Кунцівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Новосанжарської районної ради Полтавської області

Пасько Г.М.

Кунцівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Новосанжарської районної ради Полтавської області

Пасько Г.М.

Опис системи роботи класного керівника

Пасько Ганна Михайлівна, класний керівник 11 класу Кунцівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новосанжарської районної ради Полтавської області.

Опис системи роботи класного керівника Кунцівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новосанжарської районної ради Полтавської області Пасько Ганни Михайлівни, яка працює над проблемою «Особистісно орієнтоване виховання на основі вчительської психодіагностики». В описі показано як особистісно орієнтоване виховання, ідеї гуманізації і демократизації шкільного життя як стержневі проблеми перебудови сучасної школи докорінно змінюють організацію навчально-виховного процесу. У центрі уваги знаходиться особистість учня як суб’єкта виховання, розвиток його внутрішнього «Я», формування індивідуального стилю життя і відповідального ставлення до природи, суспільства, самого себе. Вихідною позицією класного керівника є – формувати дитину, підлітка, юнака, дівчину як індивідуальність, намагання добитися щоб цілісний педагогічний процес з урахуванням вікових особливостей переміщувався із сфери зовнішніх впливів у сферу внутрішніх стимулів діяльності, коли виховання переростає у самовиховання.

Дана робота може бути використана класними керівниками 5-11 класів загальноосвітніх шкіл.

Ми живемо у неспокійний час – час великих роздумів, сподівань. Сьогодні необхідно мислити і працювати по-новому, по-новому будувати процес освіти та виховання. Кожна історична епоха висуває вимоги до виховання та навчання молоді, створює певний позитивний педагогічний досвід.

Державотворення, що відбувається в сучасній Україні, потребує нової педагогіки. Це актуальна проблема, бо від того, які виховні системи будуть запроваджуватись у навчально-виховній системі, які орієнтири в формуванні та становленні особистості будуть прийняті, залежатиме майбутнє України.

Особистісно-орієнтоване виховання, ідеї гуманізації і демократизації шкільного життя як стержневі проблеми перебудови сучасної школи докорінно змінюють організацію навчально виховного процесу. У центрі уваги необхідно поставити особистість учня як суб’єкта виховання, розвиток, його внутрішнього «Я», формування індивідуального стилю життя і відповідального ставлення до природи, суспільства, самого себе. Отже вихідною моєю позицією як класного керівника, є – формувати дитину, підлітка, юнака, дівчину як індивідуальність, намагатися добиватися щоб цілісний педагогічний процес з урахуванням вікових особливостей переміщувався із сфери зовнішніх впливів у сферу внутрішніх стимулів діяльності, коли виховання переростає у самовиховання. Свою роботу як класного керівника я намагаюся будувати на рівні сучасної педагогіки, враховуючи, вдосконалюючи та поєднуючи відомі теорії, ідеї, методи. Виходячи з цього, визначила для себе виховну проблему: «Особистісно-орієнтоване виховання на основі вчительської психодіагностики». Ознайомившись з теоретичними основами даної проблеми, я зрозуміла: сучасному учителю, вихователю, без психодіагностики не обійтися. Основою теоретичного підґрунтя стала книга Гільбуха Ю.З. «Темперамент і пізнавальні здібності школяра», де пропонується система психодіагностичних та корекційних методик, що мають своїм предметом пізнавальну сферу учня.

Коли в 1997 році я почала працювати зі своїми вихованцями, які зараз уже випускники, зустрілася з масою питань: який темперамент дітей класу, який рівень розвитку пізнавальних здібностей, на скільки розвинені вольові якості, чи відповідає розвиток їх інтелекту віковим даним, як стимулювати мотивацію до навчання та інші. Діагнози на основі спостереження, інтуїції з приводу цих питань, я вважаю, що ставити не варто, адже це не дозволить проникнути у внутрішній світ школяра, нерідко може призвести до помилкових висновків. Щоб уникнути подібних помилок у постановці «діагнозу», потрібно щоб він мав науковий характер, будувався за рекомендаціями шкільної психодіагностики. Вона має величезне значення у виховному та навчальному процесі, не тільки тому, що це вчення про правила постановки психологічного діагнозу, а і тому, що з другого боку – це теорія і практика корекції того недоліку причини якого встановлені в даному діагнозі. Сам по собі діагноз мало чого вартий. Він має зміст тоді, коли з нього випливають певні прогнози про дальшу долю даного недоліку, яких корекційних заходів треба вжити для його виправлення. Зміст корекційних впливів повинен визначатися не тільки поставленим діагнозом, типологією даного недоліку, а й обов’язково враховувати суто індивідуальні, неповторні риси учня.

