6.2.6. Порада

Порада – це пропозиція, вказівка, як діяти в яких-небудь обставинах, допомога добрим словом у скруті. Порада (пропозиція) цілком спрямована на адресата мовлення, орієнтована на його інтереси (Я дуже раджу Вам написати статтю, і Ви зможете..; Я пропоную Вам написати статтю, бо це допоможе Вам…; Я би радив Вам написати статтю, тому що інакше Вам… Дозвольте порадити Вам написати статтю; Чи не спробувати Вам написати статтю, бо це допоможе Вам…; Може б, Вам написати статтю…).

Репліки адресата можуть мати позитивний, негативний (відмовний) або ухильний зміст. Попри те в кожному разі вони повинні містити в собі слова подяки (Я Вам дуже дякую за пораду! Я нею обов’язково скористаюся!; Я не зможу скористатися твоєю порадою, щиро дякую за неї!; Дякую за пораду! Я мушу над нею подумати).

Згода є позитивною відповіддю на прохання, наказ тощо (Добре!; Будь ласка!; Згоден!; Мушу погодитися; Доведеться погодитися).

Згода з думкою, твердженням співрозмовника виражається фразами: Так!; Авжеж; Звичайно; Ви маєте рацію; Безперечно; Поза всяким сумнівом!; І я такої ж думки; Очевидно, це саме так; Правдоподібно, що так воно і є.

6.2.7. Відмова

Відмова – синонім згоди (згода є позитивною відповіддю, відмова – негативною).

Психічно відмова дається людині важче, ніж згода. Здебільшого важче вона і сприймається. Тому дуже важливо вибрати відповідну формулу відмови та поширювальну фразу, щоб не образити партнера, не спричинити комунікативного конфлікту. Використовуючи репліки відмови: Ні! Звичайно, ні!; Ні, я не згоден!; Я ніяк не можу погодитися!; Я б дуже хотів, але…; Мені шкода, однак…; Даруйте, але я змушений Вам відмовити тощо, – доцільно поширювати їх фразами з переконливою аргументацією або ж причинами загального характеру (Я змушений Вам відмовити через незалежні від мене причини / бо це не відповідає моїм моральним принципам / тому що я маю зобов’язання перед іншими людьми).

6.2.8. Привітання

Людей вітають з нагоди небуденних подій у їхньому особистому й родинному житті, з релігійними, національними та державними святами, соціально-політичними подіями, історичними датами тощо. Привітання є виявом уваги до людини, воно засвідчує приязне ставлення до неї; це один з найпоширеніших засобів підтримування добрих взаємин між людьми, контактування загалом. Наприклад: Щиро / Сердечно / Гаряче / Від усього серця / Від колективу / Від усіх наших друзів / Від нашої родини та від себе особисто вітаю вас з…; Радий вітати Вас; Дозвольте привітати Вас.

У наш динамічний час широко практикуються привітання з еліпсисом (економією мовленнєвих зусиль), тобто пропуском дієслова: З одруженням!; З поверненням у рідні краї!; З нагородою! Такі привітання здебільшого властиві усному мовленню, вони звучать енергійно.

Вітальні формули поширюються словами й виразами з побажаннями адресатові: Сердечно вітаю Вас з Новим роком і Різдвом Христовим. Бажаю Вам міцного здоров’я, щастя й успіхів у праці. Хай береже Вас Господь! Основні формули побажання в українській мові Я бажаю (зичу) Вам…, а також: Дозвольте побажати Вам; Прийміть мої найкращі побажання тощо.

У комунікативній ситуації побажання доволі часто використовуються епілептичні фрази, напр.: Щастя тобі!; Успіхів Вам!; Щасливої дороги!; Смачного!; Вітаю тебе із вступом до університету. Щастя й успіхів у навчанні!; З Днем незалежності України! Здоров’я й нових досягнень!

Побажання. Комунікативно-етикетна суть побажання як мовленнєвої дії полягає у висловленні адресантом бажання про здійснення чогось для адресата.

Побажання висловлюють також фразами з дієсловами у формі наказового способу: Не переживайте!; Бережіть себе!; Хай Вам щастить!

За нормами спілкувального етикету адресат, якому висловили побажання, має подякувати за це. У його розпорядженні є низка формул стандартної відповіді: Щиро дякую!; І Вам того ж бажаю!; Дякую!; Дай Боже й Вам!