Тема 1: Педагогічна діяльність та особистість педагога вищої школи. План.
Поняття про діяльність. Суть професійної діяльності.
Педагогічний акт як організаційно-управлінська діяльність. Функції педагога (призначення педагогічної професії).
Зміст та основні види педагогічної діяльності.
Специфіка та структура педагогічної діяльності.
Професійно обумовлені вимоги до особистості педагога.
Гуманістична спрямованість особистості вчителя як суб’єкта професійної діяльності.
Професійна позиція педагога.
ЛІТЕРАТУРА:
Основна
Державна програма "Вчитель" // Освіта України. – 2004. – 21 квітня.
Закон України "Про освіту". – К., 1996.
Кваліфікаційні характеристики педагогічних працівників: Учитель // Освіта. – 1994. – 26 січня.
Кузьминський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К., 2003. – С. 15-25.
Національна доктрина розвитку освіти. – К., 2002.
Педагогічна майстерність /За ред. І.А.Зязюна. – К.: Вища школа, 1997. – С.8-26, 38-44.
Ягупов В.В. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 2003. – С.160-194.
Додаткова
Все начинается с учителя / Под ред. З.И.Равкина. – М.: Просвещение, 1993.
Кондратенков А.Е. Труд и талант учителя. – М.: Просвещение, 1989.
Кузьмина Н.В. Очерки психологии труда учителя. – Л.,1967. – С.82-118.
Розумне, добре, вічне... Думки про виховання та навчання. – К., 1989. – С.86-98.
Трайнев В.А. Деловые игры в учебном процессе. – М., 2002. – С.146-151.
1. Поняття про діяльність. Суть професійної діяльності.
Природний стан людини – стан діяльності. Поки людина живе, вона постійно бере участь в найрізноманітніших видах діяльності: трудовій, пізнавальній, суспільній, творчій, спортивній, ігровий тощо.
В онтології і антропології діяльність розглядається як форма буття і спосіб існування і розвитку людини, всебічний процес перетворення нею природної та соціальної реальності (включаючи її саму) відповідно до її потреб, цілей і завдань.
Саме в процесі здійснення діяльності:
створюються матеріальні умови життя людини, задовольняються природні потреби;
розвивається духовний світ людини; реалізуються її культурні потреби;
реалізується особистий потенціал людини, реалізовуються життєві цілі, прагнення;
створюються умови для самореалізації людини в системі суспільних відносин;
відбувається наукове пізнання навколишнього світу, самопізнання і саморозвиток;
здійснюється перетворення навколишнього світу.
Діяльність характеризується:
наочністю. Вона підкоряється і уподібнюється властивостям і відносинам перетворюваного в процесі діяльності об’єктивного світу;
соціальністю. Діяльність людини завжди носить суспільний характер, спонукуючи людей до обміну її продуктами, інформацією, до узгодження індивідуальних цілей і планів, до взаєморозуміння;
свідомістю. В процесі організації і здійснення діяльності свідомість виконує різноманітні функції: інформаційну, орієнтуючу, цілеспрямовуючу, мотиваційно-спонукальну, регулюючу і контролюючу.
Е
фективність
діяльності залежить від суб’єктивних,
об’єктивних і ресурсних умов.
1. Суб’єктивні умови:
наявність у суб’єкта діяльності яскраво вираженої потреби і стійких мотивів її здійснення, схвалення ним мети і програми дій;
досвід організації і здійснення діяльності;
відповідність змісту і характеру діяльності індивідуальним особливостям суб’єкта;
емоційно-психологічний і фізичний стан суб’єкта.
2. Об’єктивні умови:
переконлива мотивація, чітка постановка цілі, раціональне планування, контроль, об’єктивна оцінка;
сприятливий етично-психологічний клімат;
відповідність стандартам, виробничо-побутові і санітарно-гігієнічні умови діяльності.
3. Ресурсні умови:
матеріально-технічне забезпечення діяльності: матеріали, організація робочого місця, пристосування;
інформаційне забезпечення діяльності;
кадрове забезпечення діяльності: компетентні керівники, організатори, виконавці.
Професійна діяльність – це обмежена (унаслідок розподілу праці) сфера застосовування фізичних і духовних сил людини, що дає їй можливість існування і розвитку. Це вид трудової діяльності, що характеризується системою вимог до особистості.
Кожен вид професійної діяльності передбачає виконання певних функцій. Здатність ефективно виконувати їх залежить від певних якостей, які характеризуються загальним поняттям «професійна компетентність».
Підготовка до професії є не що інше, як формування готовності до неї. Це динамічний процес, кінцевою метою якого є формування такої професійної якості, як «готовність». Професійна готовність характеризується сформованістю комплексу знань, навиків, умінь, психологічних особливостей, професійних позицій.
Знання, уміння, навики виступають як ролеві характеристики професійної компетентності. Всі інші являються як її суб’єктними характеристиками і вказують на відношення до діяльності.
Ідеальна модель професіонала, основні якості особистості, а також перераховані знання, уміння і навики називається професіограмою.
Професіограма – це документ, в якому дана повна кваліфікаційна характеристика професіонала з позиції вимог, що пред’являються до його знань, умінь, навиків, до його особистості, здібностей, психофізіологічних можливостей і рівня підготовки.
В рамках професії існують різні види занять, що іменуються спеціальностями. Так, наприклад, професія вчителя включає ряд спеціальностей: вчитель фізики, вчитель української мови, вчитель математики тощо.
Психологічний портрет учителя будь-якого навчального предмета, включає наступні структурні компоненти: 1) індивідуальні якості людини, тобто його особливості як індивіда – темперамент, задатки і т.д.; 2) його особистісні якості, тобто його особливості як особистості – соціальної сутності людини; 3) комунікативні (інтерактивні) якості; 4) статусно-позицийні, тобто особливості положення, ролі, відносин у колективі; 5) діяльнісні (професійно-предметні); 6) показники внутрішньої поведінки.
Одним з основних професійно значимих якостей особистості педагога є його «особистісна спрямованість». Згідно Н.В. Кузьміної, особистісна спрямованість є одним з найважливіших суб’єктивних факторів досягнення вершини в професійно-педагогічній діяльності. Вибір головних стратегій діяльності обумовлює, за Н.В. Кузьміной, три типи спрямованості: 1) істинно педагогічну, 2) формально педагогічну, 3) хибно педагогічну. Тільки перший тип спрямованості сприяє досягненню високих результатів у педагогічній діяльності.
Основним мотивом істинно педагогічної спрямованості є інтерес до змісту педагогічної діяльності (більш ніж для 85% студентів педагогічного вузу, за даними Н. В. Кузьміної, характерний цей мотив). У педагогічну спрямованість як вищий її рівень включається покликання, що співвідноситься у своєму розвитку з потребою в обраній діяльності. На цій вищій ступені розвитку – покликання – «педагог не мислить себе без школи, без життя і діяльності своїх учнів» (Н.В.Кузьміна).