4.7. Щастя. Уявлення про щастя

Щастя – стан найвищого внутрішнього вдоволення людини умовами свого буття, повнотою і осмисленістю життя, реалізацією свого людського призначення.

Щастя, за словами російського письменника Льва Толстого (1828–1910), є задоволенням без каяття, а справжнє дійсне нещастя – докори совісті та хвороба.

Щасливими вважають людей здорових («Здоровий жебрак, – як вважав німецький філософ Артур Шопенгауер (1788 – 1860), – щасливіший від хворого короля»); красивих (природа надала їм значний аванс); багатих, хоча б тому, що багатство забезпечує людині свободу дій; закоханих, яким відповідають взаємністю («Найвище щастя в житті – це впевненість у тому, що вас люблять, – писав французький прозаїк Віктор Гюго (1802 –1885), – люблять заради вас самих, точніше сказати – люблять всупереч вам»); тих, хто має близьких друзів; тих, хто досягнув високого соціального статусу; хто максимально себе самореалізував і заслужив повагу співвітчизників («Ми буваємо щасливими, – писав французький філософ Блез Паскаль (1623 –1662), – тільки почуваючи, що нас поважають») тощо.

Зрозуміло, що одного здоров'я чи багатства замало для того, щоб бути щасливим, а володіти всіма благами майже неможливо. Щасливою може бути людина, поведінка і життєдіяльність якої орієнтовані на вселюдські цінності. Неодмінною умовою щастя є і самореалізація особистості. Оскільки життєві плани людей істотно відрізняються, кожен прагне самореалізуватися у сфері своєї життєдіяльності, то щастя кожної людини індивідуально неповторне.

Тема 5. Етика та етикет

Етика ставить низку системних вимог до наукового пізнання. В етиці науки відбиті:

– загальнолюдські моральні вимоги та заборони, частина з яких стала правилами, нормами, законами про захист інтелектуальної власності;.

– головні принципи наукових пошуків – безкорисливий пошук і обстоювання істин;

– соціальна відповідальність діячів науки.

Види етикету:

1. дипломатичний;

2. придворний;

3. релігійний;

4. діловий;

5. службовий (субординація);

6. професійний;

7. національний;

8. столовий;

9. родинний;

10. субкультурний;

11. етикет стосунків між статтями.

5.1. Визначення понять «етика» та «етикет»

Термін «етика» походить від давньогрецького слова «ethos» («етос»), яке спершу означало спільне житло, домівку, звірине лігвище тощо, пізніше – звичай, норов, правило, характер.

Термін «мораль» використовують як у загальному, так і в особливому, вузькому значенні. У висловленні «етика – наука про мораль» він мислиться в загальному значенні, а в судженні «мораль є формою індивідуальної і суспільної свідомості» – у вузькому, оскільки з моралі в її широкому розумінні вилучено моральність – реальну поведінку людей і відповідну діяльність.

Етика (лат. ethika, від грец. ethos – звичай) – філософська наука, яка досліджує природу, сутність, виникнення, розвиток, структуру, функції моралі, її прояви у різноманітних сферах діяльності.

Співвідношення моралі й етики можна передати такою моделлю: «мораль у собі» (уявлення, почуття, емоції, суб'єктивні вияви волі) – «мораль для нас» (мораль, «одягнена» в матеріальну оболонку мови і мовлення, тобто «омовлена» мораль і моральність) – етика як теоретична модель моралі, її інтерпретація (тлумачення) та обґрунтування. Серцевиною цієї моделі є система категорій.

Етика найменше переймається безпосередньо детермінованою діяльністю і поведінкою людини за відсутності вибору. її передусім цікавить реалізація людиною свободи своєї волі, тобто діяльність, за якої людина керується не практично-утилітарними, політичними чи іншими локальними (що не виходять за певні межі) мотивами, а мотивами, орієнтованими на безумовні, абсолютні вселюдські цінності, які осягаються і переживаються з допомогою уявлень і почуттів, позначених терміном «добро». Саме ця діяльність і процес інтеріоризації особистістю моральної вимоги в самовимогу (моральний обов'язок), що передує цій діяльності, становлять епіцентр етичних учень. Цей складний, суперечливий, тривалий і нерідко болісний процес можна описати лише за допомогою системи категорій етики. Усі інші питання, що належать до предмета етики, є похідними.

Етикет (від франц. ярлик, етикетка; встановлений порядок поведінки) – сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні вияви людських взаємин (форми вітання, манери, стиль одягу тощо).