Всі психодіагностичні задачі можна поділити за двома основними ознаками. Перша – обсяг діагнозу. Якщо діагноз охоплює психічну індивідуальність учня в цілому, маємо цілісний діагноз. Якщо ж предметом діагнозу є якась одна або кілька окремих рис індивідуальності, діагноз слід вважати частковим. Друга ознака – час протягом якого формується і діє даний діагноз. За цією ознакою діагностика поділяється на оперативну і довгострокову. Для цього використовую такі методики вивчення особистості – анкетування, тестування, спостереження. Всі результати цих досліджень оформляю у спеціальний щоденник класного керівника (щоденник додається).

Паралельно із щоденником виготовила картки-профілі на кожного школяра, яка являє собою системний перелік психічних властивостей, що характеризують індивідуальність школяра (зразок картки додається). Ця картка допомагає проектувати індивідуальність школяра, програмувати реалізацію наміченого проекту і керувати динамікою її розвитку, здійснюючи необхідні корекційні дії. Не вимагаючи від педагога розгорнутих записів, картка переносить центр ваги у психодіагностичній роботі на змістову сторону. Вона спонукає багато спостерігати і розмірковувати, проникати у внутрішній світ та індивідуальні особливості кожної дитини.

Починала я з вивчення темпераменту дітей класу, адже це фундаментальна риса. Не визначивши темпераменту даного учня, не можна зрозуміти особливості його поведінки, не можливо діагностувати ані здібності, ані характер. Потім проводила діагностику і корекцію неуважності, адже це одна із основних причин низької успішності. Саме з уважності – одного із загально учбових умінь – починається учнівська «кваліфікація».

Наступною у діагностиці і корекції була пам’ять школяра. За допомогою спеціальних тестів я визначила рівень різних видів пам’яті дітей класу, дала рекомендації як краще запам’ятати матеріал, як розвивати той чи інший вид пам’яті, як її тренувати.

Діагностиці підлягали також і рівень сформованості і розвитку мислительних здібностей, спостережливості, уяви, розумового розвитку.

Метою всіх цих досліджень є вивчення кожного учня не тільки класним керівником, учителями-предметниками, а й допомогти кожному учневі пізнати самого себе, свій розвиток і досягнення на даний момент та спланувати методи вдосконалення. На засіданні психолого-педагогічного семінару були розроблені відповідні пам’ятки щодо розвитку пізнавальних здібностей, вольових якостей, самоосвітніх умінь. Ці пам’ятки на класних годинах я доводжу до учнів, вчу їх використовувати.

Одержуючи і обробляючи інформацію з проведених досліджень, я контролюю хід цілісного процесу виховання, аналізую характер впливу на них, вношу педагогічні корективи. Наприклад, глибоко проаналізувавши склад учнів та рівень їх розвитку, складаю для вчителів-предметників методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу на основі результатів вчительської психодіагностики, які пізніше обговорюються та затверджуються на засіданні психолого-педагогічного консиліуму.

11 клас.

У 11 класі 27 учнів, з них 14 дівчат і 13 хлопців. Високий рівень знань мають 2 учні (Божинська М., Лашко О.) Достатній рівень знань мають 3 учні (Солодовник Т., Поставна Є., Ляпкіна А.). Середній рівень - 7 учнів (Ганжа Я., Банченко С. ,мають лише по 1 оцінці середнього рівня; Граб Вікторія, Дерев’янко О., Крестянкін В., Миронова Т., Теряник А.). Решта 12 учнів мають від 1 до 13 оцінок низького рівня: Вусик В. (1), Колодяжна Т. (1), Шапранов М.(2), Граб Валентин (3), Курило О.(5), Ситник М.(5), Вісич Б.(6), Арендаренко А.(8), Суслов О. (13).

Темперамент учнів класу переважно холеричний. Тому для підтримання дисципліни уроку слід всім учням класу давати змогу проявляти себе, оцінки мотивувати, постійно підкреслювати позитивні моменти, тримати високий темп уроку, але завдання диференціювати, адже в учнів класу вольові якості низького рівня; переважають соціальні мотиви навчання (схвалення батьків, учителів, матеріальні мотиви); пізнавальні здібності середнього рівня. Виходячи з цього, бажано здійснювати постійний контроль, перевірку і оцінку знань.

