6.2.3. Запрошення

Запрошення – це звернення до адресата із проханням прибути до адресанта або в якесь місце з певною метою – в гостину, на урочистості, презентацію, змагання, концерт тощо.

Запрошення на заходи з невеликим числом присутніх робляться усно – безпосередньо або телефоном. На великі заходи запрошують у письмовій формі. Письмові запрошення потрібно висилати завчасно, щоб адресат мав можливість спланувати свої справи.

Залежно від характеру комунікативної ситуації, намірів адресанта тощо застосовуються різні формули запрошення. Їх поділяють на нейтральні (Я запрошую Вас; Я хочу запросити Вас), підвищені (Дозвольте запросити Вас; Маю честь запросити Вас), знижені (Приходьте, будь ласка; Прошу заходити).

Для позитивної відповіді адресат використовує репліки: Дякую!; Вдячний за запрошення!; З великим задоволенням! Згоден!; Не відмовлюся!

Негативну відповідь, тобто відмову, можна дати за допомогою стереотипних фраз: Дякую, але не можу; Я б із радістю, але мене не дозволяє час; Ні, я не можу, але дякую за запрошення! Вибачитися за відмову й подякувати за запрошення доречно в будь-якому разі.

Ухильна відповідь на запрошення може звучати так: Дякую, можливо прийду; Вдячний за запрошення! Але мені треба подумати!; Твердо не обіцяю: не знаю, як складуться обставини; Як матиму можливість, прийду. Дякую!

6.2.4. Вибачення

Вибачення – це прохання виявити поблажливість, простити провину. Провини бувають різні за своєю величиною та наслідками, то мовець має обирати таку формулу, яка була б сумірна провині і водночас давала можливість досягти бажаного результату: Вибачте мені!; Даруйте!; Я перепрошую!; Пробачте, якщо можете!; Прошу вибачення!; Будьте вибачливі!; Я не можу не вибачитися перед Вами; Я так винен перед Вами!

Треба пам’ятати, що в українській мові дієслова вибачати, пробачати, простити вимагають давального відмінка залежних слів (Пробачте мені/нам/їй/), а не знахідного, як у російській мові (Извините меня/его/ее/нас).

Стандартні відповіді-реакції на вибачення звучать так: Нічого!; Нема за що вибачатися!; Не варто вибачатися!; Дрібниці! Що сталося, то сталося!; Я приймаю Ваше вибачення; Тут є і моя вина; Я не приймаю Вашого вибачення.

Словесні формули вибачення можуть підсилюватися невербальними знаками: провинною усмішкою, притисненням долоні до серця, розведенням рук, схиленням голови тощо.

6.2.5. Прохання, наказ

Спонукальна мовленнєва дія у ввічливій формі з метою чогось домогтися від адресата називається проханням. Наказ – це розпорядження, вказівка, настанова тощо. Відмінність між проханням та наказом полягає в тому, що обов’язковим елементом прохання є ввічливість. Вона передається вербальними (слова ґречності), а також невербальними (інтонація, погляд, вираз обличчя, поза) засобами. Але оскільки і наказ, і прохання є спонуканням, то основною граматичною формою вираження обох цих мовленнєвих дій є дієслово імперативного – наказового способу дії (Передайте; Читайте; Перегляньте; Принесіть).

Фахівці з психолінгвістики переконують, що імперативних форм у спілкуванні бажано уникати, щоб не зачіпати у душі співрозмовника струнки особистої гідності, не нагадувати йому про становище підлеглого тощо.

Українська мова має низку засобів пом’якшення наказовості. Дієслова недоконаного виду звучать менш категорично, ніж доконаного (Сідайте і розказуйте про свої справи – Сядьте і розкажіть про свої справи). Пом’якшують імперативність частки -но та -бо (Перегляньте-но цей матеріал; Не зволікайте-бо з цією справою). Дуже бажано у фразах із дієсловами в наказовій формі вживати слова і звороти ввічливості (Організуйте, будь ласка; Зробіть ласку, організуйте).

Існують типи спонукальних синтаксичних побудов етикетного характеру, які не потребують використання наказового способу дієслова (Прошу Вас виконати це завдання до кінця тижня; Мені дуже потрібно, щоб Ви це завдання виконали до кінця тижня).

Формулами позитивних реплік-відповідей на прохання є: Прошу; Будь ласка!;Із великим задоволенням; Я постараюся це зробити; Доведеться виконати; Що ж, зроблю.

Відмовні етикетні відповіді на прохання звучать: Вибачте, я не можу; Даруйте, але я змушений Вам відмовити; Я б із радістю, але…;На жаль, я цього не можу зробити. Вибачайте!