6.2.2. Знайомство

Знайомство можна окреслити як встановлення контакту між людьми повідомленням ними чи про них комунікативного мінімуму знань, потрібних для спілкування.

Цей мінімум становить передусім особова назва: ім'я чи ім'я і прізвище, ім'я і по батькові – або всі ці три компоненти, залежно від соціально-комунікативного статусу співрозмовників. До цього мінімуму може входити інформація про фах комуніканта, посаду, заклад праці, навчання, місце проживання тощо. Важливе значення для потенційного мовленнєвого контакту мають відомості про позапрофесійні інтереси (спорт, колекціонування, самодіяльне мистецтво тощо), життєві уподобання комунікативного партнера.

Коли люди знайомляться безпосередньо, тобто без 3-ої особи, вживаються такі словесні формули: Будьмо знайомі!; Я хочу (хотів би) з Вами познайомитись; Мені конче треба з Вами познайомитись!; Ви не проти, щоб ми познайомилися?; Чому б нам не познайомитися?; Дозвольте відрекомендуватися тощо. Після цих формул ідуть фрази самоназивання: Моє ім'я...; Моє прізвище...; Мене звати...; Я – ...

За правилами доброго тону жінкам знайомитися з чоловіками без посередника не бажано. Проте бувають винятки: у службових, функціональних взаєминах жінці доводиться відрекомендовуватися самій.

Знайомлячись без посередника, особове ім'я (прізвище, по батькові) треба вимовляти розбірливо, достатньо голосно та без поспіху. Це правило обов’язкове і тоді, коли, знайомлячись, мовець дає партнерові свою візитну картку.

Акт знайомства здебільшого відбувається у формі такого діалогу:

• Будьмо знайомі! (Моє ім'я/Мене звати) Богдан (Вишницький).

• Анатолій (Сергійович; Козловський). Дуже приємно!

Під час знайомлення комуніканти повинні перебувати у зоровому контакті, дивитись один одному в очі, але не надто пильно, проникливо, іронічно тощо. Жінки при цьому легко нахиляють голову, а чоловіки – тулуб і/або голову.

Знайомство зазвичай супроводжується потиском рук. Не заведено подавати руку з розведеними пальцями, долонею донизу або догори.

Через посередника (3-ю особу) люди знайомляться «волею долі», тобто під час випадкових зустрічей, за збігом обставин, і «на замовлення», коли одна з осіб (а часом і обидві) просить познайомити її з певною людиною. І в першій, і в другій ситуації посередник має знатися з обома учасниками акту знайомства.

Отримавши на запитання (Чи) Ви знайомі? негативну відповідь, посередник пропонує: (По)знайомтесь, будь ласка! або Дозвольте познайомити вас! і відрекомендовує одну особу іншій: молодшого старшому, чоловіка жінці, підлеглого начальникові, напр.: (Це) Богдан Майданюк (студент університету) – (А це) професор Андрій (Трохимович) Зарічний (керівник експедиції).

Відрекомендовуючи жінок, завжди називають їхні прізвища.

Посередник має говорити виразно, достатньо голосно, з привітною інтонацією в голосі.

Неетично називати осіб, що знайомляться, не однаковими іменами-регулятивами, напр.: Пані Сардарчук, знайомтесь із добродієм (товаришем) Лук'янцем! Таке слововживання може бути сприйняте як образа.

Коли посередник знайомить своїх батьків, старших сусідів, керівників тощо з людиною свого кола, то про неї можна сказати: мій друг (товариш; приятель; колега тощо). Але, знайомлячи когось із людиною такого ж рівня, цих слів бажано не вживати, аби адресат не подумав, що посередник не вважає його за товариша, друга тощо.

Коли знайомство відбувається на якомусь «організованому» заході – презентації, аудієнції, рауті, зустрічі тощо, – посередником виступає організатор цього заходу.

Не знайомлять новоприбулого з тим, хто вже відходить. Небажано переривати зацікавлену розмову двох людей, аби з ними познайомити ще когось.

Відрекомендовуючи людину гуртові осіб, посередник голосно і виразно вимовляє ім'я (прізвище, звання, посаду тощо – залежно від типу ситуації й особливостей комунікантів), а тоді імена (прізвища тощо) присутніх, називаючи їх поспіль, одного за одним, якщо немає якоїсь важливої причини називати їх за певним ранжиром – віком, становищем тощо.

У момент знайомства через посередника руку першим подає той, кому відрекомендовують, а не той, кого відрекомендовують. Те ж стосується фраз типу: Я вже чув про Вас; Мені відомі Ваші досягнення в ...; Мені про Вас розповідали стільки цікавого! та стандартних формул Дуже приємно!; Мені (надзвичайно) приємно з Вами познайомитися!; Я радий знайомству з Вами! Тощо висловлювати свої почуття такими фразами має та особа, якій відрекомендовують, а не та, яку відрекомендовують, навіть якщо це чоловік, якого відрекомендовують дамі.

Знайомляться через посередника стоячи. Тільки старші жінки можуть сидіти, коли їм відрекомендовують молодого чоловіка або дівчину.