1.4. Класні чини прокурорсько-слідчих працівників

Велике виховне значення в роботі з кадрами органів прокуратури має присвоєння працівникам класних чинів. Порядок присвоєння класних чинів визначається Положенням про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженим Постановою Верховної Ради України в листопаді 1991 р. [19].

Положенням встановлено 10 класних чинів, які присвоюються в послідовному порядку з урахуванням ділових і особистих якостей працівника відповідно до посади, яку він займає, і стажу роботи. Класні чини встановлено такі: державний радник юстиції; державний радник юстиції 1 класу; державний радник юстиції 2 класу і державний радник юстиції 3 класу (присвоюються Президентом України), старший радник юстиції, радник юстиції, молодший радник юстиції, юрист 1 класу, юрист 2 класу та юрист 3 класу (присвоюються Генеральним прокурором України) [19].

Особливим є порядок присвоєння першого класного чину – юриста 3 класу. Він присвоюється працівникам, які працюють в органах прокуратури не менше шести місяців, а також молодим спеціалістам – після закінчення стажування і призначення на посаду.

Генеральний прокурор України в окремих випадках має право присвоїти працівникам чергові класні чини достроково, а саме:

а) за зразкове виконання службових обов'язків;

б) при призначенні на вишу посаду. Крім того, Генеральний прокурор України має право виходити з поданням до Президента України про присвоєння класного чину державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів.

Працівники органів прокуратури, яким присвоєно класні чини, перебувають у них довічно. Позбавлення класного чину може мати місце при звільненні працівника з органів прокуратури за порочні вчинки. За грубі порушення службового обов'язку працівником прокуратури, ганебну поведінку він може бути понижений у чині.

Працівники органів прокуратури, які мають класні чини, під час виконання службових обов'язків носять формений одяг, їм виплачуються відповідні грошові надбавки за класні чини. Присвоєння чергових класних чинів повинне використовуватися повною мірою для стимулювання їх службової діяльності, виховання відповідальності за виконання службових обов'язків, підвищення авторитету органів прокуратури.

Розділ 2. Трудова (службова) дисципліна в органах прокуратури

2.1. Особливості заходів заохочення та стягнення працівників прокуратури

Керівники органів прокуратури зобов'язані забезпечити організаційний порядок у колективі, контролювати додержання трудової та службової дисциплі­ни підлеглими, вимагати від кожного працівника відповідального ставлення до виконання службових обов'язків. Серед заходів, які позитивно впливають на виховання працівників, необхідно виділити прийняття Присяги прокурорсько-слідчими працівниками. Прийняття Присяги створює в колективі атмосферу високої вимогливості й відданості дорученій справі кожного працівника, а також має юридичні наслідки. Порушення Присяги є підставою для притягнення працівника до відповідальності [9, с.112].

Особливе місце у виховній роботі працівників прокуратури займає дисциплінарна практика. Усі питання про заохочення і дисциплінарну відповідальність вирішуються відповідно до вимог Дисциплінарного статуту прокуратури України. Дисциплінарний статут прокуратури України було затверджено постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. [20].

Відповідно до вимог Дисциплінарного статуту право заохочення прокурорсько-слідчих працівників і накладення на них дисциплінарних стягнень мають Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, обласних і прирівняних до них прокуратур, а також міст Києва і Севастополя. Прокурори міст і районів таким правом наділені стосовно тих працівників, яких вони призначають на посаду, тобто працівників, які не займають посади прокурорів і слідчих. Разом із тим, прокурор міста, району, як правило, виступає ініціатором заохочення або притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників, які йому підпорядковані. У зв'язку з цим прокурор має право направити вищому прокурору подання про притягнення дисциплінарної відповідальності або про заохочення. Таке подання повинне бути об'єктивним, умотивованим, з викладом конкретних фактів і пропозицій про вид заохочення або стягнення.

Згідно зі ст. 5 Дисциплінарного статуту прокурорсько-слідчі працівники за сумлінне та зразкове виконання службових обов'язків, ініціативу й оперативність у роботі можуть бути заохочені такими заходами;

1. подяка;

2. грошова премія;

3. подарунок;

4. цінний подарунок;

5. дострокове присвоєння класного чину або підвищення в класному чині;

6. нагородження нагрудним знаком "Почесний працівник прокуратури України". За особливі заслуги в роботі працівники прокуратури можуть бути представлені до нагородження державними нагородами та присвоєння почесного звання "Заслужений юрист України" [30, ст.5].

Заохочення оголошується наказом, про що вноситься запис до трудової книжки. Наказ оголошується особі, якій винесено заохочення, всім працівникам даної прокуратури і додається до особової справи.

З особливою увагою прокурор міста (району) повинен підходити до фактів порушення трудової та службової дисципліни, проступків, які порочать працівника прокуратури. У разі скоєння такого вчинку підлеглим прокурор повинен провести службову перевірку, обов'язково витребувати письмове пояснення у порушника, з'ясувати причини цих порушень. За результатами службової перевірки зробити висновок з пропозицією про захід реагування. За матеріалами службової перевірки прокурор міста (району) за наявності підстав вносить подання прокурору області з пропозицією про дисциплінарне стягнення.

За порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України. Дисциплінарним статутом передбачено такі дисциплінарні стягнення;

1. догана;

2. пониження в класному чині;

3. пониження в посаді;

4. позбавлення нагрудного знака "Почесний працівник прокуратури України";

5. звільнення;

6. звільнення з позбавленням класного чину [20, ст.9].

Дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців. За один і той самий вчинок може бути накладено тільки одне дисциплінарне стягнення.

Прокурор або слідчий, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, та/або пов’язаного із зловживанням своїм службовим становищем, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом [20, ч.3 ст.12].

У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення відбувається незалежно від часу вчинення проступку.

Прокурор або слідчий, який повідомив про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншим працівником прокуратури, не може бути звільнений чи змушений до звільнення з роботи або притягнутий до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з таким повідомленням.

Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.

Про використання заходів заохочення, як і про накладення дисциплінарного стягнення, видається наказ прокурора, який оголошується, при цьому наказ про дисциплінарне стягнення працівнику оголошується під розписку. Копія наказу про заохочення, а також про дисциплінарне стягнення додається до особової справи працівника. Дисциплінарний статут визначає, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено працівником Генеральному прокурору України в місячний строк від дня ознайомлення з наказом.