В класі виділяються деякі учні як “знехтувані” (Колодяжна Т., Дерев’янко О., Граб Валентин), тому слід враховувати це при поділі класу на робочі групи, підтримувати їх, обов’язково відзначати їх досягнення.

У класі переважає зорова та логічна пам’ять, тому необхідно основні тези уроку постійно фіксувати на дошці, демонструвати на стендах, плакатах, дослідах, тощо; новий матеріал логічно пов’язувати з набутими знаннями, досвідом.

Мисленнєвому віку відповідають лише 10 учнів класу(Агеєва К., Вісич Б., Божинська М., Ганжа Я., Лашко О., Ляпкіна А., Миронова Т., Поставна Є., Солодовник Т., Шапранов М.); мислення на рівні 10 класу мають 6 учнів (Банченко С., Вусик В., Дерев’янко О., Колодяжна Т., Крестянкін В., Пащенко С.,); на рівні 9 класу – 4 учні (Граб Вікторія, Суслов О., Теряник Т., Курило О.); на рівні 8 класу – 4 учні (Арендаренко А., Горобець В., Ситник М., Граб Валентин). Отже, слід чітко ставити і доводити до свідомості дітей мету і завдання уроку, виділяти основні поняття і предмети вивчення, складати порівняльні схеми, шукати логічні зв’язки між ними, тощо.

Увага учнів класу нестійка, концентрація переважно середнього рівня, тому слід це враховавати на всіх етапах уроку, плануючи різноманітні форми навчання.

У сім’ях Вісича Богдана та Суслова Олександра спостерігається негативне відношення до школи, тому на підтримку батьків у навчально-виховному процесі розраховувати не слід.

Всі учні класу, крім Горобця Віталія, на заняттях з фізичного виховання займаються в основній групі. Але деякі учні потребують особливої уваги: Шапранов Максим (астматичний компонент), Арендаренко Артур (міокардіодістрофія).

Педагогічні консиліуми проводяться в кінці першого та другого навчальних семестрів за участю бібліотекаря, психолога, коли вже відомі результати діагностики школярів, чергового медичного огляду, навчальної діяльності.

Постійний орієнтир для мене – педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського та А.С.Макаренка. Повністю погоджуюся з думкою першого, що найбільш відчутним наслідком виховання є в тому, що людина стала думати про саму себе, замислюватися над запитанням: що в мене гарне, а що погане? Основними вимогами до своєї особистості, як класного керівника, вважаю: педагогічну майстерність; суспільно-гуманістичну спрямованість; ерудицію і культурний кругозір; моральний авторитет; педагогічний такт; любов і повагу до дітей; творчий підхід; постійне підвищення кваліфікації. А як сигнал тривоги для всіх вчителів, вихователів, батьків нехай звучать рядки Є.Євтушенка:

Должны мы бороться за детские души,

должны,

должны…

но, что, если под поучительной чушью

в нас

нету души?

Учитель – он доктор, а не поучатель,

И школа – роддом.

Сначала вы право учить получите –

учите потом.

Должны мы бороться за детские души

Прививкой стыда, чтоб не уродились

ни фюрер, ни дуче,

из них никогда.

И прежде чем лезть с поучительством

Грозным

и рваться в бои

за детские души,

пора бы нам взрослым,

очистить свои…

У процесі виховання людської особистості діє багато сил: по-перше, сім’я; особа педагога; колектив, де він знаходиться, духовне життя вихованця; непередбачені люди, ситуації. Усе це я намагаюсь враховувати, вивчати, відповідно корегувати процес виховання, намагаюся, щоб вплив некерованої сфери на учнів не виявився сильнішим за сутність моєї виховної роботи, організовані мною види діяльності. Намагаюсь, щоб виховні справи не були випадковими за мотивами і тематикою, охоплювали всі сфери та проблеми дитячого життя; враховували справжні психічні етапи. Розуміючи, що класний керівник лише частково організовує життя і діяльність вихованців, намагаюся постійно підтримувати тісний зв'язок з батьками, керівниками гуртків, секцій, факультативів, вчителями-предметниками.

Найбільшою психологічною і педагогічною трудністю в моїй роботі було знаходження свого місця в класному колективі. З одного боку, маючи право на категоричну вимогу, з іншого – я сама член класного колективу. Рівень розвитку класного колективу одинадцятого класу вже досить високий, а це означає, що прав на вольові акти стає все менше. І якщо цього не враховувати – погіршуються взаємовідносини з учнями. Тому намагаюся дотримуватися етики взаємовідносин, бути добре інформованою про участь моїх вихованців у різних видах діяльності, відносинах їх у групах, характер і зміст спілкування, потреби, інтереси, мотиви поведінки.

