетності), описаний американським дослідником Дж. Лічем.

Принцип кооперації. Сутність цього принципу полягає в тому, що в нормальних умовах, коли учасники спілкування бажають досягти взаєморозуміння, вони намагаються будувати свої повідомлення так, щоб повідомлення одного комуніканта допомагало руху в потрібному напрямі повідомлень іншого комуніканта. Це єдність максим (лат. maxima – основне правило), які визначають внесок учасників комунікативного акту в мовленнєву ситуацію. Кожна максима складається з кількох постулатів. Грайс виокремлює чотири максими: повноти інформації, якості інформації, релевантності, манери.

Максима повноти інформації пов’язана з кількістю інформації, «задіяної» в комунікативному акті. Постулати цієї максими:

• висловлення повинно мати не менше інформації, ніж потрібно;

• висловлення повинно мати не більше інформації, ніж потрібно.

Максима якості інформації передбачає істинність висловлення. Максима реалізується на таких постулатах:

• не говори того, що вважаєш неістинним;

• не говори того, для чого у тебе немає достатніх підстав.

Суть максими релевантності (відношення) полягає в тому, що учасники спілкування для досягнення комунікативної мети повинні здійснювати доцільні комунікативні вчинки, які не суперечать кооперативній взаємодії. Найважливіші постулати цієї максими:

• не відхилятися від теми;

• бути релевантним, тобто говорити по суті.

Максима манери (способу) полягає у зверненні до способу передавання інформації, тобто пов’язана не з тим, про що говориться, а з тим, як говориться. Ця максима втілюється в один загальний постулат:

• висловлюйся чітко –

і кілька додаткових:

• уникай незрозумілих висловів;

• уникай неоднозначності;

• будь лаконічним;

• будь організованим.

Принцип Ввічливості (Етикетності). Суть принципу Етикетності полягає у максимальному «піднятті» образу свого співрозмовника. Найважливіші максими цього принципу: тактовності, великодушності, схвалення, скромності, згоди, симпатії.

Максима тактовності – це максима обережності у поводженні з комунікативною стратегією співрозмовника, враховує чинник дистанції щодо мовної комунікації: начальник – підлеглий, колега – колега, друг – друг.

Сутність максими великодушності – в захисті співрозмовників від постійного домінування у процесі комунікативного акту: не можна адресатові нав’язувати власну комунікативну стратегію; зручні форми вияву цієї максими – непрямі мовленнєві акти (Ви не могли б зазирнути до мене о шостій годині?).

Максима схвалення – це позитивна оцінка інших. Йдеться про максиму позитивної налаштованості в комунікації: «Не засуджуй інших», «Не підважуй мовленнєвої репутації інших».

Максима скромності полягає у відхиленні компліментів (похвал) на власну адресу. Однак це слід зробити у такій формі, щоб не образити того, хто хвалить. Міра самооцінки повинна бути адекватною, самоімідж – позитивним або нейтральним.

Максима згоди – з метою уникнення зриву комунікації співбесідникам слід бути взаємокоректними, йти на комунікативні поступки.

Максима симпатії полягає у доброзичливості й часто є умовою «роботи» інших максим Етикетності.

Окремі максими можуть не узгоджуватись з іншими – у цьому випадку потрібний розумний компроміс.

Визнаною класифікацією правил спілкування є класифікація російського мовознавця Валерія Дем’янкова.