6.2.9. Подяка

Основним засобом вираження цього почуття в українській мові є слово дякую. Для лівостороннього поширення фрази з цим ядром використовують слова і вислови: дуже, щиро, сердечно, щиросердно, безмежно, від глибини душі тощо. Правостороннє поширення формули переважно розкриває причину подяки – за що дякують: за добре слово; за допомогу; за листа; що підтримав мене; що не сердитеся на мене; за послугу.

Як репліки-відповіді на подяку вживаються стандартні фрази: Прошу!; Будь ласка!; Нема за що!; Не варто дякувати!; Я радий, що ви задоволені! тощо.

6.2.10. Співчуття

Співчуття – це засвідчення чулого ставлення до людини в її переживаннях, стражданнях, нещасті, горі тощо.

Етикетні формули співчуття мають урочисте, піднесене, близьке до офіційного звучання: Приношу вам глибоке співчуття; Прийміть моє щире співчуття; Прошу прийняти моє глибоке співчуття; Дозвольте висловити Вам моє щире співчуття; Я горюю разом з Вами; Я розумію твоє горе.

Висловлювання співчуття супроводжується потиском руки, а жінки, якщо вони близько знайомі з адресатом, обіймають і цілують його.

6.2.11. Схвалення

Схвалення – позитивна характеристика адресантом слів, дій, вчинків адресата. Ступінь схвалення може бути різною: Ви правильно сказали (вчинили, поступили); Дуже правильний (розумний, доречний) вчинок; Ви прийняли надзвичайно вдале (розумне, продумане) рішення; Я в захопленні від Вашого вчинку (рішення, виступу) тощо.

За нормами доброго тону, особа, вчинок якої схвалено, має належно відреагувати (відповідно до оцінки вчинку): Дякую; Це тобі тільки здається; Мені приємно, що Ви так оцінили мій вчинок; Я не вартий такої оцінки; Те ж саме я можу сказати і про тебе.

Ці та подібні фрази в усному спілкуванні супроводжуються несловесними засобами вираження вдячності: ввічливим кивком голови, приязною усмішкою тощо.

6.2.12. Комплімент

Етикетне призначення компліменту – зробити словами приємність співрозмовникові, піднести йому настрій, викликати взаємну симпатію тощо.

Компліменти говорять переважно особам жіночої статі. Суттю компліменту є позитивна характеристика адресата: його зовнішнього вигляду, розумово-вольових та морально-етичних якостей тощо. Особливістю жанру компліменту є використання слів, які виражають високий ступінь якості, міри тощо: У Вас такий чудовий вигляд!; Ви така красуня!; Ви першокласний фахівець!; Ви маєте тонке почуття гумору!; Вам винятково пасує цей капелюшок!; Ваші діти прекрасно виховані! тощо.

Оскільки комплімент – це здебільшого не лише похвала, а й лестощі, що містять у собі елемент перебільшення, то дуже важливо це перебільшення правильно дозувати.

За правилами етикетного мовлення, комплімент потребує відповідної словесної реакції адресата: Дякую!; Дякую за комплімент!; Ви такі люб’язні; Ви мені лестите. Відразу віддячити компліментом за комплімент, а особливо говорити про партнера те саме, що почули від нього (Ви теж красень; І у Вас красива зачіска), не треба. Це не відповідає вимогам доброго смаку. Краще підібрати найпривабливіший для похвали предмет чи здібність і, вловивши слушний момент, висловити це співрозмовникові.