9.3. Слухання

Необхідно розрізняти вміння слухати та здатність чути (фізіологічну спроможність). Умінню слухати необхідно вчитися.

Дослідження процесів комунікації свідчать, що понад 70 % активного дня люди проводять у спілкуванні. При цьому приблизно 42 % цього часу відводять слуханню, 32 % – мовленню, 15 % – читан­ню та 11 % – писанню. Тобто людина у повсякденному житті слухає більше, ніж говорить.

Роль слухання в комунікації надзвичайно важлива, оскільки воно допомагає залагодити непорозуміння, сприяє співпраці, допомагає у прий­ня­тті рішень, посилює впевненість людини в собі.

Слухання – вид мовленнєвої діяльності, активний процес відбору звукових сигналів у комунікації. Це цілеспрямована, організована діяльність людини в комунікації.

9.3.1. Елементи слухання

1. Сприйняття слухом. Швидкість людського мовлення становить приблизно 100 – 150 слів на хвилину. Водночас людина здатна сприйняти і зрозуміти до 400 – 500 слів на хвилину, тобто потенціал сприйняття людиною мовлення значно більший, ніж можливості породження мовлення.

2. Уважність. Це явище психологічне. Складовими уважності є мінімальний поріг сприйняття (все, що людина може фізично сприйняти), рівні зацікавленості та мотивації.

3. Розуміння (інтерпретація). Це надання особою почутим словам, повідомленням, текстам певних значень, смислів. Процес сприйняття залежить від психічних, психологічних, ситуативних, рольових, вікових, статевих, культурних та інших чинників. Тому розуміння (точніше, витлумачення) того, що сказав адресант, може не відповідати його інтенціям.

Інтерпретація повідомлень адресатом спирається на такі принципи:

• розуміння граматики, лексики та інших елементів мови;

• розпізнавання та розуміння інтенцій мовця;

• орієнтація в контексті й ситуації спілкування.

4. Запам'ятовування. Це процес зберігання інформації з метою пізнішого її використання. Буває короткотривалим (оперативним) і довготривалим. Короткотривале запам'ятовування дає змогу учасникам орієнтува­тися в процесі комунікації, пам'ятати попередні репліки, аргументи, цифри, факти тощо. Довготривале – сприяє орієнтуванню у світі загалом, підтримуванню контактів з людьми, збереженню в пам'яті важливих подій, слів, вчинків тощо.

За даними досліджень психологів, відразу після почутої інформації людина запам'ятовує лише 50 %, через вісім годин – 35 %, за два місяці – заледве 25 %. Ці 25 і називають осадовою інформацією.

9.3.2. Типи слухання

Слухання є активним складним процесом і має різне спрямування. З огляду на це виділяють чотири його типи:

1. Слухання заради задоволення: слухання музики, трансляцій спортивних матчів, вистав тощо; розмови на дружніх вечірках, товариські дискусії. Інтелектуальна або ж інша користь від такого слухання є не запланова­ною.

2. Уважне, вдумливе слухання: слухання лекцій, новин по радіо, інструкцій з певних проблем тощо. Мета такого слухання – розуміння та запам'ятовування. У разі безпосередньої інтеракції важливою умовою є партнерська, симетрична комунікація.

3. Критичне слухання: наявне у разі невпевненості в достовірності інформації, її тенденційності й однобічності; критично слухають людину, погляди якої відверто неприйнятні тощо.

4. Емпатичне (англ. «співчуття, співпереживання») слухання (спостерігається у тому разі, коли слухач прагне увійти в ситуацію мовця і його слова сприймає крізь призму його (мовця) досвіду, почуттів тощо). Сприяє дружнім стосункам між людьми, робить слухача «гросмейстером» спілкування.