3. Методи економічного аналізу

Під методом економічного аналізу розуміють науково обґрунтовану систему теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення і базуються на діалектичному методі пізнання. Особливості діалектичного методу полягають у тому, що всі явища, котрі досліджуються, розглядаються в їх взаємозв'язку та русі, зміні та розвитку, при цьому розвиток розуміють як боротьбу протилежностей на засаді об'єктивних законів реальної дійсності.

При економічному аналізі виробничо-господарської діяльності дорожніх організацій необхідно встановити фактори, що впливають на цю діяльність, визначити взаємозв'язки і взаємозалежності між ними, їх кількісні характеристики.

Для цього використовується ціла низка методів.

Методи економічного аналізу поділяються на формалізовані та неформалізовані. До формалізованих методів належать такі (рис. 15.1):

Рис .1.5.1. Методи економічного аналізу

Класичні методи аналізу господарської діяльності та фінансового аналізу – ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, відсоткових чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих та складних відсотків, дисконтування.

Традиційні методи економічної статистики – середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки показників у динаміці.

Методи математичної статистики вивчення зв’язків – аналізи кореляційний, регресивний, дискримінантний, дисперсійний, факторний, коваріаційний та ін.

Економетричні методи – матричні, теорії міжгалузевого балансу.

Методи економічної кібернетики і оптимального програмування – системного аналізу, лінійного, нелінійного, динамічного програмування та ін.

Методи дослідження операцій і теорій прийняття рішень – теорії графів, ігор, масового обслуговування, сітьового планування і управління.

Методи, найбільш розповсюдженими у виробничій практиці, є наступні: порівняння, групування, графічний аналіз, деталізація, ланцюгові підставки, середні і відносні величини, кореляція.

Порівняння – один з найважливіших і найбільш простих прийомів аналізу, в процесі якого фактичні дані про виробничо-господарську діяльність порівнюють із плановими показниками, з затвердженими нормами, даними за відповідні минулі звітні періоди, з показниками кращих підрозділів і передовиків виробництва, з показниками споріднених підприємств, з середніми показниками роботи підприємств об'єднання. При порівнянні повинна забезпечуватися порівнянність показників, тотожність порівнюваних періодів, єдність методики їхнього обчислення.

Для визначення відхилення аналізованого показника від планового (або базисного) використовують наступну залежність:

, (15.1)

де Р_ф і Р_пл – фактичне і планове значення показників, що виражаються в абсолютних величинах;

Р – відхилення від плану, також виражене в абсолютних величинах.

Для визначення відхилення від плану у відносних величинах використовують формулу

, %. (15.2)

Для узагальнення результатів аналізу отримані результати зводять в аналітичні таблиці, що дозволяють наочно порівняти показники й оцінити їх динаміку.

Групування – прийом аналізу, що вивчає різні техніко-економічні показники, виділені в окремі групи. За допомогою групування членують множину показників на окремі якісно однорідні сукупності, на основі яких встановлюють відповідні закономірності та зв'язки. Для групування окремих показників діяльності використовують облікові та звітні дані.

При групуванні окремих показників слід враховувати, що на виробництво впливають численні фактори, і тому в основу групування повинна бути прийнята певна ознака, що дозволяє встановити вплив цих факторів на аналізовані показники.

Групування за певною ознакою можлива тільки після глибокого і всебічного вивчення показників і факторів, що групуються. Випадкові ознаки, що використовуються при групуванні, не дозволяють отримати об'єктивні результати аналізу.

Групування, як прийом аналізу, широко використовується для розкриття змісту таких синтетичних показників, як продуктивність праці, середня заробітна плата тощо.

Графічний аналіз – це метод зображення аналізованих показників на площині: графіки дозволяють легко знаходити значення показників при відповідному будь-якому заданому значенні аргументу, встановити тип зв'язку і порівнювати відхилення показника при зміні аргументу. Це метод аналізу наочний і дає можливість визначати значення показників в різні звітні періоди. Як правило, метод застосовується разом з прийомом порівняння, бо при зображенні на площині планованих показників їх порівнюють з попереднім звітним періодом, з плановим рівнем, з початковим станом.

Графічний метод також використовується для розрахунку деяких показників, наприклад, точки беззбитковості, внутрішньої норми доходності і ін. Широко застосовується графічний метод для дослідження організаційних структур управління.

