60

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. Г.С. СКОВОРОДИ

ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

О.Є. ГРЕЧАНИК

САМОСТІЙНА ТА ІНДИВІДУАЛЬНА НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНА РОБОТА СЛУХАЧІВ ПО ЗАЛІКОВОМУ МОДУЛЮ

“СУЧАСНІ ВИХОВНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ”

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ СЛУХАЧІВ ІНСТИТУТУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ “УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ”

ХАРКІВ

2006

УДК 371.14

Затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Протокол № 1 від 23 лютого 2006р.

Тексти друкуються в авторській редакції

Рецензенти:

Р.І. Черновол-Ткаченко – к.п.н., доцент, завідувач кафедри наукових основ управління та психології.

Т.Б. Тернавська – директор Харківської спеціалізованої школи I-III ступенів

№ 162 Харківської міської ради Харківської області.

Гречаник О.Є.

Самостійна та індивідуальна навчально-дослідна робота слухачів по заліковому модулю “Сучасні виховні системи і технології”: Методичні рекомендації для слухачів Інституту післядипломної освіти зі спеціальності “Управління навчальним закладом”. – Харків: ХНПУ, 2006. – 60 с.

Дане видання допоможе слухачам ІПО опрацювати заліковий модуль “Сучасні виховні системи і технології” за кредитно-модульною системою навчання. Наведено плани та опорні конспекти лекцій, понятійний апарат тем, теми семінарсько-практичних та лабораторно-практичних занять, завдання для самостійної та індивідуальної роботи, надано методичні рекомендації по виконанню перелічених завдань, алгоритми роботи тощо.

Видано за рахунок автора.

Харківський національний педагогічний університет

ім. Г.С. Сковороди

ЗМІСТ

Мета і завдання післядипломної освіти....................................................................4

Особливості організації навчального процесу у вищому навчальному закладі відповідно до Болонської декларації.........................................................................5

Програма залікового модулю “Сучасні виховні системи і технології”.................9

Плани лекцій..............................................................................................................12

Опорні схеми лекцій, понятійний апарат................................................................13

Теми семінарсько-практичних занять.....................................................................19

Лабораторно-практичне заняття в школі................................................................22

Завдання для самостійної роботи............................................................................23

Індивідуальна робота................................................................................................23

Індивідуальне навчально-дослідне завдання..........................................................23

Методичні рекомендації по виконанню індивідуального навчально-дослідного завдання......................................................................................................................24

Література...................................................................................................................31

Алгоритм роботи над індивідуальним навчально-дослідним завданням............35

Алгоритм підготовки доповіді (виступу) до семінарського заняття....................36

Блок самоконтролю...................................................................................................37

Питання до іспиту з навчальної дисципліни “Педагогіка середньої та вищої школи” .......................................................................................................................39

Спеціальні словники та енциклопедії, якими можна скористуватися під час вивчення залікового модулю “Сучасні виховні системи і технології”................44

Література для організації тренінгів та практикумів.............................................45

Теми дипломних робіт..............................................................................................45

Контрольна картка тестування.................................................................................47

Робочий зошит по формуванню практичних вмінь по заліковому модулю “Сучасні виховні системи і технології”..................................................................51

Мета і завдання післядипломної освіти

Як і вся система освіти, післядипломна освіта перебуває у процесі активного реформування. У Законі України “Про освіту” так визначено мету післядипломної освіти: “Післядипломна освіта забезпечує одержання нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої у закладі освіти і досвіду практичної роботи, поглиблення професійних знань, умінь за спеціальністю, професією” [5; 184].

Післядипломна освіта – це частина неперервної освіти, якій притаманна певна специфіка, спрямована насамперед на задоволення потреб особистості в необхідних знаннях і вміннях у потрібному обсязі.

Завданням післядипломної освіти є підвищення кваліфікації та здобуття нової кваліфікації, нової спеціальності на основі диференціації навчання, наявних знань і вмінь з урахуванням індивідуальних можливостей і потреб спеціалістів з вищою освітою.

Однією з центральних проблем, яка має вирішуватися всіма установами післядипломної освіти, є проблема оптимального поєднання у змісті навчання теоретичного матеріалу і практики. Теоретичні знання, здобуті в закладах післядипломної освіти, мають розширити понятійний апарат, надати нової якості професійному мисленню фахівців. Потрібен перехід від традиційно інформаційного характеру навчання спеціалістів до проблемно-методологічного, спрямованого на розвиток у вчителя, фахівця будь-якої іншої галузі конкретної методології розв’язання типових виробничих проблем. При такому підході він не просто оволодіває теоретичними знаннями, а й розкриває свої здібності до виконання професійної діяльності за допомогою теоретичних знань, формує внутрішню потребу до здобуття нових знань протягом усього життя. Теоретичні знання, що їх засвоює фахівець, тільки тоді справляють помітний вплив на його практичну діяльність, коли вони перетворюються на особисті знання, на власні переконання, апробовані досвідом.

