Іі. Периферійні якості:

1. Привітність. 2. Почуття гумору. 3. Артистизм. 4. Мудрість (наявність життєвого досвіду). 5. Зовнішня привабливість.

Сукупність якостей учителя створює його авторитет. Авторитет педагога, як і авторитет представника будь-якої іншої професії, здобувається наполегливою працею. Якщо в межах інших професій звично звучить вислів "визнаний у своїй галузі авторитет", то у педагога може бути лише авторитет особистості.

Ііі. Негативні якості:

1. Байдужість до вихованців.

1. Упередженість – виділення із середовища учнів "любимчиків" і "осоружних", прилюдне вираження симпатій і антипатій стосовно вихованців.

2. Зарозумілість – педагогічно недоцільне підкреслення власної вищості над учнем.

3. Мстивість – властивість особистості, яка проявляється у намаганні зводити особисті рахунки з учнем.

4. Неврівноваженість – невміння контролювати свої тимчасові психічні стани, настрій.

2. Байдужість до предмета, який викладається.

3. Розсіяність – забутливість, незібраність.

IV. Професійні протипоказання:

1. Наявність шкідливих звичок, соціально небезпечних для суспільства (алкоголізм, наркоманія тощо).

2. Моральна неохайність.

3. Рукоприкладство.

4. Грубість.

5. Некомпетентність у питаннях викладання і виховання.

6. Обмеженість світогляду.

7. Безпринципність.

8. Безвідповідальність.

Різноманітні поєднання важливих якостей визначають індивідуальний стиль діяльності вчителя. Залежно від рівня ефективності педагогічної праці виділяють такі типи комбінацій професійно значимих якостей його особистості:

Перший тип – «позитивний без негатива». Цей тип відповідає високому рівню роботи вчителя.

Другий тип – «позитивний з негативом». Позитивні якості переважають над негативними. Останні визнаються вихованцями і колегами як несуттєві. Продуктивність роботи вчителя виявляється достатньою.

Третій тип – «позитивний, що нейтралізується негативом». Учителі цього типу мають розвинуті педагогічні здібності і позитивні особистісні якості, що дозволяє їм у певні періоди працювати успішно, але основна спрямованість на себе, кар’єрний зріст – здебільшого призводять до низького кінцевого результату.

6. Гуманістична спрямованість особистості вчителя як суб’єкта професійної діяльності.

Провідне місце в професіограмі вчителя посідає спрямованість його особистості.

Спрямованість особистості – це мотиваційна обумовленість дій, вчинків, всієї поведінки людини конкретними життєвими цілями, джерелами яких є потреби, суспільні вимоги до неї.

Педагогічна спрямованість має бути орієнтована на професійне самоствердження, на засоби педагогічної дії, на студента, на академічну групу, на цілі педагогічної діяльності. Тільки спрямованість на досягнення головної мети педагогічної діяльності – створення умов для всебічного, гармонійного розвитку особистості – може бути визнана гуманістичною.

Гуманне відношення до вихованця передбачає сприйняття і оцінку його позитивних якостей, а також комплексне сприйняття його особистості такою, якою вона є. У цьому сенсі гуманне відношення до людей направлено на зміцнення віри людини в саму себе, її творчий розвиток і самовдосконалення.

Гуманістична спрямованість особистості педагога передбачає вплив на свідомість і поведінку вихованця з метою їх подальшої зміни. Всі дії педагога підпорядковані реальним інтересам особистості.

У цьому сенсі гуманістична спрямованість повністю відповідає основним завданням особистісно-орієнтованої педагогіки – сприяти людині у визначенні відношення до самої себе, інших людей, навколишнього світу і до своєї діяльності.

Гуманістична спрямованість особистості вчителя є провідним видом спрямованості, вона зумовлює гуманістичний характер професійної діяльності, що виражається в усвідомленні, розробці і реалізації завдань по наданню педагогічної допомоги вихованцям в їх індивідуально-особистісному розвитку і становленні. Гуманістична спрямованість особистості формується на базі загальнолюдських цінностей (специфічних соціальних визначень об’єктів навколишнього світу, що виявляють їх позитивне або негативне значення для людини і суспільства).

Професійна спрямованість включає інтерес до професії вчителя, педагогічне покликання, професійно-педагогічні наміри і схильності.

Основою професійно-педагогічної спрямованості є інтерес до професії вчителя, який знаходить своє вираження у позитивному емоційному відношенні до дітей, батьків, педагогічній діяльності в цілому і конкретним її видам, в прагненні до оволодіння педагогічними знаннями і уміннями.

Педагогічне покликання, на відміну від педагогічного інтересу, який може бути і споглядальним, означає схильність, що зростає з усвідомленням здібності до педагогічної справи.

Основу педагогічного покликання складає любов до роботи зі студентами і людьми взагалі. Ця основоположна якість є передумовою самовдосконалення, цілеспрямованого саморозвитку професійно значущих якостей.

Саме тому процес розвитку професійної самосвідомості з метою формування гуманістичної спрямованості власної особистості – один з найважливіших чинників успішності професійної діяльності.