7.2.4. Бар'єри мови

Емоційний стан людини суттєво впливає на її мову. Хвилювання може викликати спазм мовної мускулатури. Збудження та радість можуть сприяти красномовству або скованості. Щоб подолати «скутість», рекомен­дується звичайний аутотренінг. Варто розслабитися, глибоко подихати, зробити кілька вправ руками, плечима, промасажувати лоб, область біля рота, жувальні м'язи, шию. Не йдеться, щоб подолати емоції взагалі. Без потрібного емоційного підйому добра мова взагалі неможлива. Потрібно просто ліквідувати зайву нервовість.

У розмові із співрозмовником відразу вгадується його емоційний настрій. Впевнена людина чеканить слова, твердо говорить «так» і «ні». Тип вищої нервової системи має суттєве значення в тому, як впливають емоції на мову. Слабка, неврівноважена нервова система заважає зосередитися, чітко викласти матеріал, логіку мислення. Зайва загальмованість не дозволяє гнучко реагувати на труднощі, які раптово виникли, і непе­редбачені обставини в спілкуванні, а збудженість породжує квапливість, поспішність – слово випереджає думку.

Якщо в діловому спілкуванні вас не зрозуміли, то, мабуть, вам не вдавалося чітко, послідовно, переконливо викласти свою точку зору.

7.2.5. Бар'єри настанови

Позицію людини в спілкуванні багато в чому визначає весь її життєвий досвід. Психологи стверджують, що настанова є в кожної людини: її формування здійснюється незалежно від свідомості. Вона становить власну шкалу цінностей. Різні люди мають різні настанови.

Люди з рухливою настановою, за даними психологів, намагаються бути активними, оптимістичними, швидко пристосовуються до обставин, які змінюються. Але вони бувають поверхові, легковажні, легко підпада­ють під чужий вплив, їм важко прийняти самостійні рішення.

Людина з статичною, постійною, монотонною настановою важко переключається з одного виду діяльності на інший, важко адаптується, некомунікабельна, у відстоюванні своєї правоти буває зайве уперта та прямолінійна, хоча це люди твердих переконань і принципів.

Важливим є формування власних настанов, адекватних реальності, а також формування здатності міняти настанови при зміні реальності. Це головний критерій емоційно-психологічної готовності вести ділове спілкування. Альтернатива цьому – підведення реальності під свою установку – не витримує критики.

7.2.6. Бар'єр першого враження

Спілкування приводить до контакту з новими людьми. І часто ми не розуміємо, що наші з ними взаємостосунки багато в чому були визначені першим враженням. Це теж емоційний бар'єр. І хоча говорять, що перше враження найчастіше близьке до істини, все одно воно цілеспрямоване, розмите і часто просто помилкове. Висновки варто робити з усього обсягу інформації, а не тільки з одних лише зовнішніх ознак першого враження.

Справді, враження від людини в спілкуванні має велике значення: її манери при цьому розкривають її виховання, соціальний статус, культуру, а інколи й професію. Міміка, жестикуляція дозволяють зробити висновки про її емоції, характер, глибину почуттів та хвилювань. Поза також багато про що говорить; від гордовитості та пихатості до догідливості. Зовнішні ознаки емоційного стану розкриваються в поглибленому та частому диханні, появі крапельок поту, червоних плям на обличчі та шиї, блідості. Одяг людини говорить про її охайність, смаки та культуру. Отже, перше враження про людину може багато про що сказати. І, судячи з цього, цілком обґрунтовано та мотивовано формується ставлення до співрозмовника.

Але все це ще нічого не означає щодо обговорення необхідного питання. І якщо негативне перше враження переноситься на предмет обгово­рення, то тим самим і формується бар'єр першого враження.