Особливості організації навчального процесу у вищому навчальному закладі відповідно до Болонської декларації

Організація навчального процесу на факультетах має здійснюватися за трьома формами навчальних планів з кожної спеціальності, а саме за:

а) базовим навчальним планом, спільним для всіх спеціальностей, яким користуються для визначення загальної трудомісткості роботи кожного студента;

б) індивідуальними робочими планами, які визначають спеціалізацію студента;

в) робочими планами – для формування графіка навчального процесу і розрахунків навчального навантаження викладачів на рік.

Організація навчального процесу складається з чотирьох компонентів:

1. визанчення форм проведення навчального процесу;

2. методичного забезпечення;

3. запису студентів на вивчення дисципліни;

4. служби академічних консультантів (тьюторів).

За обов’язковістю і послідовністю засвоєння змісту освітньої програми навчання дисципліни у робочому плані розподілено на три групи: ті, що вивчаються обов’язково і строго послідовно; ті, що вивчаються обов’язково, але не послідовно, і ті, що вивчаються за вибором студента.

Навчання за кредитно-модульною системою здійснюється не за “лінійною” (Гумбольдтівською) схемою, як у більшості вітчизняних вищих навчальних закладах, а за “нелінійною” (асинхронною) схемою. Можливе виділення нового циклу дисциплін для студентів, які атестовані за всіма дисциплінами індивідуального навчального плану і бажають спеціалізуватися в певній галузі знань для виконання випускної (дипломної) роботи, а також для більш поглибленої підготовки з іноземної мови чи інших дисциплін.

Форми навчання залишаються здебільшого традиційними:

а) аудиторні заняття (лекції, семінарські, практичні, лабораторні заняття, групові консультації, майстер-класи);

б) позааудиторні заняття (індивідуальні консультації, самостійна робота, робота в науковій бібліотеці, навчальні й виробничі практики);

в) контроль знань (рубіжна атестація, контрольні роботи, тестування (письмове чи комп’ютерне) за розділами курсу, звіт за курсовими роботами, колоквіуми);

г) поточна і підсумкова атестації (підсумкові тестування з дисциплін, екзамен (письмовий чи усний), захист випускної роботи, міждисциплінарний екзамен, державний екзамен).

Хоч обсяг навантаження в навчальному плані для різних дисциплін може різнитися, для студентів молодших курсів 1/3 часу потрібно відводити на аудиторну роботу, а 2/3 – на позааудиторну. Для студентів старших курсів, зокрема випускних, не менше 3/4 часу, запланованого на засвоєння дисциплін, відводиться на самостійну підготовку.

Методичне забезпечення передбачає підготовку з кожної спеціальності: навчальних програм з кожної дисципліни з урахуванням кредитних одиниць, матеріалів для аудиторної (тексти лекцій, плани семінарських занять, мультимедійний супровід занять) та самостійної (набори текстів домашніх завдань, матеріали для самоконтролю, теми рефератів і курсових робіт, матеріали в електронній бібліотеці університету) роботи, для контролю знань студентів (письмові контрольні завдання, письмові та електронні тексти, екзаменаційні білети), для проведення практик (укладання договорів з установами, де проводитиметься практика, плани і програми проведення навчальних практик, форми звітної документації).

Викладачам потрібно перейти до концентрованих форм викладу матеріалу в поєднанні з активною самостійною роботою студентів і регулярними консультаціями викладачів. Це спонукатиме студентів до систематичної роботи впродовж навчального року, позбавить від “штурмощини” в період сесій.

Запис студентів на вивчення дисциплін відбувається в деканаті. Першокурсники до початку занять отримують у тьютора підготовлений деканатом варіант індивідуального навчального плану, в який вони можуть внести свої коретиви і подати в деканат до 10 вересня поточного року. Подальші зміни індивідуального навчального плану впродовж року не допускаються.

Студенти 2 курсу і старші самі складають індивідуальний навчальний план у період з 20 червня по 5 липня і після внесення коректив подають його в деканат до 10 вересня нового навчального року.

Навчально-методичне управління вищого навчального закладу встановлює мінімальну кількість студентів, необхідну для введення дисципліни, і для кожного викладача – максимальну кількість студентів у групі. У разі, якщо мінімальну кількість студентів не набрано, то дисципліна не вводиться і не вноситься до навчального плану, а в разі перебільшення максимальної кількості набирається ще одна група.

Студент має право записатися не більш як на 60 к. од. на рік (30 к.од. на півріччя). За успішного виконання індивідуального навчального плану термін навчання може бути скорочено. У разі неподання в зазначений строк індивідуального робочого плану студентові пропонується типовий робочий план відповідного курсу.

За сукупністю індивідуальних планів студентів деканат розробляє робочий навчальний план і складає розклад занять.