Деталізація – прийом аналізу, використовується для оцінки результатів діяльності окремих підрозділів з метою встановлення їх впливу на підсумкові показники роботи дорожньо-будівельних організацій. В цьому разі загальні або зведені показники членуються на складові елементи, а комплексні фактори – на первинні.

Деталізація підсумкових показників може виконуватися за часом і місцем їх отримання, а також за окремими складовими. Вона дозволяє виявляти вплив окремих факторів на результати виробничої діяльності, прояв яких у підсумкових показниках роботи організації в цілому може взаємно погашатися. Так, дорожньо-будівельна організація в цілому виконує план при невиконанні в той же час однією з будівельних дільниць і перевиконанні іншою, тобто в підсумкових звітних показниках складаються (взаємно погашаються) позитивні і негативні результати окремих будівельних дільниць.

Деталізація, як прийом аналізу, дозволяє повніше виявити резерви виробництва, визначати передове в роботі, позитивні та негативні боки діяльності окремих виробничих одиниць і будівельних дільниць.

Ланцюгові підстановки – прийом аналізу, в основу якого покладене елімінування, тобто виключення впливу деяких факторів з метою виділення якого-небудь одного з них. Це найпростіший метод факторного аналізу, за допомогою якого здійснюється комплексна оцінка виробничо-господарської діяльності дорожньо-будівельних організацій, звичайно застосовується тоді, коли між різними факторами є певна залежність, виражена математичною формулою. Суть цього прийому полягає в тому, що планові величини окремих показників, які входять в розрахункову формулу, поступово, в певній послідовності заміняють фактичними (звітними). Спочатку у вхідну залежність підставляють планові показники і визначають, таким чином, базисний (плановий) показник, після цього по черзі підставляють окремі фактичні (звітні) показники, залишаючи при цьому плановими всі інші. Після кожної такої заміни отриманий результат порівнюють з базисним, який приймають за 100 %. Отримане при цьому відхилення розглядають як вплив даного фактичного (звітного) показника, оскільки всі інші показники як в базисному, так і в знову виконаному розрахунку залишаються незмінними. Ступінь впливу тих або інших показників на кінцевий результат визначають в абсолютних або у відносних величинах.

Прийом ланцюгових підстановок не дозволяє виконати повну балансову ув'язку впливу окремих факторів із загальною зміною аналізованого показника, однак дає можливість виявити вплив окремих факторів на кінцевий результат діяльності організації, встановивши при цьому головні з них і другорядні.

Різновидом прийому ланцюгових підстановок є прийом обчислення різниць, суть якого в тому, що у функціональну залежність підставляють не фактичні (звітні) значення показників, а їх відхилення у вигляді різниці між звітними і плановими значеннями й одержують в результаті відповідні відхилення результуючого показника.

Середні величини в процесі аналізу дозволяють установити узагальнюючу характеристику для сукупності однотипних показників і її абсолютне значення. Так, при аналізі використання фонду заробітної плати, динаміки продуктивності праці та інших показників встановлюються такі величини, як середня заробітна плата одного робітника, середній виробіток робітника. Враховуючи, що узагальнюючі характеристики можуть нівелювати значні відхилення аналізованих показників, при аналізі середні величини слід доповнювати відповідними характеристиками. Відносні величини (відсотки, коефіцієнти, індекси) показують співвідношення аналізованих показників і використовуються для доповнення абсолютних величин.

Економіко-математичні методи знаходять широке застосування в економічному аналізі. Метод кореляційного і регресивного аналізу використовується для визначення тісноти зв'язку між показниками, що не знаходяться у функціональній залежності. Кореляційна залежність може бути виявлена як між двома кількісними ознаками, так і між багатьма величинами. В останньому випадку приходиться мати справу з множинною кореляцією.

Метод лінійного, динамічного й опуклого програмування застосовується для рішення багатьох екстремальних задач, з якими досить часто приходиться мати справа в економіці. Рішення таких задач зводиться до знаходження крайніх значень (максимуму і мінімуму) деяких функцій змінних величин.

Застосування приведених прийомів аналізу залежить від конкретних умов, особливостей об'єкта аналізу та глибини його проведення.

Питання для контролю знань:

1. Що показують кількісні показники?

2. Як розрізняють показники економічного аналізу по способу формування?

3. Як поділяються методи економічного аналізу?

4. Які методи відносяться до економіко-математичних?

Лекція №16 Структура економічного аналізу

Мета лекції – вивчення етапів економічного аналізу діяльності дорожніх організацій

Питання:

1. Структура економічного аналізу. Критерії оптимальності

3. Методика проведення економічного аналізу