Основні завдання, які маю вирішувати на сьогоднішній день, спрямовані на конкретну дитину, на її гармонійний розвиток з високоморальною громадською позицією, високу загальну культуру. Моральною серцевиною назвав В.Сухомлинський любов до дітей. Я мрію, щоб дороговказом моїм учням на життєвому шляху були слова великого вчителя, звернені до них: «Живи так, що щоб твоя серцевина була здоровою, чистою і сильною. Бути справжньою людиною - це значить віддавати сили своєї душі в ім’я того, щоб люди навколо тебе були красивішими, духовно багатшими, щоб у кожній людині, з якою ти зустрічаєшся в житті, залишалося щось хороше від тебе, від твоєї душі».

На основі національних традицій я намагаюсь формувати український менталітет, культуру міжнаціональних відносин. (Класні години: «Село моє, для мене ти єдине», «Я – громадянин незалежної України», «Обрядові страви української кухні» та інші).

Важливим у вихованні дітей є створення необхідних умов для фізичного розвитку, збереження і зміцнення їх життя. В духовно-моральному вихованні орієнтуюсь, перш за все, на загальнолюдські цінності. «Якщо ми йдемо до знань та при цьому поступаємося в моралі, то ми йдемо не в перед, а назад», - сказав у свій Аристотель.

Поряд з цим, намагаюся створювати умови для розвитку таланту, розумових і фізичних здібностей, змістовного дозвілля.

Ряд виховних заходів я спрямовую на підготовку до господарсько-трудової діяльності, організовую роботу з батьками. (Година спілкування «Це не так просто – дружба з батьками», родинне свято «Збираємо воєдино всю свою родину»).

Свої виховні заходи проводжу у формі: уроків Пам’яті, народознавства, громадянськості, духовності; класних годин; ігор; годин спілкування; годин довір’я; диспутів, дискусій; бесід; колективних творчих справ; зустрічей; тематичних свят; турнірів тощо.

Розвиток творчої ініціативи, активності особистості відбувається тоді, коли класний керівник і вихованець діють разом, об’єднуючись спільною метою, спільними життєвими турботами, та будують свої відносини на основі співробітництва і довір’я. Тому я намагаюсь вести своє керівництво тактовніше і гнучкіше, допомагаю школярам знаходити потрібні, корисні заняття до душі, організовувати позанавчальний час, дозвілля, сприяти самовихованню. Підсумовуючи, можна сказати, що вся система моєї виховної роботи спрямована на те, щоб без фізичних і психічних перевантажень вихованців, на основі позитивних емоцій, оптимістичного ставлення до життя, виховати високоморальну, високодуховну особистість, допомогти їй реалізувати себе як індивідуальність, навчити виробляти свою позицію в житті, пізнати і зрозуміти себе і оточуючих, бути здатною до самореалізації, самовираження, самоорганізації.

Додаток 1.

Щоденник

класного керівника

11 Класу

Кунцiвської загальноосвiтньої школи

I-III ступенiв

Пасько Ганни Михайлівни

^{(Прiзвише, iм'я, по батьковi)}

Дiагностика учнів ______ класу за соцiальним станом

№ п/п	Прізвище, ім’я учня	Сирота	Напів- сирота	Багато- дітні	Мало- забезпечені	На обліку	Вплив на дитину у сім’ї	Види допомоги, пільги
1.	Агеєва Катерина
2.	Арендаренко Артур
3.	Банченко Сергій
4.	Бігдан Ольга
5.	Бодак Наталія
6.	Бойко Валентина
7.	Божинська Мирослава
8.	Вусик Віталій
9.	Ганжа Ярослав
10.	Горобець Віталій
11.	Граб Валентин
12.	Граб Вікторія
13.	Дерев’янко Олена
14.	Коваленко Ілона
15.	Колодязна Тетяна
16.	Колодязний Олег
17.	Крестянкін Віктор
18.	Курило Олександр
19.	Миронова Тетяна
20.	Мокляк Анатолій
21.	Пащенко Світлана
22.	Поставна Євгенія
23.	Ситник Микола
24.	Солодовник Тетяна
25.	Суслов Олександр
26.	Тищенко Олена
27.	Шапранов Максим