Академічний консультант допомагає студентові у виборі й реалізації освітньої траєкторії на факультеті. Тьютора призначають наказом по університету за умови наявності у нього вищої освіти і належної підготовки для цієї роботи. Він представляє академічні інтереси студентів і є членом навчально-методичної ради факультету. До його обов’язків належать проведення групових та індивідуальних консультацій щодо складання індивідуальних і робочих планів на рік, організація академічних консультацій студентів викладачами на регулярній основі. Він має право контролювати своєчасну підготовку і наявність на кафедрах усіх методичних матеріалів, потрібних для навчання з відповідної спеціальності, виконання плану і своєчасність проведення рубіжного і поточного контролю з усіх дисциплін, брати участь у роботі комісій під час проведення ректоратом контрольних перевірок. Тьютор зобов’язаний підвищувати свою кваліфікацію кожні три роки.

Юридичною основою організації навчального процесу на факультеті є угода про навчання, що укладається між студентом і вищим навчальним закладом, та академічна довідка. Література

1. Анисимов О. Педагогические аспекты последипломного образования // Вестн. высш. шк. – 1990. - № 9. – С.16-18.

2. Бойденко В.И. Болонский процесс: Курс лекций. – М.: Логос, 2004.

3. Вища освіта України і Болонський процес: Навч. посіб. / За ред. В.Г. Кременя. – Тернопіль: Навч. книга . – Богдан, 2004. – 384 с.

4. Доброход М.І. Актуальні проблеми післядипломної освіти керівних педагогічних кадрів // Післядипломна освіта керівних і педагогічних кадрів: проблеми розвитку. – К., 1996. – 36 с.

5. Закони України: В 20 т. – К., 1997. – Т.10.

6. Матеріали науково-практичного семінару “Кредитно-модульна система підготовки фахівців у контексті Болонської декларації” (Львів, 21-23 листоп.2003). – Л.: Львів. політехніка, 2003. – 111 с.

7. Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу : Наказ М-ва освіти і науки України № 48 від 23.01.2004 // Освіта. – 2004. - № 8. – 11 – 18 лют. – С.4.

8. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2005. – 239 с.

9. Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців // Освіта. – 2004. - № 8. – 11-18 лют. – С.4-5.

Програма залікового модулю

“Сучасні виховні системи і технології”

Вступ

Сьогодні в умовах глибоких змін у соціальному, економічному та політичному житті України постала проблема радикальної перебудови системи освіти, яка є основою розвитку особистості, суспільства, нації і держави, запорукою майбутнього, найбільш масштабною і людиноємною сферою суспільства, його політичної, соціально-економічної, культурної і наукової життєдіяльності.

Нова філософія освіти утверджує погляд на особистість як на найвищу цінність суспільства. Людина має бути не засобом, а метою навчання й виховання, і це вимагає нових підходів до формування особистості учня. Виховання повинно виходити з необхідності розвитку у дітей рис, які допоможуть реалізувати себе як члена суспільства, як неповторну індивідуальність зі своїми власними запитами, планами самореалізації, творення власної концепції життєтворчості. Головним етапом у вихованні особистості є школа, яка повинна розвинути компетентності дитини, навчити, як жити.

Основне завдання школи полягає у формуванні особистості, готової до співпраці, цінної для суспільства. Школа повинна формувати й розвивати високоінтелектуальну, свідому особистість з громадською позицією, готовою до конкурентного вибору свого місця в житті.

Багато вчених, педагогів-практиків головною умовою успішного виховання сучасного громадянина України називають системний характер виховного процесу, тобто створення шкільних виховних систем. Функціонування виховних систем минулого і теперішнього доводить, що саме вони стають механізмом розвитку особистості школяра, рішення багатьох проблем в галузі виховання.

Отже, курс “Сучасні виховні системи і технології” спрямований на теоретико-практичну підготовку магістрів зі спеціальності “Управління навчальним закладом”, які повинні засвоїти концепції виховання та основні особливості розвитку сучасних виховних систем та гуманістичних виховних систем минулого; оволодіти вмінням аналізу виховних систем на основі системно-структурного підходу, вивчення та узагальнення досвіду шкіл з розвитку виховної системи.

СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО МОДУЛЯ

Тема	Кількість годин, відведених на:
	Лекції	Семінарські та практичні заняття	ЛПЗ		Контрольну роботу		Самостійну роботу	Індивіду- альну роботу
Змістовий модуль 1. Теоретичні основи створення освітніх виховних систем
Тема 1. Виховні системи: сутність, структура, характеристика основних компонентів	2	2	-	-		3		6
Тема 2. Українська національна система виховання	2	-	-	-		4
Змістовий модуль 2. Характеристика виховних систем
Тема 3. Авторські виховні системи шкіл України та ближнього зарубіжжя	2	2	6	-		8		6
Тема 4. Виховні системи шкіл дальнього зарубіжжя	-	2	-	-		7
Контрольна робота	-	-	-	2		-		-
Всього годин	6	6	6	2		22		12

Змістовий модуль 1. Теоретичні основи створення освітніх виховних систем