5.2. Специфіка професійної моралі і етики

Кожна професія ставить до людей, які її обрали, відповідні моральні вимоги, породжує специфічні моральні проблеми. Проте одні професії не потребують істотних коректив звичайних норм і правил поведінки людей, а інші настирливо вимагають цього. Йдеться насамперед про види діяльності, в яких об'єктом впливу є людина (освіта, медицина, юриспруденція). Відносини між людьми професій інших категорій теж істотно залежать від їхніх моральних стосунків (альпіністи, полярники, які часто перебувають в екстремальних ситуаціях). Багато видів діяльності ставлять до людей підвищені моральні вимоги. Про це переконливо писав російський режисер Костянтин Станіславський (1863–1938): «Актор за самою природою того мистецтва, якому він служить, є членом великої і складної корпорації — трупи театру... Він повсякденно виступає перед тисячами глядачів. Мільйони людей... читають про його роботу і діяльність у тій установі, в якій він служить... Відокремити їх неможливо... Тому якщо артист Малого, Художнього чи іншого театру здійснив непорядний вчинок, ...він не зможе стерти плями чи тіні, накинутої ним на всю трупу, на весь театр, в якому він служить. Це теж зобов'язує артиста з гідністю поводитись поза стінами театру і оберігати його ім'я не тільки на сцені, а й у своєму приватному житті».

Професійна мораль конкретизує загальні моральні норми й оцінки, які визначають ставлення людини до своїх професійних обов'язків, а опосередковано – до людей, з якими вона взаємодіє відповідно до свого фаху і до суспільства загалом.

Професійна етика – вчення про професійну мораль, предметом дослідження якого є принципи, основи моралі в конкретній сфері трудової діяльності.

Її змістом є передусім відповідні моральні кодекси (лат. codex – книга) – зводи моральних норм і правил, які необхідно виконувати. Вони охоплюють вселюдські вимоги (чесність, правдивість тощо), вимоги до фахової діяльності (професіоналізм, компетентність та ін.) вимоги, детерміновані конкретним видом професійної діяльності (збереження лікарської таємниці).

Створення моральних кодексів передбачає врахування можливих типових конфліктних ситуацій. Формулюючи норми, правила, приписи, дбають, щоб вони, строго регламентуючи поведінку людей відповідної професії, сприяли гармонізації стосунків у колективі.

Етика бізнесу – складова етики ділових відносин, яка досліджує особливості функціонування та розвитку моралі у сфері підприємницької, комерційної діяльності та формулює для цієї сфери відповідні рекомендації.

Мораль (від лат. звичай, воля, закон) – система поглядів, уявлень, норм, оцінок, що регулюють поведінку людей; одна з форм суспільної свідомості.

Спілкувальний (комунікативний) етикет – етикетне використання мовних і позамовних засобів спілкування (лінгвоетикету: мовного, мовленнєвого та невербального етикету); дотримання узвичаєних норм поведінки у спілкуванні (основна частина етикету загалом).

Мовний етикет – система стандартних стереотипних словесних формул, прийнятих у певному колі, у певному суспільстві, у певній країні (набір знаків і граматика (правила їх вживання).

Мовленнєвий етикет – застосування мовного етикету в конкретних актах спілкування (вибір засобів, засоби в реалізації).

Поняття «мовленнєвий етикет» ширше за поняття «мовний етикет»: мовлення може бути етикетним (або не етикетним), коли воно стосується ситуацій, які не потребують уживання формул мовного етикету (наприклад, незрозумілість мовлення, спричинене автором, інформаційним розривом).