7.2.7. Бар'єри взаєморозуміння

Головна проблема спілкування – наявність чи відсутність взаєморозуміння. Можна виділити кілька основних принципів взаєморозуміння в спілкуванні.

Принцип 1. Володіння професійною мовою.

Принцип 2. Рівень взаєморозуміння прямо пов'язаний з рівнем інтелектуального розвитку комунікатора та реципієнта (Низька здатність розуміння одного із партнерів в спілкуванні повинна компенсуватися високою здатністю другого доступно пояснити те­зу, що обговорюється).

Принцип 3. Рівень взаєморозуміння обумовлений повнотою інфор­мації (Повнота інформації, в свою чергу, може бути доповнена відкритим способом визначення власної позиції).

Принцип 4. В основі ефекту взаєморозуміння – логічність викладення та послідовність обґрунтування.

Принцип 5. Сконцентрованість уваги (Щоб зрозуміти, потрібно не тільки слухати, але й чути, що говорить співрозмовник. Вмінню слухати потрібно вчитися. Без активного слухан­ня немає не тільки взаєморозуміння, але й спілкування взагалі).

7.3. Помилки в спілкуванні

У процесі комунікації неминуче виникає багато помилок, особливо при проведенні контролю. Він є важливим завданням у процесі комунікації та містить контроль підготовки, формулювання, відправки та отримання повідомлення. Якщо такого роду контроль не здійснюється, то комунікація перетворюється в некерований, безконтрольний процес. Відсутність контролю – одна із головних помилок і труднощів комунікації. Однак неправильне розуміння контролю в комунікації породжує свої по­милки, труднощі, які викликають непорозуміння, недовіру та ускладнення.

Контроль, як і самоконтроль, – це та дія, яка робить процес комуні­кації стійким. Методи контролю – це спілкування. А те, що спілкуванням необхідно управляти, – аксіома. Є низка помилок, яких припускаються в контролі.

Помилка 1. Контроль, обмежений інцидентами. Нормальний конт­роль – постійний процес. Він не повинен приурочуватися до якихось подій або випадків. Контроль (уважність, професійність, добросовісність) пови­нен бути не кампанією, а нормою.

Помилка 2. Тотальний контроль. Перепровірити всю одержану інформа­цію не завжди можна. Крім того, що тотальний контроль породжує почуття недовіри та відповідну атмосферу в спілкуванні, він ще може свідчити про специфічні психологічні якості «контролера» або про його непрофесіоналізм.

Помилка 3. Прихований контроль. Партнерство в спілкуванні, довірливість означають щирість і правдивість. Відсутність цих якостей усклад­нює спілкування, а виявлення «таємної повторної перевірки» може просто образити партнера. Це відразу створює атмосферу підозрілості, пошуку «компромату», думок про шахрайство, фальсифікацію документів, зловживання. Таке спілкування не може розраховувати на повноцінність.

Помилка 4. Вибірковий контроль. Здійснювати контроль тільки виб­раної, улюбленої роботи, а інше залишати без перевірки значить викликати кепкування над собою. Контролювати лише «улюбленця» або, навпаки, того, хто знаходиться в «опалі», – теж не метод. Не самою вдалою формою контролю є і перевірка того, що просто потрапило в поле зору.

Помилка 5. Контроль заради проформи. Такий контроль – як формаль­на принциповість. Він викликає лише відчуття прикрості своєю поверховістю, випадковою вибірковістю, недоцільністю, витратою часу та зусиль. Краще не контролювати взагалі, ніж контролювати формально. Але, з іншого боку, відсутність контролю – це сигнал про незацікав­леність, що не може бути суттєвою основою комунікації.

Помилка 6. Контроль внаслідок недовіри. Природно, що недовіра при­пускає перевірку, однак підозрілість швидше свідчить про недовіру до себе. Потрібно або не вступати в спілкування з партнером, до якого відчуваєш по­чуття недовіри, або, вступивши в комунікацію, не ображати останнього необґрунтованими підозрами. Нездатність підбирати собі надійних парт­нерів проектує власні недоліки на інших.